Постанова

від 02.10.2019 по справі 826/548/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/548/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Федотова І.В.,

Сорочка Є.О.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Інтерпласт до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Інтерпласт звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2016 № №1054140303, 0017041404, 0005241402 та від 28.11.2016 № 0006731402.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2017 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.09.2016 № 0017041404, № 0005241402 та від 28.11.2016 № 0006731402. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2017 залишено в силі в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2016 № 1054140303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

В іншій частині адміністративну справу № 826/548/17 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2019 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.09.2016 № №0017041404, 0005241402 та від 28.11.2016 № 0006731402.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для розгляду справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 25.07.2016 № 982/26-15-14-02-03, № 983/26-15-14-02-03, № 984/26-15-14-02-03, № 1919/26-15-14-03-03, № 1304/26-15-14-06-03 та від 27.07.2016 № 3204/26-15-14-04-06, контролюючим органом, згідно із п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ПП Інтерпласт .

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.08.2016 № 359/26-15-14-02-03/32798474 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП Інтерпласт , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 , яким зафіксовано порушення позивачем норм діючого законодавства, зокрема: п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст.137, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013, 2014 роки та за І квартал 2016 року на загальну суму 2820325,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3014119,00 грн, у тому числі за січень-квітень, жовтень-грудень 2013 року, січень-травень, серпень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року;

п. 2.8, 3.5 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637;

п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, щодо несвоєчасного подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І квартал 2015 року та не подання за ІІІ квартал 2015 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:

1) заниження доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2014 рік у зв`язку із не включенням до складу доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості по відносинам із ТОВ Радіум на суму 503553,00 грн., тому що вказане підприємство з 10 липня 2014 року визнано банкрутом, та не включено до складу доходів за І квартал 2016 року позитивне значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та дохід від продажу іноземної валюти в сумі 31388,00 грн.;

2) безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів за період 2013-2016 роки по відносинам із ТОВ Радіум , ТОВ Октобертайм , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Робін Фрут , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Артдесембер , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Рейндей та ТОВ Арматех у зв`язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: згідно з аналізом бази даних встановлено відсутність інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування та трудові ресурси контрагентів, необхідні для здійснення господарської діяльності; за даними податкової інформації проводиться досудове розслідування за фактом незаконного нарахування податкового кредиту постачальниками; згідно з інформацією ІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність у постачальників придбання товарів, зазначених у номенклатурі виписаних ними податкових накладних, які постачались на адресу ПП Інтерпласт , що унеможливлює встановити походження товару;

3) в порушення вимог пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, встановлено подання з порушенням строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих сплачених на користь платника податків: за І квартал 2014 року не подано до контролюючого органу, за І квартал 2015 року подано до контролюючого органу 13 травня 2015 року з граничним строком подання 12 травня 2015 року;

4) перевіркою дотримання порядку ведення касових операцій встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 94911,03 грн., а саме: ліміт залишку готівки в касі не встановлювався та не розраховувався; згідно з даними відомості на виплату грошей за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року № ВН-000003, відсутній підпис одержувача-працівника ОСОБА_1 на суму 1127,00 грн., згідно з аркушем касової книги від 21 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 18 березня 2016 року № 8 на отримання готівкових коштів на загальну суму 68000,00 грн. підстава надання позики відсутній підпис одержувача - директора ОСОБА_2 , згідно з аркушем касової книги від 18 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 04 березня 2016 року № 5 на отримання готівкових коштів на загальну суму 25784,03 грн. підстава компенсація по авансових звітах , відсутній підпис одержувача - директора ОСОБА_2 , згідно з аркушем касової книги від 04 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.

На підставі акта перевірки від 22 серпня 2016 року № 359/26-15-14-02-03/32798474 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 21 листопада 2016 року № 24987/6/99-99-11-01-01-25, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006731402 від 28 листопада 2016 року, згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПП Інтерпласт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1386501,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1133587,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 252914,00 грн.;

- № 0005241402 від 14 вересня 2016 року, згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПП Інтерпласт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3464735,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2771788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 692947,00 грн.;

- № 0017041404 від 14 вересня 2016 року, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацом другим статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , за порушення пунктів 2.8, 3.5 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, до ПП Інтерпласт застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 189822,06 грн.;

- № 1054140303 від 14 вересня 2016 року, за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, на підставі пункту 51.1 статті 51 та абзацу другого пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України ПП Інтерпласт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 510,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Слід зазначити, що, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав на те, що судам слід враховувати, що вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв`язку з цим, під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те, якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Суд апеляційної інстанції не здійснив такого комплексного дослідження, хоча констатував нереальність господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю Октобертайм , Артдесембер , Рейндей .

Суд першої інстанції взагалі не надав оцінки жодному із вироків, хоча вони вступили в законну силу на момент розгляду справи, а обмежився констатацією реальності господарських операцій, що свідчить про неповноту дослідження обставин справи, допущену і судом першої інстанції.

Таким чином, викладені висновки касаційного суду підлягають врахуванню під час розгляду даної справи.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами; спірні господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано;

- наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю;

- придбані у контрагентів товари, роботи використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку;

- відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді по відношенню саме до позивача;

- наявність/відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортних накладних, документів щодо якості товару, а також помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції;

- посилання відповідача на наявність вироків у кримінальних провадженнях стосовно засновників (керівників) контрагентів позивача під час їх аналізу не знайшли свого підтвердження, оскільки притягнуті до відповідальності особи та підписанти спірних господарських документів є різними. Вироки взагалі не містять конкретних обставин щодо спірних господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року), витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року), витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року), передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року), собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу, передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу, передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Наведене дозволяє платнику податків формувати податковий кредит, у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . (Закон України № 996-ХІ)

Первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідженню підлягають не лише договори укладені з контрагентами, а також інші укладені на їх реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, в сукупності з іншими доказами, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, а також встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Виходячи зі специфіки послуг або робіт як предмета господарської операції, то акт приймання-передачі наданих послуг/робіт з переліком фактично поставлених послуг/робіт є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. А зі специфіки поставки - видаткова накладна. І такі документи, в силу вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Судом першої інстанції встановлено, між ПП Інтерпласт (покупець) та постачальниками: ТОВ Радіум , ТОВ Октобертайм , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Робін Фрут , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Артдесембер , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Рейндей укладено типові договори поставки від 02.01.2013 року, № 4, від 01 грудня 2014 року № 20140112, від 28 грудня 2014 року № 20142812 від 01 серпня 2014 року №010814-і, від 25 жовтня 2013 року № 25/10/12, від 02 січня 2015 року № 02/01/15, від 20 жовтня 2015 року № 20/10/15, від 14 березня 2016 року № 0103/16-4, від 08 квітня 2015 року № 125-са, від 01 серпня 2015 року № 0108-2015/1, від 03 квітня 2015 року № 300315/1, від 15 квітня 2015 року № 20151504, від 10 лютого 2015 року № 20151002, від 19 січня 2016 року № 1901/16-2, від 01 березня 2016 року № 0103-16/1, від 09 січня 2015 року № 090115, від 09 січня 2015 року № 30122014, за якими постачальники зобов`язались поставити товар покупцю.

Згідно з рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними, протягом травня-серпня 2015 року ТОВ Промінь-Торг поставило позивачу товар - овочі, пряні трави на загальну суму 1679730,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 279955,00 грн.; протягом листопада-грудня 2015 року та січня-березня 2016 року ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані поставило позивачу овочі, пряні трави на загальну суму 4448424,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 741404,00 грн.; протягом серпня, вересня та грудня 2014 року та січня 2015 року ТОВ Октобертайм поставило позивачу овочі, пряні трави та журавлину на загальну суму 1303632,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 217272,00 грн.; у серпні та вересні 2014 року ТОВ Ідгір Клаб поставило позивачу овочі на загальну суму 127760,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 21293,00 грн.; ТОВ Євроукрсітімаркет протягом квітня, серпня-жовтня 2015 року поставило позивачу овочі на загальну суму 3091314,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 515219,00 грн.; у квітні 2015 року ТОВ Дрімстрітек поставило позивачу овочі на загальну суму 1720822,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 286804,00 грн.; у лютому 2016 року ТОВ Варуна Торг поставило позивачу овочі на загальну суму 1012783,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 168797,00 грн.; у березні 2015 року ТОВ Артдесембер поставило позивачу овочі на загальну суму 1656978,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 276163,00 грн.; у березні 2015 року ТОВ Рейндей поставило позивачу овочі на загальну суму 777233,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 129539,00 грн.; у жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, квітні, травні 2014 року, січні, лютому, жовтні та листопаді 2015 року ТОВ Робін Фрут поставило позивачу овочі на загальну суму 80304,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 13384,00 грн.; у лютому 2015 року ТОВ Варуна Торг поставило позивачу овочі на загальну суму 1012783,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 168797,00 грн.; ТОВ Радіум у січні-квітні, жовтні-грудні 2013 року та січні 2014 року поставило позивачу овочі на загальну суму 2159081,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 359847,00 грн.; всього постачальники поставили товару на загальну суму 17977770,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2996295,00 грн.

Поставка товару на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34 (Бортничі) від постачальників здійснювалась перевізниками - ФОП ОСОБА_3 , ТОВ Неопал та ПП ОСОБА_4 , що підтверджується наявними у справі копіями відповідних товарно-транспортних накладних.

Крім того, між ПП Інтерпласт (замовник) і ТОВ Арматех (підрядник) укладено договір підряду від 09 грудня 2015 року № 09/12/15, за умовами якого підрядник зобов`язався виконати поточний ремонт покрівлі за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34 (на складі підприємства). Згідно з договірною ціною, дефектним актом та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та січень 2016 року, підрядник виконав поточний обумовлені договором роботи та виписав податкові накладні від 10 грудня 2015 року № 10 та від 19 січня 2016 року № 2 на загальну суму 26640,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4440,00 грн.

В оплату за поставлені товари та роботи, позивач перераховував на рахунки постачальників грошові кошти, за договорами про уступку права вимоги ТОВ Євроукрсітімаркет та ТОВ Промінь-Торг уступили право вимоги до ПП Інтерпласт новому кредитору - ТОВ Атолл Еволюшн ; станом на 31 березня 2016 року кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Радіум склала 503552,80 грн., перед ТОВ Робіт Фрут - 140,00 грн., перед ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані - 3144443,00 грн., перед ТОВ Варуна Торг - 802783,00 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що придбані у ТОВ Радіум , ТОВ Октобертайм , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Робін Фрут , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Артдесембер , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Рейндей товари були використані з метою обробки (миття, нарізання, зважування), фасування та реалізації в оптових та роздрібних мережах у вигляді овочевих салатів зі свіжих овочів, готових до вживання, запакованих; готова продукція у подальшому реалізовувалась на адресу ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна (маркети Метро ), ТОВ Фоззі Фуд (мережа магазинів Сільпо , Фора ), ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет (мережа Ашан ), ТОВ Фудмаркет (мережа Велика кишеня ), Підприємства зі 100% ІІ Білла-Україна (мережа БІЛЛА), ТОВ Таврія Плюс , ТОВ Таврія-В , ТОВ Таврія-І , ТОВ Кофе Хауз Україна , ТОВ Бюро вин , ТОВ Джая , ТОВ МакФоксі та іншим, а придбані у ТОВ Арматехбуд роботи з ремонту покрівлі, замовлялись з метою ремонту орендованих позивачем приміщень.

З пояснень сторони позивача слідує, що основною діяльністю підприємства є закупівля овочів, з подальшою їх обробкою (миття, нарізання, зважування), фасуванням та реалізацією в оптових та роздрібних мережах у вигляді овочевих салатів зі свіжих овочів, готових до вживання, запакованих, що здійснюється згідно затверджених ТУ У 10.3-31092809-006:2012 Картопля, овочі та плоди, гриби миті, чищені, нарізані, суміші овочеві та фруктові свіжі фасовані . Для здійснення основного виду діяльності підприємство володіє необхідною матеріально-технічною базою, зокрема, штатний розпис на 2016 рік підтверджує, що на ПП Інтерпласт затверджено штат у кількості 20 працюючих з місячним фондом заробітної плати 11200,00 грн.; підприємство орендує у ПП КСГ Компанія Благодар на підставі договорів оренди нежилі складське приміщення площею 300 кв.м, 432 кв.м, 109,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34, для виробництва овочевих полу фабрикатів, виробничих потреб та зберігання тари. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10, 11 Необоротні активи , позивач має відповідні засоби, серед яких ваги, кавомолки, електроводонагрівач, електродвигун, диск соломка для корейської моркви, візок гідравлічний тощо.

Факт наявності досвіду, права та відповідних можливостей на здійснення зазначеної діяльності підтверджується також висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров`я України від 25 вересня 2012 року № 05.03.02-04/94311 та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Санепідемстанції Солом`янського району міста Києва від 27 листопада 2012 року №10.03./445В. Підприємство пройшло реєстрацію у Державній інспекції з карантину рослин міста Києва за № 3472, що підтверджується листом вказаної установи від 11 січня 2012 року №171.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи: договори поставки та додаткові угоди до них, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, виписки банку, висновки державної санітарної-епідеміологічної експертизи, договори поставки щодо постачання товару подальшим покупцям, акти звіряння взаєморозрахунків, договори оренди з додатковими угодами, акти приймання-передачі приміщень, штатний розпис, оборотно-сальдова відомість, податковий розрахунок, вказують на те, що підприємство здійснювало витрати на придбання товарів та робіт для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Тобто, прослідковується взаємозв`язок між основним видом робіт (спеціалізацією) підприємства позивача та придбаними за спірними господарськими операціями товарами (овочі, пряні трави) та послугами з ремонту покрівлі орендованого складу, а також наслідковим рухом оброблених товарів до магазинів для їх реалізації вже кінцевому споживачу у видозміненому вигляді (миття, обробка, нарізання, перетворення в напів фабрикат).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання платником податків реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, а придбані товари/послуги використано товариством у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку за укладеними договорами, які співпадають за змістом та характеристиками.

Щодо посилань податкового органу на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 14.07.2015 по справі № 754/9447/15-к, який набрав законної сили 14.08.2015, за яким ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України, слід звернути увагу на те, що договір поставки № 20151002 від 10.02.2015 підписано від імені ТОВ Артдесембер директором ОСОБА_6 , як і податкові накладні, що вказує на неможливість врахування вказаного вироку під час розгляду даної справи, оскільки первинні документи від імені цього контрагента підписані іншою особою ніж тією, яка притягалась до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво, що і було досліджено судом першої інстанції після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд.

Крім того, встановлено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2017 у справі № 758/7473/16-к, який набрав законної сили 21.03.2017, визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України, який є засновником та директором ТОВ Рейндей . Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі № 756/2069/16-к, визнано винною ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв`язку з цим, необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, аналізуючи їх зміст та мотивувальну частину, підлягає врахуванню, що вони взагалі не містять конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, з огляду на що, вказані вироки не можуть бути належними доказами нереальності господарських операцій позивача з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту.

Без наявності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, на думку колегії суддів не може бути достатнім лише посилання на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, самого вироку без належного мотивування причетності притягнутої особи до відповідальності до спріних операцій, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Щодо посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження № 42017101010000085 від 05.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, на підставі яких відповідач ставив під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами, колегія суддів вважає обгрунтованим мотивування відхилення такого довода відповідача судом першої інстанції, оскільки 19.04.2018 постановою старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підполковника податкової міліції Макаренко Ю.В., кримінальне провадження № 42017101010000085 від 05.04.2017 закрито, у зв`язку з відсутністю кримінального правопорушення. (а.с. 103-113 т. 8)

За результатами судово-економічної експертизи, проведеної експертами ТОВ Експертна група ЕС енд ДІ в рамках даного провадження, яким на вирішення були поставлені питання: чи підтверджується документально та нормативно, висновки зазначені в акті планової податкової перевірки ПП Інтерпласт (код ЄДРПОУ 32798474) № 359/26-15-14-02-03/32798474 від 22.08.2016 при взаємовідносинах з контрагентами, встановлено, що висновки зазначені в акті планової податкової перевірки № 359/26-15-14-02-03/32798474 від 22.08.2016 документально та нормативно не підтверджуються.

Крім того, врахуванню підлягає й те, що в постанові про закриття кримінального провадження № 42017101010000085 вказано, що згідно з висновком експерта від 16.04.2018 № 1041/13001 за результатами судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42017101010000085, надані на дослідження акти надання послуг та видаткові накладні фіксують та документально підтверджують здійснення господарських операцій відповідно до яких ТОВ Робін Фрут , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Октобертайм , ТОВ Радіум , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Рейндей , ТОВ Артдесембер , (постачальниками, виконавцем) поставлено (надано), ПП Інтерпласт (покупцем, замовником) отримано товар (послуги) за період січень 2013 року - березень 2016 року на суму 14948499,88 грн., крім того ПДВ - 2 989708,05 грн. (загальна сума з ПДВ - 17938248,43 грн.) . (а.с. 108 т. 8)

Також були допитані як свідки водії - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що дійсно, в період з 2015 року по 2016 рік, здійснювали перевезення продукції, а саме: салатів, спецій та овочів від Вантажовідправників ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Октобертайм , ТОВ Радіум , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Рейндей , ТОВ Артдесембер . (а.с. 107 т. 8)

У свою чергу, згідно даної постанови, допитаний в якості свідка директор ТОВ Робін Фрут ОСОБА_9 , який вказав, що здійснював фінансово-господарську діяльність з ПП Інтерпласт .

Також, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що наявність або відсутність окремих документів та супроводжуючі їх недоліки в оформленні, безумовно не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших первинних документів та суті правовідносин вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства, у зв`язку з його господарською діяльністю.

В частині посилань сторони відповідача на ненадання товариством під час проведення перевірки сертифікатів якості виробника товарів на відповідні придбані в контрагентів товари, колегія суддів вказує на те, що наявність/відсутність сертифікатів якості виробника товарів не ставиться в пряму залежність з правом на включення до податкового кредиту суми ПДВ по проведеним операціям.

Колегія суддів вважає, що при обґрунтуванні прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, останні ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з бази АІС Податковий Блок вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків саме контрагентами позивача.

Колегія суддів додатково відмічає, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. У разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Варто врахувати також те, що під час проведення господарських операцій, платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Обставини фіктивності (наявності інформації внесеної в інформаційні бази) та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Оскільки, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладений в акті перевірки відповідача висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з вказаними в ньому контрагентами, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтується виключно на припущеннях податкового органу та він достатньо не опрацьований з відповідним документальним підтвердженням для спростування в судовому порядку наданих позивачем до суду першої інстанції первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами.

Посилання податкового органу на наявну (відображену) в акті інформацію, що була зібрана під час проведення перевірки без надання відповідного документального підтвердження та належного спростування доводів платника податків та первинної документації, що виникла за результатами взаємовідносин, не можуть бути підставою для поставлення під сумнів проведених господарських операцій між платниками податків. Доводи податкового органу про можливе отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкової звітності.

Щодо висновків акта перевірки про заниження доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, колегія суддів зазначає таке.

На переконання відповідача, до складу доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, позивач повинен був включити заборгованості по відносинам із ТОВ Радіум на суму 503553,00 грн., як суму безнадійної заборгованості, з тих підстав, що вказане підприємство з 10 липня 2014 року визнано банкрутом.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Слід зазначити, що до складу інших доходів, платник податків повинен включати, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно п. п. з підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Радіум (постачальник) укладено договір поставки від 02 січня 2013 року № 4, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а продавець прийняти на оплатити товар. Відповідно до пункту 3.2 договору, оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дня фактичного одержання товару.

У позивача перед ТОВ Радіум обліковується заборгованість по видатковій накладній від 14 листопада 2013 року № РД-0013034, яка виникла 14 грудня 2013 року та поступово збільшувалась.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, встановлено що відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2014 року у справі № 908/1777/14, ТОВ Радіум визнано банкрутом; ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 вересня 2014 року у справі № 908/1777/14, затверджено звіт про витрати в ліквідаційній процедурі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута - ТОВ Радіум , ліквідувати, що є підставою вважати дебіторську заборгованість вказаного підприємства безнадійною та включити її до складу доходу.

Разом з тим, за правилами визнання доходів, встановленими у статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід від безнадійної заборгованості ТОВ Радіум виникає у момент, коли у позивача зменшується зобов`язання по відносинам із вказаним підприємством, тобто, з моменту, коли підприємство дізналось про те, що заборгованість ТОВ Радіум сплачувати не потрібно, проте, за посиланнями сторони позивача, їм не було відомо про банкрутство вказаного товариства, а також з метою стягнення суми заборгованості за товар, ліквідатор до них не звертався.

Отже, на момент проведення перевірки у позивача не виникало обов`язку включати відповідні суми заборгованості до складу. Протилежного стороною відповідача не доведено та не спростовано доводів позивача, що вказує на передчасність вказаних висновків акта перевірки в цій частині.

Щодо висновків акта перевірки про не включення до складу доходів за І квартал 2016 року позитивне значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та дохід від продажу іноземної валюти в сумі 31388,00 грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно з п. 5 р. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ Порядку встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: 1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються); 2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В цій частині, суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що податковий орган не виклав чітко зміст порушення, не зазначив господарські операції, в результаті яких здійснено порушення щодо можливого невключення до складу доходів за І квартал 2016 року позитивного значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та доходу від продажу іноземної валюти в сумі 31388,00 грн., а також не зазначив первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а тому, колегія суддів погоджується з даним висновком та вказує, що без належного документального підтвердження та обгрунтування, вказане не може ставитись в провину платнику податків.

Крім того, в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 0017041404, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 189822,06 грн. та висновків суду першої інстанції, колегія суддів враховує таке.

Згідно з пунктом 2.8 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким, згідно із законодавством, надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно інформації з акта перевірки, ліміт залишку готівки в касі не встановлювався та не розраховувався; згідно з даними відомості на виплату грошей за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року № ВН-000003, відсутній підпис одержувача - працівника ОСОБА_1 на суму 1127,00 грн., згідно з аркушем касової книги від 21 березня 2016 року, залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 18 березня 2016 року № 8, на отримання готівкових коштів на загальну суму 68000,00 грн.- підстава надання позики відсутній підпис одержувача - директора ОСОБА_2 , згідно з аркушем касової книги від 18 березня 2016 року, залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 04 березня 2016 року № 5 на отримання готівкових коштів на загальну суму 25784,03 грн. - підстава компенсація по авансових звітах відсутній підпис одержувача - директора ОСОБА_2 , згідно з аркушем касової книги від 04 березня 2016 року - залишок на кінець дня становив 0,00 грн.

За даними касової книги, залишок готівки на кінець дня становив 0,00 грн., однак, відповідач дійшов висновку про перевищення ліміту готівки у касі, оскільки такий зроблений внаслідок відсутності, на думку контролюючого органу, підписів одержувачів на видаткових документах.

З долучених до матеріалів справи копій документів вбачається, що виплати грошових коштів з каси ПП Інтерпласт здійснена на підставі відомості на виплату грошей за лютий 2016 року № ВН-000003, яка підписана усіма одержувачами грошових коштів, у тому числі працівником ОСОБА_1 ; на підставі видаткового ордера від 18 березня 2016 року № 8 на отримання готівкових коштів на загальну суму 68 000,00 грн. з підписом одержувача - директора ОСОБА_2 ; на підставі видаткового ордера від 04 березня 2016 року № 5 на отримання готівкових коштів на загальну суму 25784,03 грн. з підписом одержувача - директора ОСОБА_10 В.

Пункт 4.2 Положення, встановлює, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до пункту 4.3 Положення, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Згідно з положеннями пунктів 3.5, 3.8 Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Виплати, пов`язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Оскільки відповідні видаткові документи містять підписи одержувачів грошових коштів, висновки акта перевірки про перевищення ліміту готівки у касі підприємства спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначальним є факт видачі грошових коштів, а окремі недоліки у видаткових касових документах не свідчать в повній мірі на користь висновку про те, що кошти не видавались, з огляду на що, застосування штрафних санкцій в цій частині до позивача є необґрунтованим та недоведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги обмежуються лише посиланням на обставини, що викладені в акті перевірки та наявну в податкового органу інформацію саме про контрагентів позивача (без надання документального підтвердження походження такої), проте, сторона апелянта не зазначила та, відповідно, не обгрунтувала у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, скасовуючи попередні судові рішення в даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд констатував, що відповідачем частково невиконаний свій обов`язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання.

Отже, апеляційна скарга є недостатньо обгунтованою, її доводи не містять відповідного документального підтвердження, на противагу залученим до справи первинним документам, з огляду на що, правова позиція сторони апелянта не дає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Необхідно врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню судами.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 02.10.2019.

< Головуючий суддя >