Рішення

від 18.09.2019 по справі 922/2025/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2025/19 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", (64262, Харківська область, Балаклійський район, с. Слобожанське, вул. Центральна, 20; ідент. код 14063903)

до Асіївської сільської ради (64260, Харківська область, Балаклійський район, с. Асіївка, вул. Центральна, 3; ідент. код 04397253)

про визнання права власності

за участю представників:

позивача - Ужченко Т.В.;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Степове", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Асіївської сільської ради про визнання права власності на нежитловий об`єкт, що складається з: нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 324,7 кв.м, нежитлової будівлі літ. "Б", загальною площею 92,4 кв.м, зливної ями № 3, зливної ями № 4, що розташований за адресою: вул. Квіткова, 4, сел. Слобожанське, Балаклійського району Харківської області. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна відповідно до інформації Балаклійського БТІ від 27.03.2019 № 110 за даними архівних матеріалів станом на 31.12.2012 ні за ким не зареєстровано; за інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.05.2019 № 166026181- не зареєстроване. Об`єкт нерухомості був побудований у 1968 році радгоспом "Асіївський" та з часу заснування СТОВ "Степове" - 15.02.2000, знаходиться в користуванні Товариства, однак вказаний об`єкт є безхазяйним, оскільки відсутні будь-які правовстановлюючі документи, у зв`язку з чим наявні правові підстави для визнання права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2019 року прийнято позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2025/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.07.2019 на адресу суду відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. 17254), згідно з яким Асіївська сільська рада визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, наголошуючи, що спірний нежитловий об`єкт, що знаходиться в користуванні позивача, потребує капітального ремонту та є перспективним в його використанні товариством, оскільки це й нові робочі місця, й збільшення надходжень до місцевого бюджету. Одночасно відповідач просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

У підготовчому засіданні 24.07.2019 у справі № 922/2025/19 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України до 12:00 14.08.2019 р.

09.08.2019р. позивачем до матеріалів справи було надано додаткові письмові пояснення та долучено додаткові документи.

У підготовчому засіданні 14.08.2019 р. у справі було постановлено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів до 30.09.2019 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на "18" вересня 2019 р. о 10:00

Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2019 р. підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити у повному обсязі .

Представник відповідача у судове засіданні не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивача, в користуванні СТОВ "Степове" знаходиться об`єкт нерухомого майна, що складається з: нежитлової будівлі літ. А загальною площею 324,7 кв.м, нежитлової будівлі літ. Б загальною площею 92,4 кв.м, зливної ями № 3, зливної ями № 4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Квіткова, 4, сел. Слобожанське, Балаклійського району Харківської області.

Об`єкт нерухомості був побудований у 1968 році радгоспом "Асіївський" та з часу заснування СТОВ "Степове" - 15.02.2000, знаходиться в користуванні Товариства, однак зазначений об`єкт нерухомості є безхазяйним, оскільки відсутні будь-які правовстановлюючі документи.

Відповідно до інформації Балаклійського БТІ від 27.03.2019 № 110 за даними архівних матеріалів право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 31.12.2012 не зареєстровано.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.05.2019 № 166026181 право власності на нежитловий об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано.

Разом з тим, позивач наголошує, що Рішенням виконкому Балаклійської районної ради депутатів трудящих Харківської області Української РСР від 30.06.1967 було прийнято рішення про затвердження акту вибору земельної ділянки під будівництво дитячих ясел на 50 місць на землях радгоспу "Асіївський".

Рішенням виконкому Балаклійської районної ради депутатів трудящих Харківської області Української РСР від 27.08.1969 було прийнято рішення про введення в експлуатацію дитячих ясел на 50 місць в с. Жовтневому на радгоспі "Асіївський" Балаклійського району.

Відповідно до інвентарної картки № 5 обліку основних засобів радгоспу "Асіївський" від 20.01.1977 нежитлова будівля - дитячий садок поставлена на баланс радгоспу.

Радгосп "Асіївський" реорганізовано в колгосп "Степовий" на підставі рішення Балаклійського райвиконкому від 05.09.1991 № 328.

Колгосп "Степовий" реорганізовано в КСП "Степовий", а в подальшому КСП "Степовий" за рішенням загальних зборів від 01.02.2000 № 2 реорганізовано в СТОВ "Степове".

При цьому, позивач, посилаючись на п. 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, наголошує, що нежитлова будівля-дитяий садок, 1968 року, за адресою: вул. Квіткова, 4, сел АДРЕСА_3 Жовтневе, як об`єкт, який знаходився в загальному користуванні, був переданий на баланс підприємства-правонаступника, а саме СТОВ "Степове", та згідно з інвентарною карткою обліку основних засобів від 01.02.2000 знаходиться на балансі останнього.

Викладені обставини виступили підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання за СТОВ "Степове" права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю, із засвідченням в обґрунтування заявлених позовних вимог на тому, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, що, на його думку, в аспекті положень ст. 344 Цивільного кодексу України виступає підставою для задоволення відповідного позову.

Суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред`явлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами ст. 3 ЦК України встановлено, що до загальних засад цивільного законодавства відносяться судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Статтею 16 ЦК України, зокрема передбачено що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути визнання права. За змістом ст. 316-317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до положень частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Тобто, визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння; відкритості; безперервності; безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

При цьому, за змістом частини 1 статті 344 ЦК України однією з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю є наявність у спірного майна правового режиму нерухомої речі, тобто об`єкта нерухомості, який прийнято в експлуатацію (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17).

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Разом з цим, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 ЦК України. Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №924/925/17 та від 22.05.2018 у справі №922/1574/17).

Згідно із статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності, позивачем повинно бути доведено належними та допустимими, у розумінні статті 73 ГПК України, доказами набуття вказаного речового права з передбачених Законом підстав, а саме у даному разі позивачем повинно бути доведено сукупність обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем всупереч положенням статей 73, 74 ГПК України, окрім посилання на положення статті 344 Цивільного кодексу України, до матеріалів позову не долучено будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження того, що:

- по-перше, майно, на яке позивач просить суд визнати право власності, набуло правового режиму нерухомої речі, тобто об`єкта нерухомості прийнято в експлуатацію. При цьому, з наданих документів неможливо достеменно встановити, чи є об`єкти вказані в протоколі № 25 від 27.08.1969 року, інвентарній картці № 5 (а. с. 61-63) та інвентарній картці обліку основних засобів (а.с 64) та технічному паспорті одним і тим же об`єктом нерухомості. Більш того, інвентарна картка обліку основних засобів та довідка складені, складені позивачем, не можуть бути належними доказами передачі на баланс СТОВ "Степове" спірного об`єкту нерухомості;

- по-друге, позивачем не доведено, що спірне майно вибуло з володіння власника поза волею і незалежно від волі колишнього власника;

- по-третє, з наданих документів неможливо встановити факту безперервності володіння позивачем спірним об`єктом нерухомості протягом десяти років (надані позивачем документи а.с.66-78 у будь-якому разі датовані 2013, 2015, 2019 роками).

Одночасно суд зауважує, що сам позивач наполягає, що спірне майно передано йому в процесі правонаступництва та було передано за згодою власника цього ж майна. Тобто, в даному випадку спірне майно не має безтитульного статусу, і йому було достовірно відомо власника майна від якого (власників) позивач й отримав спірне майно.

Викладені вище обставини позбавляються можливості визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку набувальної давності, а саме вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України, а відтка і виключають можливість задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за СТОВ "Степове".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційної господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "30" вересня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков