Рішення

від 03.10.2019 по справі 142/662/19

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 142/662/19

Провадження № 2/142/402/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 жовтня 2019 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі :

Головуючого судді Щерби Н. Л.,

за участю секретаря судового засідання Ласки Л. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на майно , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області, в якому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру, загальною площею 57,6 кв. м., житловою площею 32,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує, тим що 04 червня 2004 року вона уклала з ОСОБА_2 усну угоду купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_2 передав їй документи на придбане майно для подальшого оформлення в нотаріальному порядку. З моменту купівлі вона стала проживати у вказаній квартирі, робила ремонти, сплачувала комунальні платежі, по даний час будь-яких претензій щодо вказаного майна до неї не надходило, оскільк два інших власника майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечували проти продажу квартири, та після укладення угоди всі разом переїхали на постійне місце проживанн до Автономної Республіки Крим. Вона вважала себе власником вказаного майна, оскільки заплатила за нього гроші, проте нотаріально оформити договір купівлі-продажу без продавців майна виявилося неможливо, а зв`язку з ними вона не має. Позивач вважає, що вона добросовісно заволоділа чужим нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти та користуватися ним протягом десяти років, а тому може набути право власності на це майно за набувальною давністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гордаш Н. М. не з`явилися, проте від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі та про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, проте від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи провести без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.1. ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Комунального підприємства "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" № 89 від 10 серпня 2018 року, квартира АДРЕСА_1 , зареєстровано в Тульчинську бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 на праві власності на 1/3 квартири за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням економіки Піщанської районної державної адміністрації від 02 листопада 1998 року, на 1/3 квартири за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням економіки Піщанської районної державної адміністрації від 02 листопада 1998 року, а 1/3 квартири за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням економіки Піщанської районної державної адміністрації від 02 листопада 1998 року.

Відповідно до розписки даної ОСОБА_2 04 червня 2004 року він отримав від ОСОБА_1 4000 гривень в рахунок оплати за продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та будь-яких претензій не має.

З розписок ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вбачається, що вони не заперечували проти продажу належної їм квартири.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 170 від 12 березня 2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 03 березня 1999 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вибула 23 грудня 1998 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вибула 23 грудня 1998 року, на підставі даних по господарської книги № 11, особовий рахунок № НОМЕР_1 за 1996-2000 роки.

Згідно довідки, виданої ПрАТ "Сад України" 18 серпня 2018 року за вих. № 199, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2003 року по даний час, та систематично розраховується за користування водою протягом 15 років.

25 липня 2019 року державним нотаріусом Піщанської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Вінницькій області було видано постанову про неможливість нотаріального посвідчення укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без участі продавця-власника будинку.

Зазначене підтверджується: розпискою ОСОБА_2 від 04 червня 2004 року (а.с.5), копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5-6), довідкою Комунального підприємства "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" № 89 від 10 серпня 2018 року (а.с.7), довідкою ПрАТ "Сад України" від 18 серпня 2018 року № 199 (а.с.8), довідкою виконавчого комітету Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 170 від 12 березня 2019 року (а.с.9), розписками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.10-11), ордером (а.с.12), роз`ясненням нотаріуса (а.с.13).

Згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п 'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю не нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суд враховував, зокрема, таке: володіння є добросовісним, так як особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати, про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в и володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред 'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , враховуючі положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за надувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Оскільки позивач вважала, що передавши гроші за нерухоме майно набуває у його власність незалежно від наявності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, та протягом більше десяти років відкрито, безперервно володіє квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., доглядає за нею, робить необхідні ремонтні роботи, проживає в ній, оплачує комунальні послуги, відкрито володіє квартирою більше десяти років, не приховуючи цей факт, у зв`язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приходить до висновку, що за позивачем може бути визнано право власності на квартиру за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141,200,206, 247, 258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Прийняти визнання позову відповідачем.

Позов ОСОБА_1 до Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на майно,задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на квартиру, загальною площею 57,6 кв. м., житловою площею 32,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач - Дмитрашківська сільська рада Піщанського району Вінницької області, яка знаходиться в с. Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області, вул. Шевченка, 58, код ЄДРПОУ 04326359;

представник позивача - ОСОБА_7 , повноваження якої підтверджуються ордером серії ВН № 112252.

Суддя :