Постанова

від 03.10.2019 по справі 640/8580/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8580/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключович В. Ю., Парінова А. Б. за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Золоткової Г . О., представника відповідача Демченка Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Грін Банк до Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ Грін Банк звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо непідготування та ненадання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств у розмірі 1310435, 88 грн; зобов`язання підготувати висновок на повернення на користь публічного акціонерного товариства Грін Банк надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств у розмірі 1310435, 88 грн та подати його до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що станом на 31.05.2019 року в інтегрованій картці платника обліковується заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 2815310, 65 грн.

Також апелянт просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на ту обставину, що сума надміру сплаченого податку становить 972577, 36 грн, що також підтверджується витягом з інтегрованої картки платника.

Відтак, на думку апелянта, сума у розмірі 1310435, 88 грн є завищеною.

Апелянт просить врахувати, що позовна заява подана з порушенням 1095 днів.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 30.09.2019 р. № 35569, у якому позивач на доводи апелянта зауважує, що сума у розмірі 1310435, 88 грн. відповідає сумі, визначеній у акті звірки з відповідачем від 03.08.2015 р.

Зменшення вказаної суми до 972577, 36 грн, на думку позивача, відбулося через те, що відповідач продовжує нараховувати позивачу штрафні санкції за несплату податків, включених до 7 черги кредиторів, попри законодавчу заборону.

Також позивач підтримує позицію суду першої інстанції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою правління НБ України від 24.09.2014 р. № 595/БТ ПАТ Грін Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014 р. № 98 Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації з 25.09.2014 р. в ПАТ Грін Банк запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.02.2019 р. № 286 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ Грін Банк та делегування повноважень ліквідатора продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Грін Банк з 01.03.2019 р. до 22.02.2020 р. включно. Повноваження ліквідатора ПАТ Грін Банк продовжено на той же термін.

26.07.2016 р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути на підставі ст. 43 ПК України суму надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 1042854, 60 гр. та продублював таку ж заяву 14.09.2016 р.

10.01.2017 р. відповідач листом відмовив у поверненні вказаної суми з огляду на наявність у позивача заборгованості зі сплати податкових зобов`язань.

Подаючи позов у травні 2019 року, позивач зазначив, що проведення відповідачем податкової перевірки у період з 16.03.2016 р. по 18.09.2017 р. за 2014 рік позбавило останнього можливості оскаржити бездіяльність відповідача в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 1.3 ст. 1 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

З вказаної норми прямо випливає, що ПК України не регулюються правові відносини з питань стягнення податковим органом боргів особи, що ліквідується.

Однак з вказаної норми не вбачається, що вона передбачає інший, ніж податкове законодавство, порядок повернення переплат, що не є ні податковими зобов`язаннями, ні податковим боргом.

За цих обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що податковий орган, як адміністратор надходжень на рахунки, визначені для сплати податків, не має повноважень на проведення процедури визначення розміру переплати та можливості зарахування такої переплати в рахунок податкових зобов`язань.

Крім того, за доводами позивача, оскільки норми податкового кодексу не регулюють питання застережень у вигляді існування податкового боргу при поверненні сум надмірно сплачених платежів, то відсутня можливість застосування цих норм і щодо процедури такого повернення, що є помилковим твердженням.

Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у статті 43 Податкового кодексу України, згідно якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого псового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПК України).

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 статті 43 ПК України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 43.4 статті 43 ПК України).

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5 статті 43ПК України).

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 ПК України).

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 р. за № 1650/24182 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської з України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів, які відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 р. № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обов`язковими умовами для повернення суми надміру сплаченого грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, та відсутність податкового боргу.

Однак суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування до спірних правовідносин положень п. 1.3 ст. 1 ПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

В частині наявності у позивача податкового боргу, останній зазначає, що такий борг було вичерпано в судовому порядку згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 р. (справа № 826/869/18), що набрало законної сили.

Натомість, як вбачається з зазначеного рішення, предметом спору у даній справі були податкові повідомлення - рішення, якими позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено зобов`язання з податку на прибуток.

Проте згідно інформації про наявність податкового боргу, існування якого визнається самим позивачем, борг позивача має місце зі сплати іншого виду податку: податку на додану вартість, що не було предметом розгляду справи № 826/869/18.

З огляду на наведене, вказаний довід позивача колегією суддів відхиляється.

В матеріалах справи наявний лист позивача, адресований податковому органу, від 26.07.2016 р. (а. с. 27).

У вказаному листі, посилаючись на ст. 43 ПК України, позивач просив повернути 1042854, 60 грн., що відрізняється від суми, що становить позовні вимоги на 267581, 28 грн., що також було залишено поза увагою судом першої інстанції.

Натомість, вказана обставина має суттєве значення, враховуючи що повернення коштів відбувається виключно на підставі заяви та у розмірі вказаної у ній суми.

З огляду на наведене, позовні вимоги на суму 267581, 28 грн. не можуть бути задоволені, оскільки матеріалами справи не підтверджується звернення позивача у вказаній частині з відповідною заявою, відтак бездіяльність відповідача в частині цієї суми відсутня.

Також, як свідчать акти звірки, датовані 03.08.2015 р., податковий орган визнав наявність у позивача переплати станом на цю дату у розмірі 1042854, 60 грн (а. с. 21, 22).

Однак вказана сума також не відповідає спірній, та ця обставина також не досліджена судом першої інстанції.

Натомість, виписка з особового рахунку позивача 35205018.980, як банківської установи, на яку посилається суд першої інстанції, як на беззаперечний доказ існування у позивача дебіторської заборгованості у вказаній сумі, є внутрішнім документом позивача та формується ним самостійно, а тому не може мати визначального впливу при вирішенні спору.

Як свідчать відомості інтегрованої картки платника податку, за позивачем рахується переплата у розмірі 972577, 36 грн, що не заперечується самим позивачем у відзиві на апеляційну скаргу (а. с. 79, 80).

Натомість, зобов`язавши повернути з Державного бюджету України 1310435, 88 грн при наявності переплати у меншому розмірі, суд першої інстанції не визначив джерела повернення коштів, що не були зайво сплачені позивачем та підстав для їх перерахунку юридичній особі з бюджету.

Щодо доводів позивача про те, що вказана сума була зменшена у зв`язку з відрахуванням штрафів, які відповідач не мав права донараховувати в період тимчасової адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.

Спірна сума становить собою кошти, що були власністю позивача та надміру без існуючого податкового зобов`язання були перераховані ним до Державного бюджету.

Натомість, станом на дату розгляду судом першої інстанції справи вказана переплата зменшилась на 337858, 52 грн.

Відтак вказана сума не є власністю позивача на момент розгляду справи та бюджетні відрахування в цій частині повинні бути обґрунтовані судом першої інстанції відповідними нормами права, що не стосуються повернення надміру сплачених коштів.

Ця обставина судом першої інстанції врахована не була.

При цьому, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2012 року № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до наступного висновку: у випадку порушення податковим органом цієї норми позивач не обмежений правом адміністративного оскарження дій (рішень) відповідача чи оскарження таких дій (рішень) в судовому порядку.

Натомість, за умови відсутності доказів протиправності таких дій чи рішень колегія суддів позбавлена можливості надавати оцінку донарахуванню позивачем штрафних санкцій чи інших платежів, оскільки вказане не є предметом даного спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

У відповідності до ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат вирішенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Грін Банк до Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Грін Банк відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 03.10.2019 р.)