Рішення

від 03.10.2019 по справі 910/10433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/10433/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Радянська наука

про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 77 498,94 грн

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Житлово-будівельного кооперативу Радянська наука про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 77 498,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 5589/4-05 від 17.07.1998 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.08.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти частини позовних вимог зазначає, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача в якості погашені заборгованості кошти в розмірі 10 000,00 грн згідно платіжного доручення від 04.04.2019 на суму 10 000,00 грн із призначенням платежу за лютий 2019 року та 8 000,00 грн згідно платіжного доручення від 06.05.2019 на суму 8 000,00 грн із призначенням платежу оплата за лютий-березень 2019 року, однак зазначені оплати не відображені позивачем у розрахунку заборгованості і завищують розмір заборгованості.

03.09.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що він не погоджується з твердженням відповідача про те, що в розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК "Радянська наука" не враховані оплати від 04.04.2019 у розмірі 10 000,00 грн та 06.05.2019 у розмірі 8 000,00 грн. Так, в розрахунку за лютий 2019 (код абонента 9-50485) відображена оплата ЖБК "Радянська наука" у розмірі 34 694,93 грн, з них: 4 694,93 грн оплата ЖБК "Радянська наука" через КП "ГІОЦ" за лютий 2019 за надані послуги з відведення гарячої води; 20 000,00 грн оплата ЖБК "Радянська наука" через банк від 28.02.2019 з призначенням платежу оплата за грудень-січень 2019 по коду 9-50485; 10 000,00 грн оплата ЖБК "Радянська наука", яка здійснена ЖБК 04.04.2019, але з призначенням платежу за лютий 2019. Враховуючи, що дана оплата стосується спірного періоду, то вона відображена в розрахунку позовних вимог у лютому 2019 (код 9-50485). Отже твердження відповідача про те, що оплата у розмірі 10 000,00 грн здійснена ЖБК 04.04.2019 не відображена в розрахунку є безпідставним та спростовується матеріалами справи. ЖБК "Радянська наука" 06.05.2019 було здійснено оплату у розмірі 8 000,00 грн по коду абонента 9-50485 з призначенням платежу за лютий-березень 2019. Враховуючи, що березень 2019 не відноситься до спірного періоду, а у січні 2019 у відповідача наявна переплата, тому оплата у розмірі 8 000,00 грн залишена як оплата за березень 2019 згідно призначення платежу.

24.09.2019 представником відповідача подано лист, яким доведено до відома суду, що станом на 18.09.2019 ЖБК "Радянська наука" заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення погашена.

24.09.2019 представником позивача подано додаткові пояснення, у яких позивач зазначив, що після подачі позовної заяви до суду відповідач сплатив заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за позовний період з 01.05.2018 по 28.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 55 027,79 грн та стягнути з відповідача 4 492,33 грн інфляційних втрат, 3 381,37 грн 3% річних, 3 591,89 грн. пені та 11 005,56 грн штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 1998 року між Державним комунальним об`єднанням Київводоканал , в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом Радянська наука (далі - абонент, відповідач) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначаються цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

Пунктами 2.1 Договору визначено, зокрема, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 Договору абонент, зокрема сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показами водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.2 Договору унормовано, що якщо водо лічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показами водо лічильників. У разі тривалості роботи водо лічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водо лічильника не менше 10-днів. Такий порядок зберігається до установки нового водо лічильника і перерахунок за попередній час не провадиться.

Якщо водо лічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами (п. 3.3 Договору).

У відповідності до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності з за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобам, передбаченим п. 21.2 Правил.

За умовами п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Пунктом 3.7 Договору узгоджено, що у випадку незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконання цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей Договір укладається на рік з 17 липня 1998 року до 17 липня 1999 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.1 та п. 5.2 Договору).

Як зазначив позивач, ПАТ АК Київводоканал відповідно до умов Договору надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення по коду 9-485 в період з 01.05.2018 по 28.02.2019 на суму 323 565,52 грн, по коду 9-50485 в період з 01.01.2017 по 28.02.2019 на суму 289 998,73 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, які підтверджують факт надання та об`єми наданих послуг; розшифровками рахунків абонента, в яких вказані обсяги спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг; довідкою банку АТ Банк Кредит Дніпро № 55/3-1406 від 17.04.2019, що підтверджують надсилання до банківської установи відповідача платіжних документів, однак відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті наданих йому з водопостачання та водовідведення, оскільки здійснив лише часткові розрахунки за отримані послуги, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем по коду 9-485 за період з 01.05.2018 по 28.02.2019 у сумі 13 074,70 грн, по коду 9-50485 за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 у сумі 41 953,09 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою є Закон України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення №2918-III від 10.01.2002.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення державна політика у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення будується на принципах, зокрема: державного управління і регулювання відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення; невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення; додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.

Статтею 13 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать, в тому числі: затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів; встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , в тому числі, на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, якими визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно п. 2.1 Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду та питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги .

За умовами укладеного між сторонами Договору, кількість води, що подається Постачальником (позивачем) та використовується абонентом (відповідачем), визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1 Договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.1 Правил (п. 3.4 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: 9-485 - для обліку питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання її стоків, 9-50485 - для обліку питної води (для потреб гарячого водопостачання) та приймання її стоків.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог, позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення по коду 9-485 в період з 01.05.2018 по 28.02.2019 на суму 323 565,52 грн, по коду 9-50485 в період з 01.01.2017 по 28.02.2019 на суму 289 998,73 грн, однак, відповідачем в повному обсязі не оплачено отримані послуги, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем по коду 9-485 за період з 01.05.2018 по 28.02.2019 у сумі 13 074,70 грн, по коду 9-50485 за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 у сумі 41 953,09 грн.

В підтвердження належного виконання взятих на себе зобов`язань позивачем надано акти про зняття показань з приладу обліку, які підтверджують факт надання та об`єми наданих послуг; розшифровки рахунків абонента, в яких вказані обсяги спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг; довідку банку АТ Банк Кредит Дніпро № 55/3-1406 від 17.04.2019, що підтверджує надсилання до банківської установи відповідача платіжних документів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача щодо кількості та вартості отриманих ним послуг з водопостачання та водовідведення, а також щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування.

Відтак, в силу п. 3.7 Договору дані позивача про кількість та вартість наданих в спірний період послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем без заперечень та зауважень.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати отриманих послуг, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачем не враховано в якості погашені заборгованості кошти в розмірі 10 000,00 грн згідно платіжного доручення від 04.04.2019 на суму 10 000,00 грн із призначенням платежу за лютий 2019 року та 8 000,00 грн згідно платіжного доручення від 06.05.2019 на суму 8 000,00 грн із призначенням платежу оплата за лютий-березень 2019 року, судом відхиляються, оскільки як вбачається з матеріалів справи кошти, сплачені відповідачем згідно платіжного доручення № 189 від 04.04.2019 враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості, в свою чергу, кошти, сплачені згідно платіжного доручення № 209 від 06.05.2019 на суму 8 000,00 грн із призначенням платежу лютий-березень 2019 року по коду 9-50485, не можуть бути враховані в якості погашення спірної заборгованості, оскільки, з огляду на вказане відповідачем призначення платежу, згідно матеріалів справи, за лютий 2019 року по коду 9-50485 у відповідача відсутня заборгованість, а березень 2019 року не входить у спірний період.

Разом з тим, в ході розгляду справи, відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 55 027,79 грн, що підтверджується поданим позивачем реєстром надходження грошових коштів та визначається сторонами у поданих ними 24.09.2019 заявах.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, оскільки сума заборгованості сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Радянська наука на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 55 027,79 грн, а саме по коду 9-485 за період 01.05.2018 по 28.02.2019 у розмірі 13 074,70 грн та по коду 9-50485 за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 на суму 41 953,09 грн підлягає закриттю.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 3 381,37 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 492,33 грн, пеню в розмірі 3 591,89 грн та штраф в розмірі 11 005,56 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно п. 4.2 Договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 591,89 грн.

В свою чергу, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11 005,56 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 3 381,37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 492,33 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 55 027,79 грн, та задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Радянська Наука (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10-А, кв. 2; ідентифікаційний код: 22908450) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) інфляційні втрати в розмірі 4 492 (чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 33 коп., 3% річних в розмірі 3 381 (три тисячі триста вісімдесят одна) грн 37 коп., пеню в розмірі 3 591 (три тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 89 коп., штраф в розмірі 11 005 (одинадцять тисяч п`ять) грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. В частині вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Радянська наука на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 55 027,79 грн провадження у справі закрити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 03.10.2019

Суддя О.А. Грєхова