Рішення

від 27.09.2019 по справі 916/2254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2254/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Фатєєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, код ЄДРПОУ 07884611)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-ІНЖИНІРИНГ» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39648145)

про стягнення 126306,74 грн., -

за участю представників сторін :

від позивача: Чепелєв О.І., довіреність №03 від 26.04.2019

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-ІНЖИНІРИНГ» про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 126306,74 грн.

Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» заявлені у зв`язку з неповним поверненням відповідачем суми безпідставно перерахованих йому коштів, в тому числі з порушенням графіку платежів, самостійно запропонованому відповідачем у гарантійному листі №09/03-18 від 01.03.2018 та узгодженому фактичними конклюдентними діями сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2019 відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи на 11.09.2019 о 14:00.

У судовому засіданні 11.09.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 202, 216 ГПК України про відкладення судового засідання на 27.09.2019 о 12:40.

У судові засідання відповідач не з`явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України

У судовому засіданні 27.09.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №178 від 29.12.2016 Державним підприємством Міністерства оборони України Одеський проектний інститут було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю КМ ІНЖИНІРИНГ 210000 грн. за платіжним доручення №178 від 29.12.2016 із призначенням платежу "доплата за проектні роботи згідно рахунку".

Виходячи з фактичних конклюдентних дій сторін та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів зворотнього, господарським судом встановлено, що перераховані позивачем 29.12.2016 за платіжним доручення №178 кошти у розмірі 210000 грн. не були сплачені ані в рахунок будь-яких наявних між сторонами договірних відносин, ані непогашення будь-яких запланованих сторонами господарських операцій, з огляду на що є безпідставно отриманими.

Відповідач визнав факт безпідставного отримання ним 210000 грн. у гарантійному листі №09/03-18 від 01.03.2018 та взяв на себе зобов`язання повернути отримані кошти позивачу у відповідності до запропонованому відповідачем та фактично прийнятому позивачем графіку платежів:

- до 31.03.2018 - 10000 грн.;

- до 30.04.2018 - 20000 грн.;

- до 31.05.2018 - 20000 грн.;

- до 30.06.2018 - 20000 грн.;

- до 31.07.2018 - 20000 грн.;

- до 31.08.2018 - 20000 грн.;

- до 30.09.2018 - 20000 грн.;

- до 31.10.2018 - 20000 грн.;

- до 30.11.2018 - 20000 грн.;

- до 31.12.2018 - 20000 грн.;

- до 31.01.2019 - 20000 грн.

Частково виконуючи графік, визначений у гарантійному листі №09/03-18 від 01.03.2018, відповідач повернув на рахунок позивача 130000 грн. за відповідними платіжними дорученнями №9 від 30.03.2018 на суму 10000 грн., №28 від 27.04.2019 на суму 20000 грн., №52 від 30.05.2018 на суму 20000 грн., №10 від 08.08.2018 на суму 40000 грн., №11 від 27.09.2018 на суму 20000 грн., №40 від 15.11.2018 на суму 20000 грн.

У листі від 31.05.2019 за вих.№135 (надісланому на адресу відповідача 17.06.2019) позивач направив відповідачу претензію, в який запропонував повернути залишок безпідставно отриманих коштів; вказана претензія, виходячи з наявних матеріалів справи, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Неповернення відповідачем залишку безпідставно отриманих коштів стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За вимогами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає правомірними позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» про стягнення з відповідача 80000 грн. безпідставно отриманих коштів.

Щодо заявленої до стягнення пені, господарський суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи відсутність між сторонами договірних зобов`язань та письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань у вигляді пені, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу у спірних правовідносинах пені, а отже про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої пені.

Щодо заявлених вимог про стягнення 12516,07 грн. 3% річних.

У відповідності до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків повернення позивачу безпідставно отриманих коштів, проаналізувавши узгоджений сторонами графік платежів у гарантійному листі №09/03-18 від 01.03.2018, здійснені відповідачем, та прийняті позивачем платежі, встановивши неповне і несвоєчасне повернення відповідачем залишків суми безпідставно отриманих коштів, проаналізувавши розрахунки позивача та часткове не погодившись з ними з огляду на відсутність в матеріалах справи вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, заявленої до дати гарантійного листа, господарський суд виходить з узгодженого сторонами графіку повернення коштів та перевіривши його порушення, здійснивши власний перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2031,78 грн. 3% річних (за логікою перерахунків: з дати порушення чергового платежу до дати його перерахування, а на решту суми 80000 грн. - до дати розрахунку позивача).

Іншого сторонами не доведено.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» , в решті заявлених сум слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-ІНЖИНІРИНГ» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39648145) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, код ЄДРПОУ 07884611) 80000 /вісімдесят тисяч/ грн. безпідставно отриманих коштів, 2031 /дві тисячі тридцять одну/ грн. 78 коп. 3% річних та 1247 /одну тисячу двісті сорок сім/ грн. 69 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 02 жовтня 2019 р.

Суддя Ю.С. Бездоля