Рішення

від 03.09.2019 по справі 925/655/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. Черкаси справа № 925/655/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Оптіма» про стягнення 155210 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Оптіма» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України, штрафу за неправильно зазначені у накладній масу вантажу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 155210 грн. та відшкодування понесених судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/655/19, розгляду справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 04.07.2019 року.

Відповідач в особі свого представника подав 24.06.2019 року відзив на позов (вх. № 19042/19, а.с. 55-65), в якому позов не визнав з мотивів безпідставності та недоказаності позовних вимог, а саме - комерційні акти, звіт про зважування, які є підставою спірної відповідальності відповідача, складені з численними порушеннями, підписані не уповноваженими особами, тому не можуть вважатись належними доказами у справі. Перевірка маси вантажу у вагонах проводилась з порушенням процедури та з неналежним оформленням результатів перевірки. Разом з тим, в разі визнання судом доведеними позовних вимог, відповідач просив зменшити суму штрафу, що підлягає до стягнення, до розміру однократної провізної плати за 2 вагони за всю відстань перевезення в сумі 31042 грн.

В судовому засіданні 04.07.2019 року оголошено перерву до 30.07.2019 року.

Позивач у відповіді на відзив від 24.07.2019 року (вх. № 23596 від 01.08.2019, а.с. 86-90) спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, та вказав, що маса вантажів визначається відправником і спосіб визначення маси зазначається у накладній відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457. Твердження відповідача про неналежність підписів позивача не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

В посадових інструкціях працівників залізниці визначаються особа (особи), яка (які) виконують обов`язки (заміщують) в разі відсутності (хвороба, відрядження відпустка, тощо) з покладанням відповідальності за виконання або неналежне виконання обов`язків відсутнього. Суду надано докази щодо повноважень осіб та належність підписів на комерційних актах від 29.11.2018 року № 106802/107 та № 106802/108.

Перевірка позивачем маси вантажу вагонів № 95599106 та № 95598751 відбувалась двічі, спочатку на динамічних вагах, а потім після відчеплення вагонів зі складу поїзда, на вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э-143, які є справними, повіреними та відповідають вимогам Інструкції про застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України.

Відповідач направив до суду заперечення на відповідь на відзив від 29.07.2019 року, яким не погодився з даними, наведеними позивачем у відповіді на відзив, повторно наголосив, що в розділі Д комерційних актів від 29.11.2018 року №№ 406802/107, 406802/108 вказано, що підписано: и.о. ДС Коломиец С.А., и.о. ДМС Ткач В.Н., ком. агент - ОСОБА_1 И ОСОБА_2 . тобто підпис виконуючого обов`язки начальника станції Подільськ (в.о. ДС) - головного інженера ОСОБА_3 в комерційних актах відсутній. За начальника вантажного району спірні акти підписала ОСОБА_4 , яка є нібито виконуючим обов`язки начальника вантажного району, хоча жодних даказів про покладення на інженера (з розшуку вантажів) виконання обов`язків начальника вантажного району не надано. Крім того, в комерційних актах №№ 406802/107, 406802/108 від 29.11.2018 р. в розділі Є не вказано жодних даних про прийняття вантажу станцією призначення, згідно накладних та комерційних актів - ст. Чорноморськ-порт Одеської залізниці та перевірку маси вантажу при видачі отримувачу.

Відповідач також додатково обґрунтував можливість зменшення штрафних санкцій, оскільки він є невеликим експедиторським підприємством і тому стягнення з нього штрафу в таких значних розмірах призведе до скрутного фінансового становища та вірогідне припинення діяльності товариства, так як за результатами діяльності товариства за два квартали 2019 року ним отримано прибуток лише в розмірі 364,2 тис. грн., стягнення з відповідача штрафу в розмірі 155 210,00 грн. є непомірним тягарем, бо штрафні санкції виплачуються з чистого прибутку відповідача.

В судовому засіданні 30.07.2019 року оголошено перерву до 03.09.2019 року.

01.08.2019 року до суду надійшла заява позивача про виправлення технічної помилки в п. 3 прохальної частини позовної заяви щодо суми судового збору, в якій позивач остаточно просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2328 грн. 15 коп.

Заявою від 27.08.2019 року позивач заперечив прохання відповідача про зменшення суми штрафу та надав додаткові докази на підтвердження повноважень підписанта комерційних актів від 29.11.2018 року.

В судових засіданнях 04.07.2019 року та 30.07.2019 року представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити його повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов, а в разі задоволення позову просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

В судове засідання 03.09.2019 року представники сторін не з`явились,їх неявка не перешкоджає продовженню розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

23.11.2018 року відповідач як вантажовідправник за накладною № 34400101 зі станції відправлення Дубов`язовка Південно-Західної залізниці здав позивачу, а останній прийняв для перевезення до станції призначення Чорноморськ-Порт Одеської залізниці десять вагонів, завантажених насінням соняшника, у тому числі вагони № 95599106 та № 95598751 з вантажем масою, вказаною у накладній № 34400101, у вагоні № 95599106 в розмірі 64150кг, у вагоні № 95598751 в розмірі 64300 кг.

При цьому вантаж у вагони завантажувався і його маса визначалася відповідачем як вантажовідправником на 150 тонних вагонних вагах, про що вказано у графах 24, 26, 28 накладної № 34400101. У графі 25 цієї накладної відомості про масу вантажу, визначену залізницею, відсутні, що спростовує доводи відповідача про визначення маси вантажу, переданого позивачу за накладною №34400101 для перевезення, станцією відправлення Дубов`язовка Південно-Західної залізниці.

29.11.2018 року під час перевезення вантажу на станції Подільськ (Котовськ) Одеської залізниці позивач здійснив контрольне зважування вагонів №95599106 та №95598751 в результаті цього встановив, що фактична маса вантажу у вагоні №95599106 становить 54800кг, що на 9350кг менше від маси вантажу, зазначеній у накладній №34400101, у вагоні №95598751 становить 53150кг, що на 11150кг менше від маси вантажу, зазначеній у накладній №34400101,про що були складені спочатку акти загальної форми від 28.11.2019 №5437, №2438, а потім комерційні акти від 29.11.2018року №106802/107 та №106802/108.

З розділу "Д" комерційних актів від 29.11.2018 року №106802/107 та №106802/108 вбачається, що зважування вантажу у вагонах №95599106, №95598751 здійснювалося на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э станції Подільськ (держповірка 03.05.2018) і що вагон прибув технічно справним за вказаними у перевізних документах.

Наданий позивачем господарському суду технічний паспорт на вказані у попередньому абзаці ваги містить відомості про проведену 03.05.2018 і 05.11.2018 дежповірку цих вагів.

Отже, відомості, які містять комерційні акти від 29.11.2018 року № 106802/107 та № 106802/108 та паспорт на ваги, на яких на станції Подільськ Одеської залізниці проводилося контрольне зважування вантажу у вагонах № 95599106, № 95598751, свідчать про неможливість незбереження вантажу при перевезенні і про відповідність вказаних ваг вагам, на яких маса вантажу у цьому ж вагоні визначалася вантажовідправником, а також про відсутність даних про проведення огляду-перевірки (повірки) ваг позивача за останні шість місяців, і відповідно спростовують доводи відповідача з цих питань, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову.

Комерційні акти від 29.11.2018 року № 106802/107 та № 106802/108 підписали виконувач обов`язків начальника станції Подільськ Одеської залізниці ОСОБА_5 С ОСОБА_6 виконувач обов`язків начальника району (вантажного) ОСОБА_7 В.М. та комерційний агент ОСОБА_8

29.11.2018 року після складання комерційних актів від 29.11.2018 року № 106802/107 та № 106802/108 станцією Подільськ Одеської залізниці була оформлена накладна № 42019547 на вагони № 95599106, № 95598751, у графі 24 якої вказана маса вантажу, визначена відправником, у розмірі 128450 кг, а графа 49 містить посилання на комерційні акти від 29.11.2018 року № 106802/107 та № 106802/108.

За неправильне зазначення відповідачем у накладній №34400101 маси вантажу у вагонах № 95599106, № 95598751 позивач нарахував відповідачу до сплати 155210 грн. штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за перевезення вантажу у вагонах. Вартість перевезення вантажу в одному із зазначених вагонів складає 15521 грн.

Відповідач вказані суми штрафу позивачу у добровільному порядку не сплатив, що й спричинило даний спір.

Згідно із ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2, 4, 7 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут).

Відповідно до ст. 2 та ст. 3 Статуту ним визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до п. 7 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі - Правила), недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом.

Пункт 9 Правил передбачає, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Згідно з п. 10 Правил комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відповідно до п. 12 Правил у разі якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Нормами Господарського процесуального кодексу України , зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 , ч. 1 ст. 14 ГПК України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку про доведеність належним, допустимим, достовірними і достатніми доказами - комерційними актами від 29.11.2018 року № 106802/107 та № 106802/108 неправильного зазначення відповідачем у накладній № 34400101 маси вантажу у вагонах № 95599106, № 95598751, що є достатньою підставою для застосування позивачем до відповідача передбаченого ст. 122 Статуту штрафу. Відтак надає перевагу доводам позивача, а заперечення відповідача в цій частині відхиляє.

Разом з тим, заперечуючи проти позову відповідач просив зменшити розмір штрафу, заявленого до стягнення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

При вирішенні заяви відповідача суд, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, вбачає доводи відповідача обґрунтованими і надає їм перевагу, заперечення позивача в цій частині відхиляє.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК України, роз`яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в постановах від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , суд зменшує розмір штрафу до однієї провізної плати за вагон за всю відстань перевезення двох вагонів, що становить 31042 грн.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2328 грн. 15 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Оптіма , ідентифікаційний код юридичної особи 35745451, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича, 34, офіс 9 на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця , ідентифікаційний код юридичної особи 40081200, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 - 31042 грн.. штрафу, 2328 грн. 15 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині стягнення штрафу у розмірі 124168 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 02.10.2019 року.

Суддя В.М. Грачов