Ухвала

від 01.10.2019 по справі 922/3095/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

01.10.2019м. ХарківСправа № 922/3095/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявник Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (м. Харків) боржник Приватне підприємство "Весна-94" (м. Харків) ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (надалі - заявник) надало Господарському суду Харківської області заяву від 24.09.2019 до Приватного підприємства "Весна-94" (надалі - боржник) про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з Приватного підприємства "Весна-94" (вул. Дмитрівська, 29, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ: 24475624) на користь Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (вул. Конторська, 35, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ: 34467793, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , банк одержувача ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 1622,21 грн за період з 01.10.2016 по 31.08.2019.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, заявником у резолютивній частині заяви від 24.09.2019 про видачу судового наказу не вказано договору, за яким він просить стягнути заборгованість.

Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідним доказом.

Заявником не дотримано вимог п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, оскільки в порушення вимог зазначеної норми до заяви не додано доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Так, в обґрунтування заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Весна-94" заявник посилається на те, що на даний час договір №7/189 від 01.11.2007 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є дійсним, тому боржник повинен виконувати умови, встановлені договором. Жодних актів-претензій щодо порушення заявником умов договору не складалося, що на думку заявника свідчить про те, що він виконує свої обов`язки за договором та забезпечує надання боржнику послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій своєчасно та у повному обсязі.

Також заявник вказує у поданій суду заяві, що станом на 01.09.2019 у боржника за укладеним договором перед заявником утворилася заборгованість на загальну суму 1622,21 грн, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків за період з 01.10.2016 по 31.08.2019.

На підтвердження заявлених вимог КП "Жилкомсервіс" надав суду акт звірення взаємних розрахунків за період з 01.10.2016 по 31.08.2019, підписаний тільки заявником.

Також заявник надав розрахунок суми позову, з якого убачається, що Приватним підприємством "Весна-94" було здійснено часткову оплату в сумі 9810,20 грн.

Зазначені вище докази не можуть вважатись достатніми доказами, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, з огляду на наступне.

Заявник не надав суду доказів фактично наданих послуг боржнику за вказані періоди, доказів здійснення боржником часткових оплат за договором, зокрема, платіжних доручень, платіжних квитанцій, банківських виписок, тощо.

Крім того акт звірки, наданий заявником не підписаний з боку Приватного підприємства "Весна-94".

Інших доказів, що підтверджували б заборгованість ПП "Весна-94" перед КП "Жилкомсервіс" за договором №7/189 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.11.2007 за період з 01.10.2016 по 31.08.2019, заявником господарському суду не надано.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ГПК України).

Заявник не надав докази, які підтверджують факт надання послуг та наявність у боржника заборгованості перед заявником.

Заявлена до стягнення сума 1622,21 грн є непідтвердженою, тому виходячи зі змісту наданих доказів суд позбавлений можливості визначити суму залишку несплаченої боржником заборгованості за вказаний заявником у заяві період.

Згідно з п. 1 та п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Комунальному підприємству "Жилкомсервіс" у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "Весна-94" заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 1622,21 грн за період з 01.10.2016 по 31.08.2019.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Крім того, відмова судом у видачі судового наказу не позбавляє заявника права звернутися до суду у позовному провадженні до ПП "Весна-94".

Частиною 2 ст. 151 ГПК України встановлено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 12, 147, 148, 150 - 153, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству "Жилкомсервіс" у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "Весна-94" заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 1622,21 грн за період з 01.10.2016 по 31.08.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 01.10.2019.

Суддя В. І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.