Рішення

від 23.09.2019 по справі 120/2599/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2019 р. Справа № 120/2599/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Кобзаря О.Д.,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Теплицька районна державна адміністрація до Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Теплицька районна державна адміністрація (далі - третя особа, Теплицька РДА) з адміністративним позовом до Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Вінницька ОДА) про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача з прийнятим Вінницькою ОДА розпорядженням від 11.07.2019 за №492 "Про скасування розпорядження Теплицької райдержадміністрації від 10.07.2019 за №29-к та від 10.07.2019 за №30-к" в частині скасування розпорядження Теплицької райдержадміністрації від 10.07.2019 за №29-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Ухвалою від 19 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 23 вересня 2019 року.

Ухвалою від 23 вересня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 23 вересня 2019 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволені позову відмовити, покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 11.09.2019 за вх. №45405. Зокрема зазначив, що вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, на хибність тверджень позивача про повну втрату чинності Закону України від 07.10.2010 2592-VI на підставі Закону України від 23.02.2014 №763-VII Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України , оскільки відповідно до ст. 2 цього Закону установлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України", які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом.

З огляду на вищенаведені мотиви представник відповідача зазначив, що прийняття Теплицькою РДА розпоряджання від 10.07.2019 за №29-к "Про звільнення ОСОБА_1 " відбулось за відсутності письмового погодження Вінницької ОДА, тобто з порушенням визначеної чинним на момент його прийняття законодавством процедури. З огляду на допущені з боку третьої особи порушення, Вінницькою ОДА, в межах визначених законодавством повноважень, було прийнято розпорядження від 11.07.2019 за №492, яким в частині скасовано розпорядження Теплицької райдержадміністрації від 10.07.2019 за №29-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Теплицькою РДА, а саме обіймав посаду першого заступника голови райдержадміністрації.

09 липня 2019 року позивачем на ім`я голови Теплицької райдержадміністрації ОСОБА_2 було подано заяву про звільнення його з посади першого заступника голови райдержадміністрації за згодою сторін.

Розпорядженням голови Теплицької райдержадміністрації № 29-к від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади в порядку п.1 ст.36 КЗпП України, та того ж дня видано на руки трудову книжку.

Однак, листом від 18 липня 2019 року за №01.04-24-2801 керівник апарату Теплицької РДА повідомив позивачу, що 11 липня 2019 року Головою Вінницької ОДА, прийнято розпорядження № 492, яким, окрім іншого, було скасовано Розпорядження голови Теплицької РДА № 29-к від 10 липня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 . В своєму Розпорядженні обласна державна адміністрація покликається на положення ст. 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації , а саме про відсутність погодження Голови Вінницької ОДА про звільнення позивача з посади.

Не погоджуючись із вищезазначеним розпорядженням позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації №492 від 11 липня 2019 року "Про скасування розпоряджень голови Теплицької райдержадміністрації від 10.07.2019 №29-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою виникнення спірних правовідносин стало прийняття Теплицькою РДА розпорядження № 29-к від 10 липня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 , за відсутності погодження відповідного звільнення з головою Вінницької ОДА, як то передбачено ст. 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Стосовно правомірності такого розпорядження суд зазначає наступне.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України Про місцеві державні адміністрації №586-XIV від 09.04.1999 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, ст. 5 зазначеного законодавчого акту передбачає, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України „Про місцеві державні адміністрації» , в редакції від 11.01.2019, перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

Редакція вказаної статті Закону України "Про місцеві державні адміністрації" діє згідно із Законом України від 07.10.2010 2592-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України .

Аналіз вищенаведеної правової норми дає змогу дійти висновку, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було встановлено, що призначення та звільнення першого заступника та заступника голови районної державної адміністрації повинно здійснюватись головою районної державної адміністрації з обов`язковим погодженням з головою обласної державної адміністрації.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України № 2592-VІ від 07.10.2010, яким внесено зміни до Закону України Про місцеві державні адміністрації , де передбачалося погодження звільнення першого заступника та заступників голови райдержадміністрації з головою обласної державної адміністрації, втратив чинність на підставі Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" № 763-VІІ від 23.02.2014.

Відповідні твердження позивача суд оцінює критично оскільки відповідно до ст. 2 Закону України від 23.02.2014 №763-VII Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України установлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України", які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема як слідує зі змісту листа Вінницької ОДА від 11.07.2019 за №01.01-70/4220, на виконання вимог ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" головою Теплицької РДА 10.07.2019 на адресу Вінницької ОДА було скеровано лист №01.04-24-2705 щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Теплицької райдержадміністрації за угодою сторін, згідно пункту 1 ст. 36 КЗпП України. Однак, не дочекавшись отримання від Вінницької ОДА відповідного погодження третьою особою було прийнято розпорядження № 29-к від 10 липня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 , що мало наслідком видачу позивачу його трудової книжки, проведення з останнім розрахунку і т.п.

Отже, сукупний аналіз вищенаведених правових норм, а також встановлені фактичні обставини справи дають змогу дійти висновку, що дійсно, звільненні позивача з займаної посади відбулось з порушенням встановленої Законом України "Про місцеві державні адміністрації" процедури, зокрема не дотримано вимог ч. 2 ст. 10 Закону, адже розпорядження про звільнення позивача з посади першого заступника голови райдержадміністрації видано за відсутності погодження голови обласної державної адміністрації.

Разом з цим, суд враховує, що підставою для звільнення позивача з займаної посади слугувало письмово оформлене волевиявлення останнього про його звільнення, яке було належним чином оформлене та скеровано до керівника відповідної установи.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

За приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, норми якого підлягають субсидіарному застосуванню до спірних правовідносин у частині, не врегульованій спеціальним законодавством, однією з підстав для припинення трудового договору є угода сторін.

При звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.

Основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення ж дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно змісту частин 1, 3 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Положеннями статті 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Положеннями статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Таким чином, нормами Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством та у відповідності до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам вільний вибір діяльності.

В контексті вищенаведеного суд враховує, що звільнення позивача відбулось за його ініціативи за згодою сторін. В той же час прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження від 11.07.2019 за №492 фактично призвело до створення ситуації, за якою позивач обмежений у закріпленому в Конституції України право вільно обирати вид праці яким він бажає заробляти собі на життя.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повно важень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що попри доведеність стороною відповідача факту порушення процедури звільнення позивача з займаної посади, прийняте Вінницькою ОДА розпорядження №492 від 11 липня 2019 року обмежує Конституційні права ОСОБА_1 , адже право позивача на працю залежить виключно від вільного волевиявлення особи.

З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження голови Вінницької ОДА №492 від 11 липня 2019 року "Про скасування розпоряджень голови Теплицької райдержадміністрації від 10.07.2019 №29-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації №492 від 11 липня 2019 року "Про скасування розпоряджень голови Теплицької райдержадміністрації від 10.07.2019 №29-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної державної адміністрації сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Теплицька районна державна адміністрація (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 04051187)

Вінницька обласна державна адміністрація (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 20089290)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 03.10.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна