Рішення

від 02.10.2019 по справі 916/2366/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2366/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2366/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» /01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНКЕН» /65014, м. Одеса, вул. Грецька, 1 а, н/п 37/2/

про стягнення 2 246,34грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНКЕН» 2 246,34грн., де 2 102,96грн. - пеня, 143,38грн. - 3% річних.

Підставою для подання позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань по укладеному між ними договору постачання природного газу №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р. в частині строків проведення оплати за отриманий газ.

Позивач вказує, що 22.10.2015 р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНКЕН» укладено договір №5413/15-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 159 102,13грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.

Тому, позивач з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 2 102,96грн.

Також, позивачем відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 143,38грн.

24.09.2019р. від відповідача надійшов відзив на позов /вх.№19505/19/, в якому позов не визнає, оскільки основний борг було погашено 02.02.2016р., а від позивача до відповідача ніяких заяв, претензій та попереджень з приводу неналежного виконання умов договору не надходило. Між тим, відповідач стверджує, що строк позовної давності за договором №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р. сплинув 03.02.2017р., а позовну заяву подано після спливу строку позовної давності.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019р. позовна заява вх.№2420/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою суду від 19.08.2019р. залишено без руху позовну заяву від 15.08.2019р. за вх.№2420/19 Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНКЕН» про стягнення 2 246,34грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2019р. прийнято позовну заяву (вх.№2420/19) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/2366/19 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Пунктом другим прохальної частини, який викладений у відзиві на позов /вх.№19505/19 від 24.09.2019р./ відповідач просив суд розгляданим справу в порядку загального позовного провадження.

Між тим, суд залишає дане клопотання без задоволення, з підстав того, що у відповідності до ст.ст.12, ч. 1, 3 ст.247 ГПК України, дана справа є малозначною, і не підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

02.10.2019р. судом було постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

22.10.2015р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «ПЛАНКЕН» (споживач) було укладено договір №5413/15-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2015р. природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. (включно) природний газ, обсягом до 75 тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р.).

Згідно п.5.2. договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р. ціна за 1000 куб.м. газу становить 1770,74грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу мігастральними та розподільними трубопроводами - 689,10грн., крім того ПДВ - 20% - 137,82грн., всього з ПДВ - 826,92грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2495,25грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05грн., всього з ПДВ - 2994,30грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем умов п.6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р.).

Згідно п.10.3. договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до розділу 12 договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р., договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2015р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р., позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку ТОВ «ПЛАНКЕН» за період з 01.10.2015р. по 30.11.2018р.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 226 „Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» , яка набрала чинності 20.03.2019 р., було змінено тип ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» .

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як з`ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» з жовтня 2015р. по грудень 2015р. включно було поставлено, а ТОВ «ПЛАНКЕН» , прийнято природного газу на загальну суму 159 102,13грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.

Так, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило позивачу вартість поставленого в жовтні 2015р. - грудні 2015р. природного газу за актами приймання-передачі в сумі 159 102,13грн., проте з порушенням строків щомісячних оплат.

Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав передбачені договором №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р., зобов`язання з оплати природного газу, поставленого в жовтні 2015р. - грудні 2015р., позивачем відповідно до п. 8.2 договору було нараховано 2102,96 грн. пені, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в розмірі 143,38грн.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати природного газу, поставленого за період зі жовтня 2015р. по грудень 2015р. відповідно до п. 8.2 договору було нараховано пеню за зобов`язаннями листопада 2015р. у розмірі 70,42грн., за зобов`язаннями грудня 2015р. у розмірі 2032,54грн., які заявлені до стягнення.

Відповідно до п.п. 8.2. договору №5413/15-ТЕ-23 від 22.10.2015р., у разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у листопаді 2015р. - грудні 2015р., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у листопаді 2015р. - грудні 2015р., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.

Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 143,38грн.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно тверджень відповідача щодо неможливості стягнення штрафних санкцій, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень пункту 10.3 договору, строки в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється як 5 (п`ять років).

Отже, умовами договору передбачено збільшений строк позовної давності, який позивачем не пропущений .

Стосовно попереднього пред`явлення претензій до відповідача, перед тим, як звернутися позивачем до суду, суд зазначає наступне.

Так, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, суд звертає увагу на те, що претензія є засобом досудового спору, який дозволяє вирішити спірні питання з боржником без подання позовної заяви до суду.

Таким чином, сторони правовідносин мають самостійно вирішити, чи бажають вони застосовувати досудову процедуру врегулювання спорів, і якщо так, то вказати на це в договорі, а саме шляхом, зокрема формулюючи текст договору наступним чинок: « ...Усі спори за цим договором вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі якщо спір неможливо вирішити переговорами, сторона зобов`язана направити іншій стороні претензію . Подальше врегулювання спору між сторонами відбувається через суд» .

А тому, суд доходить до висновку, що сторони договору мають право відразу звернутися до суду, не складаючи при цьому претензію, адже вибір способу правового захисту - це право, а не обов`язок сторін. Крім того, заборона відразу після порушення прав та інтересів особи звертатися до суду порушує її право на судовий захист.

Таким чином, оцінюючи наявні в справі докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 1921грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити - повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНКЕН» /65014, м. Одеса, вул. Грецька, 1 а, н/п 37/2, код ЄДРПОУ 38017073/ на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» /01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720/ пеню в сумі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 96 коп., 3% річних в сумі 143 /сто сорок три/ грн. 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03 жовтня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський