Рішення

від 25.09.2019 по справі 910/8237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2019Справа № 910/8237/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500)

до Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Небесне сузір`я "Айдар" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 8; ідентифікаційний код 39388418)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10; ідентифікаційний код 19020407)

про стягнення 1 012 411,17 грн,

Представники сторін:

від позивача: Богданевич Ю.В.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" з позовом до Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Небесне сузір`я "Айдар", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про стягнення коштів 964 450, 62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що відповідач свої зобов`язання, передбачені договором № 2308 від 14.12.2016, в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, виконує неналежним чином у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість з орендної плати за період з 01.12.2017 по 31.05.2019 в розмірі 668 563, 73 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства у сумі 5 745, 60 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 47 138, 18 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 133 200, 54 грн., інфляційні втрати в розмірі 83 202, 38 грн. та 3 % річних в сумі 26 600, 19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

22.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд з відповідача стягнути заборгованість в розмірі 1 012 411,17 грн., яка складається з 713 483, 63 - заборгованість з орендної плати, 6 075, 10 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства, 49 849, 33 грн. заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 133 200,54 грн. - пені та 83 202, 38 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 оголошено перерву до 28.08.2019.

У підготовчому засіданні 28.08.2019 суд, дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, дійшов висновку, що така заява відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 28.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2019.

У судовому засіданні 25.09.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представники відповідача та третьої особи у дане судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 25.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - орендодавець), Благодійною організацією "Міжнародний благодійний фонд "Небесне сузір`я "Айдар" (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2308 за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.07.2015 № 812/1676 "Про передачу в оренду без проведення конкурсу нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою Харківське шосе, будинок 156 літ. А, для розміщення благодійної організації, яка здійснює безкоштовну психологічну, соціальну допомогу, реабілітацію та адаптацію дітей-інвалідів, дітей з вадами розвитку, інвалідів та інших осіб - учасників АТО на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Згідно п. 2.1. договору, об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 463, 20 кв.м, в т.ч. 1 поверх - 85, 70 кв.м, 2 поверх - 377, 50 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 28.11.2016 висновком про вартість майна станом на 31.08.2016 становить 6 045 990, 00 грн (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

За умовами п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, і становить без ПДВ 1 грн на рік на площу 100, 00 кв.м.

Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору за базовий місяць оренди листопад 2016 становить: 76 грн 14 коп. за 1 кв.м на площу 363, 20 кв.м, що складає 27 654 грн 23 коп.

Згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 орендна плата до 01.07.2017, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва становить без ПДВ, за базовий місяць оренди листопад 2016: 38 грн 07 коп. за 1 кв.м, що в цілому складає: 13 827 грн 11 коп.

Підпунктом 3.1.1. договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за листопад 2016 складає 2 367 грн. 89 коп. на місяць; компенсацію витрат підприємства на площу 100, 00 кв.м, яка за листопад 2016 складає 266 грн 00 коп. на місяць.

Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі (п. 3.6. договору).

За умовами п. 3.7. договору орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Підпунктом 4.2.3. договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

У відповідності до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 14.12.2016 по 12.12.2019 (п. 9.1. договору).

14.12.2016 сторонами був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна на підставі якого орендар прийняв в орендне користування згідно договору № 2308 від 14.12.2016 приміщення, у нежитловому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 463, 20 кв.м розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 156 літ. А.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконує договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, внаслідок чого у Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Небесне сузір`я "Айдар" утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.12.2017 по 02.07.2019 в розмірі 713 483, 63 грн (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог), заборгованість з компенсації витрат підприємства складає 6 075, 10 грн та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою становить 49 849, 33 грн. за означений період.

Крім того, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 133 200, 54 грн., інфляційні втрати в розмірі 83 202, 38 грн. та 3 % річних в сумі 26 600, 19 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2308 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.12.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі - Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Приписи частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлюють, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору 2308 від 14.12.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.12.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно договору № 2308 від 14.12.2016 приміщення, у нежитловому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 463, 20 кв.м розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 156 літ. А, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, щоб підтверджували здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем орендні послуги.

В той час, суд зазначає, що факт наявності заборгованості Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Небесне сузір`я "Айдар" за договором № 2308 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.12.2016 по сплаті орендної плати в сумі 713 483, 63 грн, заборгованості з компенсації витрат підприємства в сумі 6 075, 10 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 49 849, 33 грн. за період з 01.12.2017 по 02.07.2019 підтверджується матеріалами справи, а саме, довідкою про нарахування і надходження орендної плати, довідкою про нарахування і надходження компенсацій витрат підприємства та довідкою про нарахування і надходження компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою, які підписані представниками підприємства та скріплені печаткою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що факт систематичного порушення відповідачем умов договору № 2308 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.12.2016 в частині сплати орендних платежів також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/20428/17.

Так, відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.7. договору, відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця, тобто починаючи з 06 числа кожного наступного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору № 2308 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.12.2016, не здійснив сплату по орендній платі, а також оплату компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 713 483, 63 грн, заборгованості з компенсації витрат підприємства в сумі 6 075, 10 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 49 849, 33 грн. за період з 01.12.2017 по 02.07.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 133 200, 54 грн, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (доданого позивачем до позовної заяви) за період з 30.11.2018 по 31.05.2019 в розмірі 133 200, 54 грн, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 133 200, 54 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 83 202, 38 грн та 3 % річних в розмірі 26 600, 19 грн, то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат в період з лютого 2017 по травень 2019 (доданих позивачем до позовної заяви), суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 83 202, 38 грн та 3 % річних в розмірі 26 600, 19 грн, також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" - задовольнити.

2. Стягнути з Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Небесне сузір`я "Айдар" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 8; ідентифікаційний код 39388418) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з орендної плати в сумі 713 483 (сімсот тринадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн 63 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства в сумі 6 075 (шість тисяч сімдесят п`ять) грн 10 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 49 849 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 33 коп., пеню в сумі 133 200 (сто тридцять три тисячі двісті) грн 54 коп., інфляційні втрати в сумі 83 202 (вісімдесят три тисячі двісті два) грн 38 коп., 3 % річних в сумі 26 600 (двадцять шість тисяч шістсот) грн 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15 186 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн 17 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.10.2019

Суддя Д.О. Баранов