Ухвала

від 20.09.2019 по справі 522/10852/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/10852/19

Провадження по справі № 1-кс/522/12997/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , звернулась до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про часткове скасування арешту з майна.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на той факт, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року по справі № 761/2817/15-к та накладено арешт на заставне майно Банку, у тому числі і на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_1 ) на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 159/1-13 від 28.02.2013 року між Публічним Акціонерним Товариством Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_6

Як вважає ОСОБА_5 , на даний час відпали підстави за яких накладався арешт, у зв`язку із чим арешт підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, ухвалою слідчого судді від 04 лютого 2015 року накладено арешт, окрім іншого майна, і майно, яке знаходилось у ОСОБА_5 в іпотеці, а зараз перебуває у власності.

Як зазначено у вищевказаному рішенні, арешт накладений з метою забезпечення виконання вироку суду в частині можливого цивільного позову чи можливої конфіскації майна, а також з метою застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Проте, ні ОСОБА_5 як власник, а ні позичальник ОСОБА_6 не є підозрюваними та обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року по справі № 910/10144/15 за позовом ПАТ АБ «Порто-Франко» до ТОВ «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року позов задоволено частково:

-визнано недійсним договір факторингу № 2, укладений 22.08.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 6, ідентифікаційний код 38985197) та публічним акціонерним товариством акціонерним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 10, код 13881479];

-визнано недійсним договір відступлення права вимоги, речові права за яким зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером 1451, укладений 22 серпня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 6, ідентифікаційний код 38985197] та публічним акціонерним товариством акціонерним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 10, код 13881479];

-визнано недійсним договір відступлення права вимоги, обтяження за яким зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за номером 1520, укладений 22 серпня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ТОП ФІНАНС»(01010,м.Київ,вул. Миколи Гайцана, буд. 6, код 38985197) та публічним акціонерним товариством акціонерним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 10, код 13881479) про відступлення права вимоги за договорами застави.

Після набрання рішенням законної сили АБ «Порто-Франко» було здійснено його реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та фактично відновлені його прав як кредитора та іпотекодержателя за кредитними та іпотечними договорами.

Зобов`язання за кредитним договором № 159/1-13 від 28.02.2013 року перед банком були виконання в повному обсязі.

Відповідно до правовстановлювальних документів ОСОБА_5 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2016 року по справі № 522/8299/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 05.05.2016р., укладену між прокурором відділу процессуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та підозрюваною ОСОБА_8 . ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 900 (дев`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 (п`ятнадцять тисяч триста) гри. із застосуванням ст.69 КК України без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та спеціальної конфіскації.

Також АБ «ПОРТО-ФРАНКО» повністю виконало зобов`язання за кредитним договором № 47 від 10.04.2014 року перед НБУ.

Сукупність зазначених вище факторів свідчить, що на теперішній час відсутні підстави для збереження на майбутнє зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження.

У зв`язку з чим, ОСОБА_5 просить суд частково скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року, а саме з з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності та була забезпеченням за кредитним договором № 159/1-13 від 28.02.2013 року між Публічним Акціонерним Товариством Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_6 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 підтримав вимоги, викладенні у клопотанні про скасування арешту майна.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог клопотання, вказавши, що відповідно до яких вбачається, що 04.02.2015 Шевченківським районним судом м. Києва, з метою забезпечення цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні, накладено арешт на активи ПАТ «АБ «Порто-Франко», а саме рухоме та нерухоме майно, що виступало забезпеченням за кредитними та іпотечними договорами, укладеним між Банком та фізичними і юридичними особами.

11.02.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва договір факторингу № 1 від 16.08.2014, укладений між ПАТ «АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс», а також договір про відступлення права вимоги від 26.08.2014, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» та ТОВ «Блек Сі Партнере», визнано недійсними та застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину.

Разом з тим, у ході досудового розслідування встановлено, що 23.12.2015 між ПАТ «АБ «Порто-Франко», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АБ «Порто-Франко» ОСОБА_9 , та афілійованим з ним ТОВ «Альянс Фінанс» (код ЄДРПОУ 38359475, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, буд. 22) укладено договір про відступлення права вимоги (договір факторингу) № 6, за яким, незважаючи на дію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 про накладення арешту на активи Банку, на користь ТОВ «Альянс Фінанс відчужено активи ПАТ «АБ «Порто-Франко», а саме право вимоги у кредитними договорами, укладеними між Банком та фізичними і юридична особами.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.11.2015 відбулись електронні торги щодо реалізації майна ПАТ «АБ «Порто-Франко», за наслідками яких ПАТ «АБ «Порто-Франко», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АБ «Порто- Франко» ОСОБА_9 , укладено договір про відступлення права вимоги № 2 від 17.11.2015, внаслідок чого на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» реалізовано право вимоги, окрім іншого, за всіма кредитнимидоговорами, які попередньо були передані в заставу НБУ.

Окрім того, ТОВ «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» листом №14/03-18-1 від 13.03.2018 надало копії фінансово-господарських документів, що підтверджують взаємовідносини з ПАТ «АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Альянс Фінанс», які полягали у придбанні Товариством у Банка права вимоги за кредитними договорами, у тому числі з подальшим відступлено придбаного у Банка права вимоги для ТОВ «Альянс Фінанс».

Зазначене вказує на достатні підстави припускати, що службові особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноважені на ліквідацію ПАТ «АБ «Порто-Франко» та самого Банку, посадові особи ТОВ «Альянс Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні.

На теперішній час, досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене 03.10.2014 до Єдиного реєстру досудового розслідування за№ 12014160500008975 триває, в подальшому застосуванні цього вищевказаного заходу потреба не відпала та арешт накладено обґрунтовано.

Окрім цього, прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна та розгляд клопотання за його відсутності.

Розглянувши клопотання ОСОБА_5 та додатки додані до нього, заслухавши думку учасників судового розгляду, письмові заперечення прокурора, суд вважає що вимоги клопотання ОСОБА_5 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000515 за ознаками вчинення злочинів, передбачених, ч.1 ст. 358, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України проводиться слідчим відділом Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року по справі № 761/2817/15-к накладено арешт на заставне майно Банку, у тому числі і на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_1 ) на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 159/1-13 від 28.02.2013 року між Публічним Акціонерним Товариством Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотаннямпідозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідностідо усталеноїпрактики ЄвропейськогоСуду зправ людинив контекстівищевказаних положень,володіння майномповинно бутизаконним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При даному судовому розгляді, прокурором чи слідчим у кримінальному провадженні не було спростовано зазначених обставин, дані про які надані при даному розгляді слідчому судді, також відсутні відомості про те, що в ході досудового розслідування після арешту встановлено обставини та одержано на їх підтвердження докази достатні дані, за яких арештоване майно було одержано внаслідок кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні.

Зокрема, прокурором чи слідчим у кримінальному провадженні не зазначено та не доведено суду, за яких саме обставин вчинення кримінального правопорушення, які встановлені за час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, арештоване майно, а саме квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_1 ) на праві власності має відношення до вчинення кримінального правопорушення. Також, ОСОБА_5 немає жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 132, ч. 3 ст. 174 КПК України, та виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, та приходить до висновку, що володільцем майна, а саме ОСОБА_5 , на підставі наданих в обґрунтування клопотання документів доведено відсутність підстав для подальшого його арешту, а тому вважає наявними підстави згідно ст.174 КПК України для його скасування.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні 22014000000000515 задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року по справі № 761/2817/15-к, а саме на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_1 ) на праві власності та є забезпеченням за кредитним договором № 159/1-13 від 28.02.2013 року між Публічним Акціонерним Товариством Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

20.09.2019