Рішення

від 30.09.2019 по справі 910/10155/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/10155/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант Плюс , м. Київ

про стягнення 174 451,34 грн,

Представники:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант Плюс про стягнення 174 451,34 грн, в тому числі: 94 779,31 грн - основного боргу, 22 851,76 грн - пені, 9 558,62 грн - 3% річних, 47 261,65 грн - інфляційних збитків.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за договором субпідряду №17 від 01.07.2016 по об`єкту: Капітальний ремонт парку Оболонь .

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.08.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 02.09.2019.

У судове засідання 02.09.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання суд оголосив перерву до 30.09.2019.

У судове засідання 30.09.2019 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Зокрема, ТзОВ Будгарант Плюс відзиву на позовну заяву не подало, позовні вимоги не спростувало, при цьому, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, однак поштова кореспонденція, направлена судом відповідачу, повернута до суду з відміткою відділення поштового зв`язку: за закінченням встановленого терміну зберігання .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між Комунальним підприємством Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва (субпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будгарант Плюс (генпідрядником) було укладено договір субпідряду №17 від 01.07.2016 по об`єкту: Капітальний ремонт парку Оболонь , відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власного обладнання, техніки та інших ресурсів, зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту проїзної дороги з асфальтобетонного покриття у складі об`єкту Капітальний ремонт парку "Оболонь" , виконання якого передбачено даним договором у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, яка наведена у додатках 1-3 до договору.

Згідно п. 2.1. договору, загальна вартість робіт за цим договором згідно з Договірною ціною (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору, складає - 194 779,31 грн з ПДВ.

Сторони погодили термін виконання робіт: до 30.09.2016 (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, субпідрядник на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою КБ-3 для підписання генпідряднику. Генпідрядник протягом 5-ти робочих днів перевіряє документи і підписує їх, а у разі мотивованої відмови замовника від підписання акта приймання-здачі виконаних робіт сторони в 5-ти денний термін укладають двосторонній акт із зазначенням обсягу необхідного доопрацювання, а також терміну його виконання.

За змістом п. 4.4. договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт та надходження бюджетних коштів від замовника.

Пунктами 8.1., 8.5. сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України. За порушення строків перерахування платежів за виконані роботи, після отримання бюджетних коштів від розпорядника, генпідрядник сплачує субпідряднику за кожний день простроченого платежу, пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016, а у частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1. договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем у липні 2016 були виконані обумовлені вказаним правочином роботи, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.07.2016 на загальну суму 194 779,31 грн, який підписано представниками генпідрядника та субпідрядника, а також скріплений печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Проте, в порушення умов договору, відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково у сумі 100 000,00 грн, у зв`язку з чим у ТзОВ Будгарант Плюс виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 94 779,31 грн.

14.06.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив сплатити зазначену суму заборгованості. Однак, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Окрім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 851,76 грн - пені, 9 558,62 грн - 3% річних та 47 261,65 грн - інфляційних втрат за період з 10.08.2016 по 26.07.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст. 837-864 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором субпідряду №17 від 01.07.2016 належним чином, виконавши ремонтні роботи на загальну суму 194 779,31 грн. Однак, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як зазначено вище, згідно п. 4.4. договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт та надходження бюджетних коштів від замовника.

Судом встановлено, що акт приймання виконаних робіт було підписано 29.07.2016. Проте, відповідачем оплату за виконані роботи здійснено лише 30.12.2016 частково на суму 100 000 грн.

Ураховуючи пункт 4.4. договору, суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 94 779,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 851,76 грн - пені, 9 558,62 грн - 3% річних та 47 261,65 грн - інфляційних втрат за період з 10.08.2016 по 26.07.2019.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що сума інфляційних втрат розрахована невірно, зокрема, за перерахунком суду за період з 10.08.2016 по 26.07.2019, враховуючи часткову оплату заборгованості, з відповідача підлягає стягненню 41 031,53 грн інфляційних втрат.

При цьому, наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних є арифметично правильним.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва про стягнення 94 779,31 грн - основного боргу, 22 851,76 грн - пені, 9 558,62 грн - 3% річних, 47 261,65 грн - інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант Плюс (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4; ідентифікаційний код 39613276) на користь Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району (04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 15-А; ідентифікаційний код 05465258) 94 779 (дев`яносто чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн 31 коп. - заборгованості, 22 851 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят одну) грн 76 коп. - пені, 9 558 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 62 коп. - 3 % річних, 41 031 (сорок одну тисячу тридцять одну) грн 53 коп. - інфляційних втрат та 2 523 (дві тисячі п`ятсот двадцять три) грн 32 коп. - судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 03.10.2019.

Суддя В.В. Бондарчук