Рішення

від 29.07.2019 по справі 574/1354/18

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/1354/18 Провадження №2/574/234/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фермерське господарство Каскад-5 , про виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що на підставі цивільно-правових угод він став власником майнових паїв, у зв`язку з чим Олександрівською сільською радою Буринського району Сумської області було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського товариства (майновий сертифікат) серії СУ- ІІ №13763 від 02.11.2017 року відповідно до якого він має право на пайовий фонд майна КСП Олександрівське вартістю 271 382 грн. Після ліквідації вказаного підприємства було створено спілку співвласників майнових паїв КСП Олександрівське . Він звернувся до останніх із заявою про виділення йому майна в натурі, у зв`язку з чим йому було виділено наступне майно: зерносховище Б , 1969 року побудови, зерносклад насінневий А , 1984 року побудови, корівник,1971 року побудови, що розташовані по АДРЕСА_1 . Вказані будівлі були передані йому на підставі акта прийому-передачі №1. Однак КСП Олександрівське , а згодом і ТОВ Олександрівське було ліквідоване, у виданому йому свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського товариства відсутня відмітка підприємства правонаступника про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника цього підприємства. У зв`язку з цим державний реєстратор Буринської міської ради відмовив у проведенні державної реєстрації придбаного ним майна. За викладених обставин просив виділити йому майновий пай в натурі на суму 250236 грн. та визнати за ним право власності на вказані будівлі.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Буринську міську раду, до складу якої ввійшла Олександрівська сільська рада Буринського району Сумської області.

Позивач заявлені вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суду письмовою заявою.

Відповідач ОСОБА_2 , являючись головою комісії з організації та вирішення майнових питань колишнього КСП Олександрівське , представляючи інтереси співвласників майнових паїв, в задоволенні позову не заперечував, просив справу розглянути без його участі, про що надав до суду письмову заяву.

Представник відповідача Буринської міської ради заперечень щодо задоволенню вимог позивача не мав, просив справу розглянути без його участі, про що надав до суду письмову заяву.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Реформування аграрного сектору економіки на засадах приватної власності розпочалося після прийняття Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки від 10.11.1994 року № 1529/99.

Зокрема ст.1 зазначеного Указу Президента України встановлено здійснити заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями і створення на їх основі інших суб`єктів господарювання. Також передбачена передача окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до ст.9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 року №2114-ХІІ, пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

Пунктом 7 статті 31 цього Закону встановлено, що у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступниками.

Судом встановлено, що на території Олександрівської сільської ради був створений і дів колгосп Червоний партизан , який 26.12.1995 року зборами уповноважених був реорганізований в АПТЗТ Олександрівське . В подальшому вказане товариство було реорганізовано в КСП Олександрівське , яке рішенням загальних зборів членів КСП 05.03.2001 року було ліквідоване, його правонаступником було раніше створене ТОВ Олександрівське , яке також було ліквідовано рішенням загальних зборів учасників. Зазначені обставини встановлені судом відповідно до наданих позивачем копій протоколів загальних зборів відповідних засновників та учасників вказаних сільськогосподарських підприємств.

Загальними зборами співвласників майнових паїв КСП Олександрівське 21.03.2001 року затверджено суму майнового паю за кожним співвласників, що вбачається з протоколу №2 загальних зборів.

02.11.2017 року Олександрівською сільською радою видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського товариства (майновий сертифікат) серії СУ-ІІ № 13763 , відповідно до якого останній має право на пайовий фонд КСП Олександрівське (с. Олександрівка, Буринського району Сумської області) в розмірі 271382 грн (а.с.6).

15.04.2018 року позивач звернувся до співвласників майнових паїв із заявою про виділення йому в натурі майна на загальну суму 271382 грн. відповідно до структури майнового фонду (а.с.10).

Рішенням комісії спілки співвласників майнових паїв КСП Олександрівське позивачу було виділено майно в натурі, в тому числі нерухоме майно: зерносховище Б , 1969 року побудови, вартістю 17280 грн., зерносклад насінневий А , 1984 року побудови, вартістю 106146 грн., корівник, 1971 року побудови, вартістю 126810 грн. що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом засідання комісії спілки співвласників, технічними паспортами на будівлі (а.с.11,13-20).

Вказане майно було передано позивачу на підставі акта прийому-передачі №1 (а.с.12).

Тобто даним рішенням співвласників майнових паїв позивачу фактично було виділено в натурі частину майна, що перебувала у їхній спільній сумісній власності.

У листопаді 2018 року позивач звернувся до державного реєстратора Буринської міської ради з метою державної реєстрації придбаних ним нежитлових приміщень, на що 29.11.2018 року отримав відмову (а.с.22).

Державний реєстратор Гладченко С.Г . мотивувала своє рішення тим, що на свідоцтві про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) відсутня відмітка підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою, що суперечить п.п.1 п.51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (а.с.22).

Між тим судом встановлено, що КСП Олександрівське та його правонаступник ТОВ Олександрівське ліквідовані, інформація про них відсутня в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом в вказаного реєстру, протоколами загальних засновників та членів вказаних підприємств (а.с.7-9).

Згідно рекомендацій, викладених в листі Міністерства аграрної політики України від 20.04.2005 року №37-17-2/5492, при викупі майнових паїв договори купівлі-продажу укладаються з кожним власником цих паїв і підписуються сторонами договору або відповідною довіреною особою. Договір купівлі-продажу продажу майнового паю не потребує обов`язкового нотаріального посвідчення, проте його можна посвідчити нотаріально за бажанням сторін.

Перехід права власності на пай визначається п.13 постанови Кабінету Міністрів України №177 від 28 лютого 2001 року Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Постанова) де зазначено, що у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту одержання в установленому порядку Свідоцтва про право власності на майновий пай.

У пункті 14 даної Постанови вказано, що Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно - правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

У відповідності до п.13 листа Міністерства аграрної політики України N 37-25-3-11/3923 від 05.05.2001 Щодо порядку видачі, обліку та погашення Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) , при переході права власності на майновий пай, яке здійснено на підставі свідоцтва, орган місцевого самоврядування, який видав та зареєстрував його, видає нове свідоцтво новому власнику, реєструє нове свідоцтво у Книзі обліку, робить відповідний запис у списку осіб, які мають право на майновий пай. Старе Свідоцтво долучається до справи.

Таким чином, 02.11.2017 року Олександрівською сільською радою правомірно та в межах наданих повноважень, ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія серії СУ -ІІ № 13763 .

Тобто, суд приходить до висновку, що останній набув у порядку не забороненому законом право власності на майнові паї, при виділенні яких в натурі останньому передані вищевказані господарські будівлі.

Відповідно до ст.182 ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Отже, оскільки ТОВ Олександрівське було ліквідоване, позивач не спроможний виконати вимоги, щодо відмітки підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою.

Статтею 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Підстави набуття права власності передбачені в ст. 328 ЦК України, частина перша якої визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виходячи з приписів ст.9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства України, а тому може використовуватися при вирішенні спірних правовідносин в цивільній юрисдикції.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами права.

За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Так, у рішенні від 30.11.2004 року у справі Case of Oneryildis v. Turkey (заява NQ 48939/99) Європейський суд визнав, що поняття майно охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні законне сподівання стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Згідно п.1 ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховним Судом України неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у звязку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, його права порушуються і він не може належним чином здійснювати своє право власності на придбане майно, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Між тим, є необґрунтованою вимога останнього в частині виділення йому майнового паю, оскільки таке рішення було вже прийнято уповноваженою особою, а саме комісією співвласників майнових паїв, у зв`язку з чим його право в цій частині порушено не було і судовому захисту не потребує.

За таких обставин, провівши аналіз вищезазначених положень законодавства та нормативних актів, надавши оцінку дослідженим доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.2,3,5,7,10,12,13,23,76-83,109,258,259,265,268,354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фермерське господарство Каскад-5 , про виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженням, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на:

- будівлю зерносховища Літер Б , загальною площею 764,5 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- будівлю зерноскладу насінневого Літер А , загальною площею 785,5 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- будівлю корівника Літер А , загальною площею 1577,0 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: