Постанова

від 01.10.2019 по справі 2-1847/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 2-1847/11

Апеляційне провадження 22-ц/824/11719/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Іванової І.В., Мазурик О.Ф.

при секретарі Гойденко Д.В.

сторони

позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра

відповідачі ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року, ухвалене під головуванням судді Волокітіної Н.Б., у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у лютому 2010 року ПАТ КБ Надра звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно заборгованість, яка станом на 28.01.2010 складала 226 696,28 доларів США, що еквівалентно 1 814 658,36 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 18.06.2008 між ВАТ КБ Надра та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у сумі 183 018,10 доларів США, з терміном погашення до 16.06.2028 та оплатою по процентній ставці 14,49 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору з ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язувався відповідати перед кредитором за невиконання умов договору як солідарний боржник.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2011 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Набра заборгованість за кредитним договором в сумі 1 814 658,35 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2017 заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подавапеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, він не був повідомлений про день та час розгляду справи. Судом не застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК України, яка підлягала застосуванню, оскільки порука є припиненою. Вказував, що відповідно до п. 1.2 договору поруки, право вимоги до нього як до поручителя виникло у банку з моменту не виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме з 30.06.2008. Судом не взято до уваги, що будь яких вимог від ПАТ КБ Надра про погашення заборгованості він не отримував. Крім того, банк пропустив річний строк позовної давності до пені.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01.03.2018 заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2011 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2019 постанову Апеляційного суду м. Києва від 01.03.2018 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів Апеляційний суд Київської області та Апеляційний суд міста Києва здійснювали правосуддя до початку роботи Київського апеляційного суду.

21.06.2018 Київський апеляційний суд зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на виконання Указу Президента Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017, а з 03.10.2018 Київський апеляційний суд розпочав свою роботу.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2008 між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 269/П/27/2008-840 про надання кредиту у розмірі 183 018,00 доларів США на строком до 16.06.2028 та сплатою відсотків у розмірі 14,49 % річних.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ КБ Надра та ОСОБА_2 укладено договір поуки.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. На підставі п. 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Умовами договору передбачено, що відповідач зобов`язався на підставі п. 3.3.1, 3.3.2. та 3.3.3 договору кредиту повертати кошти та сплачувати відсотки, передбачені п 1.3.1 шляхом сплати суми необхідного мінімального платежу в строк до 10 числа поточного місяця у розмірі 2 362, 00 доларів США.

Відповідачі прострочили виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором та договором поруки щодо сплати щомісячних платежів.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку заборгованість відповідачів по кредитному договору станом на 28.01.2010 становить 226 696,27 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 814 658,35 грн, з них: основний борг - 181 448,80 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 452 461,35 грн, відсотки - 39 607,94 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 317 053,65 грн, пеня - 5 639,53 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 45 143,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав зобов`язання щодо надання кредиту, а відповідачі порушили умови договору щодо повернення кредиту.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється.

Стягуючи заборгованість з поручителя суд першої інстанції виходив з того, що поручитель як солідарний боржник має нести відповідальність у такому ж розмірі, що і позичальник.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Положення ч. 4 ст. 559 ЦК України містить три самостійні підстави припинення поруки в залежності від того, яких умов досягли сторони при укладенні кредитного договору та договору поруки.

Якщо сторони визначили у договорі поруки строк припинення поруки, то порука припиняється у визначений у договорі строк.

Припинення поруки за умови, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя передбачено у тому випадку, якщо договором поруки не встановлено строку припинення поруки.

Припинення поруки за умови, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки передбачено у тому випадку, коли не встановлений строк основного зобов`язання.

Згідно з п. 5.3 договору поруки дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Отже, умови договору поруки про його дію до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. У такому разі застосовується припис ч. 4 ст. 559 ЦК України у редакції чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя.

Саме такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 24.09.2014 № 6-106цс14, від 20.04.2016 № 6-2662цс15, від 22.06.2016 № 6-368цс16, від 29.06.2016 № 6-272цс16, від 29.03.2017 № 6-3087цс16, від 14.06.2017 № 644/6558/15-ц, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 2-1169/11, від 05.06.2019 у справі № 523/3082/14 ц, від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14ц.

Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України є преклюзивним, а тому його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості мало відбуватися шляхом щомісячного внесення позичальником суми мінімального необхідного платежу 2 362 долари США. Позичальник зобов`язався вносити такий платіж у термін до 10 числа поточного місяця (п. 3.3.1 кредитного договору).

Отже, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів за цим договором.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку, а тому передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.

Позивач надав розрахунок заборгованості, у якому вказано, що час виникнення боргу 30.06.2008.

Суд на зазначені обставини уваги не звернув та помилково вважав, що порука є чинною протягом всього строку дії кредитного договору.

Позивач не вимагав стягнути достроково всю суму кредиту, а просив стягнути заборгованість, яка утворилася станом на 27.01.2010.

Відтак поручитель має нести солідарну відповідальність разом з позичальником лише по сумах, нарахованих за період з 30.12.2009 по 27.01.2010, оскільки лише цей період знаходиться в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України (30.06.2008 час виникнення боргу + 6 місяців + 6 місяців + 6 місяців). Дана сума боргу становить фактично один щомісячний платіж 2 362 долари США.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторони визначили суму кредитування у іноземній валюті доларах США. Позивач просив стягнути суму заборгованості у національній валюті гривні, при цьому розрахунки заборгованості проводив, виходячи з грошового еквіваленту іноземної валюти на день подачі позову за курсом 8,0048.

За вказаних обставин розмір солідарної відповідальності поручителя разом з позичальником складає 18 907,34 грн (2 362 долари США * 8,0048).

Відтак сума заборгованості позичальника складає 1 795 751,01 грн ( 1 814 658,36 - 18 907,34), а сума заборгованості позичальника солідарно з поручителем складає 18 907,34 грн.

Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте у даному спорі позовні вимоги заявлені у гривневому еквіваленті та сума такого еквіваленту визначена позивачем. За вказаних обставин колегія суддів не вважає за необхідне перераховувати суму боргу за офіційним курсом відповідної валюти на день ухвалення рішення. До того ж таке перерахування не має правового значення, оскільки сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а не на день ухвалення рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума боргу позичальника є меншою, оскільки ОСОБА_1 щомісячно погашала кредитні зобов`язання не підтверджені доказами. Апелянт зазначає, що детальну інформацію щодо суму заборгованості суд мав витребувати у позивача.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Такі ж положення містяться і у ч. 1 ст. 81 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.

Позивач надав розрахунок заборгованості, та апелянт і у заяві про перегляд заочного рішення, і у апеляційній скарзі погодився з тим, що останній платіж внесено позичальником 30.06.2008. Про будь - які інші суми, внесені позичальником на погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_2 не зазначає. Також не вказує, що він, як поручитель вніс будь - які суми на погашення боргу. Відтак позивач надав належний доказ щодо розміру заборгованості. Надання ж доказів на спростування такого розрахунку заборгованості лежить на відповідачеві, проте останній жодних доказів не надав. Позичальник рішення суду у апеляційному порядку не оскаржувала, а відтак позовні вимоги до ОСОБА_1 не є предметом апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції помилково стягнув судові витрати з відповідачів у солідарному порядку, що не передбачено цивільним процесуальним законодавством, відтак рішення в частині стягнення судових витрат також підлягає зміні.

Частка від задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 складає 1,04 %. Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 700 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. Сума судового збору, яка пропорційна від задоволеної частини вимог до ОСОБА_2 складає 17 68 грн (1 700 *1,04%), а сума витрат на інформаційно - технічне забезпечення складає 1,25 грн (120*1,04%). Інша частина судових витрат ( 1682,32 грн судового збору та 118,75 грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення) підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року в частині задоволення позову до ОСОБА_2 змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 з 1 814 658,35 грн до 18 907,34 грн.

У зв`язку з чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра заборгованість за кредитним договором у сумі 1 795 751,01 грн, 1 682,32 грн судового збору та 118,75 грн витрат на інформаційно - технічне забезпеченнярозгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра заборгованість за кредитним договором у сумі 18 907,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра 17,68 грн судового збору та 1,25 грн витрат на інформаційно - технічне забезпеченнярозгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 01.10.2019

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді І. В. Іванова

О. Ф. Мазурик