Рішення

від 12.09.2019 по справі 200/5575/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 р. Справа№200/5575/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

- ОСОБА_2

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнень) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо неприйняття наказу про затвердження селянському (фермерському) господарству ОСОБА_3 проекту землеустрою для передачі земельних ділянок у власність згідно наданому проекту землеустрою від 2018 року для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки/паю на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області видати наказ про затвердження проекту землеустрою для передачі земельних ділянок у власність згідно наданого проекту землеустрою від 2018 року щодо відведення земельних ділянок кадастровий № 1421755100:04:000:1785 та № 1421755100:04:000:1786 у власність членам селянського (фермерського) господарства Ляднов Анатолій Васильович : громадянці ОСОБА_1 , громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) із земель постійного користування Фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона та ОСОБА_2 , як члени Фермерського господарства (ФГ) ОСОБА_3 , звернулися із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок із земель ФГ ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства його членам у розмірі земельної частки (паю), розташованих на території Володарської (Нікольської) селищної ради. Розпорядженням районної державної адміністрації від 23 квітня 2012 року № 244 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок із земель за межами населених пунктів, які належали фермерському господарству, у власність громадянам - членам ФГ Ляднов Анатолій ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі земельної частки (паю), визначеної як середня по підприємствам, розташованих на території Володарської (Нікольської) селищної ради згідно додатку. 28 лютого 2018 року між ФГ Ляднов Анатолій Васильович і землевпорядною організацією - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір № 45 від 28 лютого 2018 року на розробку зазначеного проекту землеустрою, на підставі якого був розроблений відповідний проект, який влітку 2018 року був переданий до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області для затвердження та для прийняття рішення про передачу земельних ділянок безоплатно у власність членам господарства. Проте, 15 серпня 2018 року проект було повернуто на доопрацювання та надано перелік недоліків. Після часткового доопрацювання (не було виконано недоліки, визначені як: опис меж у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не відповідає розробленому проекту землеустрою, не додержані вимоги пункту 3.4 розділу III Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, відповідно до якого межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж 200 метрів. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м) проект був переданий до відповідача. ГУ Держгеокадастру листом від 30 листопада 2018 року знову повернуло проект на доопрацювання з огляду на те, що були усунені недоліки не в повному обсязі. Зауважено, що передбаченого законодавством рішення по питанню затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок безоплатно у власність відповідачем - відповідачем прийнято не було.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою, тому що відмовити у затвердженні поданого проекту відповідач мав право лише у випадку отримання непогодженого проекту; наполягає на обов`язку відповідача прийняти рішення, яким поданий проект має бути затверджений та просить суд задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 4-7, 63-66).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на її безпідставність та зазначає про відповідність спірних дій Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області вимогам чинного законодавства. Зокрема у відзиві зазначено, що позивач зверталась влітку 2018 року із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, який додала до клопотання, за результатом розгляду якого Головним управлінням було надано відповідь про відмову у такому затвердженні у зв`язку із наявністю недоліків. Потім позивач ще декілька разів зверталась до відповідача, але недоліки усунені були не в повному об`ємі.

Також у відзиві зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Земельного кодексу України безоплатно у приватну власність громадянам фермерських господарств передаються надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельного паю; разом із цим Розпорядженням Володарської РДА від 23 квітня 2012 року № 244 визначено, що державний акт на право постійного користування землею від 21 березня 1995 року втратив чинність у зв`язку зі смертю голови фермерського господарства Ляднова ОСОБА_6 Васильовича. Таким чином, земельні ділянки у фермерського господарства відсутні. Також позивачем не додержані вимоги п. 3.4 розділу 3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками.

Враховуючи наведене вище у Головного управління були відсутні підстави для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельних ділянок у власність.

Зауважено також, що право затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його затвердженні є дискреційним повноваженням відповідача.

На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі (а.с. 89-91).

Ухвалою суду від 24 травня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24 червня 2019 року (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року підготовче засідання було відкладено на 8 липня 2019 року (а.с. 80-81).

Ухвалою суду від 3 липня 2019 забезпечено участь у судовому засіданні 8 липня 2019 року в режимі відеоконференції представника позивача ОСОБА_7 (а.с. 84).

Ухвалою суду від 8 липня 2019 року підготовче засідання було відкладено на 24 липня 2019 року (а.с. 94).

Ухвалою суду від 8 липня 2019 забезпечено участь у судовому засіданні 24 липня 2019 року в режимі відеоконференції представника позивача ОСОБА_7 (а.с. 98).

Ухвалою суду від 24 липня 2019 року строк підготовчого провадження було продовжено. Підготовче засідання відкладено до 6 серпня 2019 року (а.с. 114).

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року забезпечено участь у судовому засіданні 6 серпня 2019 року в режимі відеоконференції представника позивача ОСОБА_7 (а.с. 117).

6 серпня 2019 року протокольною ухвалою суду, продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 13 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті на 3 вересня 2019 року (а.с. 139).

Ухвалою суду від 3 вересня 2019 року розгляд справи відкладено на 12 вересня 2019 року.

Позивач, представник позивача, представник відповідача та третя особа 12 вересня 2019 року до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялись судом належним чином.

В матеріалах справи міститься заява позивача та заява третьої особи про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 11).

12 вересня 2019 року судом отримано також клопотання від представника відповідача про розгляд справи без участі представника управління (а.с. 151).

Представник позивача заяв та клопотань щодо своєї участі у розгляді справи 12 вересня 2019 року суду не направила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є головою Фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович (а.с. 8, 18-22).

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39767332, місцезнаходження: вул. Європейська, буд.13, м. Костянтинівка, Донецька область, 85102, є суб`єктом владних повноважень (а.с. 89, 88, https://land.gov.ua/info/donetska-oblast/).

Як встановлено судом, Рішенням Володарської районної ради народних депутатів від 31 березня 1993 року вирішено надати у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки із земель запасу Володарської селищної ради - ОСОБА_3 , 10 га (а.с. 14, 16).

Розпорядженням голови районної ради народних депутатів від 25 жовтня 1993 року № 104-р вирішено зареєструвати селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 (а.с. 15-16).

21 березня 1995 року на ім`я ОСОБА_3 виданий акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 10,2 га (а.с. 17).

30 березня 1995 року внесено запис до ЄДР за № 1 240 120 0000 000251 про реєстрацію Фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович , код ЄДРПОУ 23178835 (а.с. 12). Як зазначає позивач у позові, головою створеного Фермерського господарства був ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 березня 2010 року Серія НОМЕР_2 (а.с. 13).

Відповідно до протоколу № 1 зборів членів (учасників) Фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович від 25 серпня 2010 року вирішено визнати головою Фермерського господарства ОСОБА_1 (дружину ОСОБА_3 , а.с. 24), та прийняти нового учасника - ОСОБА_2 (сина ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а.с. 25) (а.с. 22).

Згідно копії статуту Фермерського господарства ОСОБА_8 Анатолій Васильович , 2 вересня 2010 року були зареєстровані зміни до статуту, відповідно до яких головою ФГ є ОСОБА_1 (а.с. 18-21).

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_1 , та третя особа у справі - ОСОБА_2 , як члени Фермерського господарства ОСОБА_3 звернулися із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок із земель ФГ ОСОБА_9 Васильович для ведення фермерського господарства його членам у розмірі земельної частки (паю), визначеної як середня по сільськогосподарським підприємствам, розташованим на території Володарської (Нікольської) селищної ради (а.с. 35).

Як вбачається з постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року (справа № 2а/0570/21983/2011) 13 липня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Володарської районної державної адміністрації Донецької області із заявами про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, які знаходяться в користуванні Фермерського господарства Ляднов Анатолій ОСОБА_4 , але не отримали будь-якого рішення та звернулись до суду з позовом про оскарження бездіяльності Володарської РДА.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року (справа № 2а/0570/21983/2011) у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено (http://reyestr.court.gov.ua/Review/20213986).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року скасовано: визнано протиправною бездіяльність Володарської районної державної адміністрації Донецької області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12 липня 2011 року (реєстраційний номер № 0325, № 0326 від 13 липня 2011 року) про отримання безкоштовно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена колишнього члена КСП Южное із земель державної власності, які знаходяться у користуванні фермерського господарства ОСОБА_8 Анатолій ОСОБА_4 ; зобов`язано Володарську районну державну адміністрацію Донецької області розглянути та вирішити питання щодо заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12 липня 2011 року про отримання безкоштовно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена колишнього члена КСП Южное із земель державної власності, які знаходяться у користуванні фермерського господарства ОСОБА_8 Анатолій ОСОБА_4 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/22272818).

На виконання зазначеного судового рішення Розпорядженням районної державної адміністрації від 23 квітня 2012 року № 244 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність громадянам, членам Фермерського господарства ОСОБА_8 Анатолій Васильович визначено дати громадянам, членам Фермерського господарства ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства із земель за межами населених пунктів, якими ми користувались у складі ФГ ОСОБА_3 , у розмірі земельної частки (паю), визначеної як середня по підприємствам, розташованих на території Володарської (Нікольської) селищної ради згідно додатку (а.с. 36).

28 лютого 2018 року між ФГ ОСОБА_3 і землевпорядною організацією - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір № 45 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам членам фермерського господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та громадянину ОСОБА_2 , для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) із земель постійного користування ФГ Ляднов ОСОБА_10 на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області (а.с. 32).

На підставі зазначеного договору був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам - членам Фермерського господарства ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с. 31-48).

Влітку 2018 року (за поясненням сторін) ОСОБА_1 та ОСОБА_11 (довірена особа громадянина ОСОБА_2 ) звернулись до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з проектом землеустрою та клопотанням про затвердження та передачу земельних ділянок у власність членам ФГ ОСОБА_3 .

15 серпня 2018 року проект було повернуто на доопрацювання із супровідним листом (№ Л-3752/0-2001/0/37-18), в якому зазначено, що: 1) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21 березня 1995 року Серія IV- ДН-№ 032482 втратив чинність у зв`язку зі смертю голови ОСОБА_12 господарства ОСОБА_13 В.; 2) поданий проект не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а саме; відсутні матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру, опис меж у витязі з Державного земельного кадастру не відповідає розробленому проекту землеустрою, не додержані вимоги п. 3.4 розділу III Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками; перелік обмежень щодо використання земельної ділянки для не відповідає Порядку ведення державного земельного кадастру; власники землі, користувачі та землі державної власності, не надані у власність або користування у довідках державної статистичної звітності - не відповідають висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 28).

Після доопрацювання ОСОБА_1 знов направила проект землеустрою відповідачеві для затвердження, та отримала знов лист про відмову у його затвердженні (№ Л-451370-2306/0/37-18 від 2 жовтня 2018 року), у якому зазначено, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21 березня 1995 року; крім цього, зазначено, що недоліки усунуті не в повному обсязі - опис меж у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не відповідає розробленому проекту землеустрою; не додержані вимоги пункту 3.4 розділу III Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, відповідно до якого межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж 200 метрів, мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м (а.с. 29).

У листопаді 2018 року позивач знов направила для затвердження відповідачеві проект землеустрою, та листом від 30 листопада 2018 року (№ Л-5584/0-2762/0/37-18) ГУ Держгеокадастру повернуло проект на доопрацювання з огляду на те, що недоліки були усунені не в повному обсязі, а саме: у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21 березня 1995 року, у зв`язку із чим після його смерті у постійному користуванні Фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович земельні ділянки для ведення фермерського господарства відсутні; не додержані вимоги п. 3.4 розділу III Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, відповідно до якого межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж 200 метрів. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м (а.с. 30).

Суд зауважує, що Рішення з питання затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок безоплатно у власність позивачу та третій особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області прийнято не було.

Не погодившись із неприйняттям відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельних ділянок у власність позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За змістом ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом України, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування Громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 ст. 118 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частинами 7-8 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Як встановлено під час розгляду справи, поданий позивачем для затвердження відповідачу проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам Фермерського господарства ОСОБА_8 Анатолій Васильович у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, які раніше перебували у користуванні Фермерського господарства ОСОБА_9 Васильович , був розроблений належним суб`єктом - фізичною особою-підприємцем, сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 .

Частиною 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, чинної станом на час погодження) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Зазначеною статтею передбачено, крім іншого (частини 5-6), що органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що саме під час погодження проекту землеустрою відповідний орган виконавчої влади має право відмовити у його погоджені, зокрема, з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що за результатами розгляду проекту землеустрою належним суб`єктом владних повноважень - Відділом Держгеокадастру у Нікольському районі Донецькій області - був погоджений наданий проект землеустрою, при цьому у п. 9 цього висновку зазначено, що зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні.

Разом із цим вказівки на невідповідність проекту відведення вимогам нормативно-правових актів були зазначені саме відповідачем при розгляді клопотання позивача про затвердження вже погодженого проекту землеустрою, при чому - у листах довільної форми.

Частинами 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд зауважує, що з вищенаведених нормативно-правових приписів слідує, що рішення про відмову у затвердженні погодженого проекту землеустрою може бути прийняте лише у випадку надана на затвердження не погодженого в передбаченому порядку проекту землеустрою (для порівняння: статтею 123 цього ж кодексу, якою врегульоване питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, передбачено (ч. 13) в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки така обставина як невідповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів).

Приймаючи рішення про відмову у затвердженні наданого проекту землеустрою у формі листів, відповідачем фактично здійснювались дії з перевірки відповідності наданого проекту нормам законодавства, здійснення яких передбачено на стадії погодження проекту землеустрою, а не на стадії його затвердження.

Зазначене підтверджується і приписами статей 186 - 186-1 Земельного кодексу: так, згідно ч. 18 ст. 186 Земельного кодексу Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами; а згідно ч. 6 ст. 186-1 підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що чинним законодавством на стадії розгляду відповідним органом владних повноважень заяв (клопотань) фізичних осіб про затвердження п о г о д ж е н о г о належним чином проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для передання у власність) - не передбачено повноважень цього органу щодо відмови у затвердженні такого проекту землеустрою .

Суд зауважує, що зазначення у ст. 118 Земельного кодексу про право особи на оскарження до суду відмови у затвердженні проекту землеустрою не свідчить про правомірність прийняття такого рішення, як і не є правомірним (не передбачено цією статтею) і залишення клопотання особи про затвердження проекту землеустрою без розгляду. Зазначене положення, за висновком суду, скероване, перш за все, на забезпеченні права особи (заявника) на судовий захист у випадку прийняття органом владних повноважень рішення, не передбаченого цією статтею, або у випадку бездіяльності цього органу щодо розгляду такого клопотання (залишення його без розгляду).

Крім цього, суд зауважує, що пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються к рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії, накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Таким чином, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Отже, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності відмови позивачу та третій особі (висловленої ним шляхом направлення інформаційних листів) у затвердженні наданого ними проекту землеустрою.

Разом із цим суд зазначає, що не приймаючи належним чином оформлене рішення за результатом розгляду клопотань (заяв) позивача та третьої особи про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з боку відповідача мала місце неправомірна бездіяльність.

Враховуючи, що позивач у позові просить суд визнати протиправними дії відповідача, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Разом із цим, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне за для захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законодавством рішення за результатом розгляду заяви (клопотання) позивача та третьої особи про затвердження наданого ними проекту землеустрою

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастрові №№ 1421755100:04:000:1785, 1421755100:04:000:1786 у власність громадянам - членам Фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) із земель, які були надані у постійне користування ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Нікольської селищної ради, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пп. 2, 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти, зокрема, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Згідно частин 3 та 4 цієї ж статті у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При вирішенні питання - чи виконані всі визначені законом умови для прийнятті відповідачем певного рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою та про надання позивачу у власність земельної ділянки), та чи не передбачено законом в даному випадку права відповідача діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження), суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку мало б місце порушення принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень та підкреслює, що єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Відповідно, завданням адміністративного судочинства є здійснення контролю легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, дискреційні повноваження - це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення; а також і з практикою Верховного Суду, який у своїх рішеннях від 6 березня 2019 року (справа № 1640/2594/18), від 18 жовтня 2018 року (справа № 818/1976/17), від 27 лютого 2018 року (справа № 816/591/15-а), також зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Крім цього, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24.03.1988 р.), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Враховуючи висновок суду щодо відсутності у відповідача повноважень (правових підстав) відмовляти позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для наступного передання у власність за умови виконання останнім вимог законодавства (в тому числі за умови погодження проекту землеустрою належним органом), суд вважає, що в даному випадку відсутнє втручання у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Беручи до уваги, що відповідач декілька разів неправомірно відмовляв позивачу у задоволенні її заяви (клопотання) про затвердження проекту землеустрою та про передачу їй у власність земельної ділянки, враховуючи, що з боку позивача були виконані всі вимоги законодавства, які висуваються до особи, зацікавленої в отриманні у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, суд вважає за необхідне для відновлення порушеного права позивача зобов`язати відповідача виконати вимоги ст. 118 Земельного кодексу України, а саме - зобов`язати прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам Фермерського господарства "Ляднов Анатолій Васильович" у власність для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, раніше наданих у користування для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 на території Нікольського району Донецької області та про передачу земельних ділянок, кадастрові номери: НОМЕР_3 000:1785, НОМЕР_4 :04:000 НОМЕР_5 безоплатно у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання прийняти певне рішення - підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Позивач у позові, серед іншого, виклала клопотання про покладення на відповідача судових витрат (а.с. 66).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи; до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при подачі даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (а.с. 62).

Відповідно, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 768,40 грн.

Щодо судових витрат в частині витрат на правову допомогу адвоката (а.с. 67-70), суд зазначає таке.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами […]. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 2 ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що розмір понесених витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та доказів, які підтверджують понесені на виконання цього договору витрати.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_14 Олександрівною (а.с. 50-56, 67-70) та попередній розрахунок вартості наданої правничої допомоги на суму 18 350,00 грн (а.с. 58).

Будь-яких доказів на підтвердження понесених витрат позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно п. 4 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з пп. 1 п. 2 ст. 27 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару(винагороди).

Суд зазначає, що Закон № 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

Разом із цим відповідно до п. 1 ст. 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ незалежна професійна діяльність - […] діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, […] за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно п. 178.6 ст. 178 Кодексу ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Як встановлено у п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за № 1686/24218, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Враховуючи наведене, належними документами (додатково до договору про надання правової допомоги), які підтверджують понесені адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги витрати, можуть бути; платіжне доручення, чек, банківська виписка, виписка (витяг) з Книгу (журналу) обліку доходів і витрат адвоката та документ, виданий клієнту на підтвердження прийняття від нього оплати за надані правові послуги (квитанція, довідка, тощо).

На підставі викладеного вище, беручи до уваги, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача не надано жодних доказів, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 72-77, 94, 132, 134, 139, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 39767332), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області стосовно неприйняття наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам - членам фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, кадастрові номери НОМЕР_3 000 НОМЕР_7 1785, НОМЕР_4 04 НОМЕР_8 (2018 р.).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам - членам фермерського господарства Ляднов Анатолій Васильович ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, кадастрові номери НОМЕР_3 000 НОМЕР_9 , 1421755100:04 НОМЕР_10 : НОМЕР_5 (2018 р.).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 39767332) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

В задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Рішення суду прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 12 вересня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна