Рішення

від 01.10.2019 по справі 902/714/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2019 р. Cправа № 902/714/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ АВТО"

(вул. Немирівське шосе, 94А, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23219)

до : Приватного підприємства "Транзит-Транс"

(вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

про стягнення 13 564,85 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з'явився;

відповідача не з'явився

У С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 29.08.2019 через підсистему ЄСІТС Електронний суд надійшла позовна заява 28.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю БУГ АВТО про стягнення з Приватного підприємства Транзит-Транс грошових коштів в розмірі 13 564,85 грн в якості боргу за надані послуги, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7700,00 грн та судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг з технічного обслуговування автомобіля, які оформлені актом виконаних робіт № БА-000392 від 17.05.2019.

Ухвалою суду від 02.09.2019 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 5 днів з дня вручення ухвали суду.

04.09.2019 до суду надійшов лист №01-030919 від 03.09.2019 за підписом представника позивача - адвоката Мунтян Є.В. на виконання ухвали суду від 02.09.2019.

Ухвалою суду від 05.09.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/714/19 з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.10.2019.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. Про час та місце розгляду справи позивач повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2101802291289.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 05.09.2019, яка вручена відповідачу під розписку 10.09.2019. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2101802291297).

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з неявкою представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 01.10.2019 прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20 квітня 2019 року Приватне підприємство Транзит-Транс (відповідач) замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю БУГ АВТО (позивач) послуги (роботи) з технічного обслуговування та ремонту автомобіля Hyundai SantaFeDM Top AT 2.2CRDI AKПП 2018 , номерний знак НОМЕР_1 (надалі автомобіль), що підтверджується наряд-замовленням №БА-0000396 від 20.04.2019. (надалі наряд-замовлення).

Перелік замовлених послуг (робіт), їх кількість (об`єм), ціни, загальна вартість узгоджені обома сторонами та зазначені у наряд-замовлені, інші умови, зокрема, порядок розрахунку, встановлені умовами ведення справ, які є невід`ємною частиною наряд-замовлення (що зазначене у тексті наряд-замовлення та умов ведення справ).

17 травня 2019 року позивачем були надані (виконані), а відповідачем - прийнятті послуги (роботи) з технічного обслуговування та ремонту автомобіля загальною вартістю 13 564,85 грн. з ПДВ. Факт виконання вищевказаних послуг (робіт) у повному обсязі та належної якості, їх вартість підтверджуються актом виконаних робіт №БА-0000392 від 17.05.2019, підписаним уповноваженою особою відповідача без будь-яких зауважень та/або заперечень.

Оскільки термін сплати наданих послуг у наряді-замовленні та акті виконаних робіт встановлено не було, 26.07.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 607 від 24.07.2019 з вимогою сплатити суму заборгованості за надані послуги в розмірі 13 564,85 грн.

Як свідчать матеріали справи, зокрема рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2321300184717, претензію відповідачем 30.07.2019, проте залишив її без розгляду та задоволення.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 13 564,85 грн.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких міркувань.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, Іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ч. 1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч1 ст.207 ЦК України).

Аналогічна норма встановлена ч. 1 ст.181 ГК України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України)

За приписами ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст.25 Закону України Про автомобільний транспорт договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведених робіт.

З вищевказаного вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі наряд-замовлення, оформлення якого свідчить про укладення між позивачем та відповідачем у прощений спосіб господарського договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, що містить елементи договору підряду та договору про надання послуг (змішаний договір).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої робота з переданням її результату замовникові.

За приписами, встановленими ч. 1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник: зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З ч. 1 ст. 903 ЦК України вбачається, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Особливості спірних правовідносин регулюються Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014р. №615 (надалі - Правила).

Пунктом 1 розд. V вказаних Правил передбачено, що порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту колісних транспортних засобів визначається договором. Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їхньої відповідності умовам договору замовник повністю оплачує роботи за умовами договору (п.4 розд. V Правил). Зобов`язання замовника своєчасно оплачувати надані за умовами договору послуги також встановлено п. 2 розд. X Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивачем надано відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля на загальну суму 13 564,85 грн.

Виходячи з наявних матеріалів справи та наведених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті а себе зобов'язання по наданню послуг, тоді як відповідач, прийнявши до виконання зобов'язання, не виконав його.

Отже, у встановлений законом строк заборгованість відповідачем погашена не була, та наявність у відповідача вищевказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 837, 903 ЦК України та ст.ст. 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 13 564,85грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Транзит-Транс (вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130, код ЄДРПОУ 32139381) на коирсть Товариства з обмеженою відповідальністю БУГ АВТО (вул. Немирівське шосе, буд. 94 А, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23219, код ЄДРПОУ 39202627) 13 564 (тридцять тисяч п'ять шістдесят чотири) грн 85 коп. - боргу за надані послуги та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04 жовтня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Немирівське шосе, 94А, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23219)

3 - відповідачу (вул. Островського, буд. 24, смт. Браїлів, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23130)