Рішення

від 03.10.2019 по справі 904/2722/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2019м. ДніпроСправа № 904/2722/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОЛІТ"

до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД З РЕМОНТУ ОСОБА_1 ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ"

про стягнення 54372,26грн., з яких 52116,00грн. основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат; 2078,14грн. пені; 178,12грн. відсотків за користування чужими коштами (договір №64/02.1-81/17 від 13.02.2017)

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

І. ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ ОСОБА_2 УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОЛІТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД З РЕМОНТУ ОСОБА_1 ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 54372,26грн., з яких 52116,00грн. основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат; 2078,14грн. пені; 178,12грн. відсотків за користування чужими коштами (договір №64/02.1-81/17 від 13.02.2017).

Судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 1921,00грн., покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Між сторонами укладено договір №64/02.1-81/17 від 13.02.2017 за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виготовити продукцію "Стрижень буферний плоский 7906Н" у кількості 4 штуки та "Стрижень буферний випуклий 7907Н" у кількості 4 штуки, а відповідач прийняти та оплатити ливарні вироби. Сума поставки дорівнює 51600,00грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно рахунку №181029-01 від 29.10.2018 на суму 51600,00грн. позивачем здійснено поставку продукції 01.11.2018 на адресу відповідача на суму 51600,00грн. Продукція отримана представником відповідача ОСОБА_3 по довіреності №1654 від 29.10.25018 згідно видаткової накладної №181101-01 від 01.11.2018 у повному обсязі, про що свідчить печатка складу №3 АТ "Дніпровагонрембуд" на товарно-транспортній накладній №181101-01 від 01.11.2018.

Позивачем заявлено претензію від 09.04.2019 №904/19-17 на суму 51600,00грн., в якій позивач вимагав сплатити борг до 29.04.2019.

Відповідач у листі від 28.05.2019 за вих.№61 повідомив, що не знімає з себе відповідальності за виникнення заборгованості та усвідомлює наслідки несвоєчасного погашення боргу.

На дату подачі позову борг у розмірі 51600,00грн. відповідач не погасив.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 29.04.2019 по 10.06.2019 на загальну суму 2078,14грн.;

- відсотки за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочення з 29.04.2019 по 10.06.2019 на загальну суму 178,12грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 29.04.2019 по 10.06.2019 на загальну суму 2078,14грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2722/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019.

Ухвалою від 01.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 31.07.2019.

29.07.2019 від відповідача надійшов відзив в якому просить суд вимогу про стягнення пені задовольнити частково та стягнути лише 50%; крім того, розстрочити виконання рішенні щодо стягнення основної суми боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на 3 місяці шляхом стягнення рівними частинами.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач укладаючи договір з позивачем керувався тим, що ПАТ "Українська залізниця" буде здійснювати сплату коштів за надані послуги у строки, встановлені договором, а відтак відповідач матиме змогу виконувати свої грошові зобов'язання.

Прострочення виконання грошових зобов'язань ПАТ "Українська залізниця" перед відповідачем має наслідок прострочення останнім в частині виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідач наголошує, що згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік у ПАТ "ДВРЗ" відсутні достатні кошти для здійснення сплати вартості наданих послуг, оскільки наявні збитки у розмірі 14003000,00грн. (код рядка 2355 Звіту), згідно Балансу на 31.12.2018 відповідач мав заборгованість перед державним бюджетом у розмірі 9085000,00грн. (код рядка Балансу 1620), у тому числі розрахунки із страхування - 930000,00грн. (код рядка Балансу 1625), розрахунки із оплати праці - 3484000,00грн. (код рядка Балансу 1630).

Відповідач звертає увагу, що за офіційними даними публічних закупівель сайту PROZZORRO з червня 2018 року та до дати подачі позову, ПАТ "Українська залізниця" не здійснює закупівлю послуг з ремонту вагонів, відповідно відповідач не здійснює свою основну діяльність, відтак не має можливості забезпечити сплату заробітної плати, податків, зборів, у тому числі здійснювати погашення кредиторської заборгованості.

Також, відповідачем повідомлено, що з січня 2019 року по травень 2019 року звільнено 386 осіб, що підтверджується наказами №50 від 29.01.2019; №117 від 12.03.2019; №213 від 20.05.2019.

Ухвалою від 20.08.2019 господарський суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) календарних днів, по 26.09.2019 та призначити підготовче засідання на 04.09.2019.

Щодо строку для подачі відповіді на відзив.

Відзив на позов позивач отримав 01.08.2019 , що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Позивачу в ухвалі від 01.07.2019 роз'яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відповідь на відзив , яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі від 01.07.2019 встановлено строк для подачі відповіді на відзив, а саме протягом трьох днів від дати отримання відзиву.

Відтак, позивач мав можливість подати суду відповідь на відзив в строк по 04.07.2019.

Станом на 03.10.2019 відповідь на відзив позивачем суду не надано.

Ухвалою від 04.09.2018 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 03.10.2019.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

В судовому засіданні, яке відбулося 03.10.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.10.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОЛІТ" (далі - позивач, постачальник) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД З РЕМОНТУ ОСОБА_1 ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ" (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір №64/02.1-81/17 від 13.02.2017 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця (далі - товар) у строки, асортименті, кількості та за цінами, узгодженими сторонами в додатку до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти у порядку і строки, визначені даним договором та відповідними додатками до нього. Додатки та Додаткові угоди до даного договору є його невід'ємними частинами (пункт 1.1 договору).

Ціну договору визначено в додатках до останнього, які є його невід'ємними частинами (пункт 2.2 договору).

Строк. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 (пункт 10.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

1. Щодо основної заборгованості.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Між сторонами підписано Специфікацію за умовами якої постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти продукцію на загальну суму 51600,00грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №181101-01 від 01.11.2018 на суму 51600,00грн.

Видаткова накладна №181101-01 від 01.11.2018 на суму 51600,00грн. підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2.3 договору порядок оплати за кожну окрему партію товару, який поставляється узгоджується сторонами у відповідних додатках, які є його невід'ємними частинами.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Надаючи юридичний аналіз наявних у справі доказів поставки товару (договір №64/01.1-81/17, специфікація від 01.10.2018 за вих.№б/н, видаткова накладна №181101-01 від 01.11.2018, товарно-транспортна накладна №181101 від 01.11.2018) господарський суд констатує, що строк оплати настав 01.11.2018.

Доказів оплати товару в сумі 51600,00грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Крім того, листом від 28.05.2019 за вих.№61 відповідач фактично визнав існування заборгованості перед позивачем.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 51600,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

2. Щодо пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених даним договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані у зв'язку з цим збитки та несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України (пункт 8.1 договору).

За прострочку оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості несплаченого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (пункт 8.2 договору).

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 29.04.2019 по 10.06.2019 на загальну суму 2078,14грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; просив суд зменшити розмір пені на 50%.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а саме позивач порушив передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк для нарахування пені.

Можливим періодом для нарахування пені є період з 02.11.2018 по 01.05.2019.

Відтак, господарський суд здійснив перерахування пені в межах періоду визначеного позивачем та з урахуванням правомірного періоду для нарахування пені.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 148,44грн. за період прострочення з 29.04.2019 по 01.05.2019.

3. Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відсотки за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочення з 29.04.2019 по 10.06.2019 на загальну суму 178,12грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; просив суд розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення трьох відсотків річних на 3 місяці, рівними частинами.

Господарський суд звертає увагу проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами.

Надаючи юридичний аналіз фактичним обставинам справи та нарахуванням позивача, господарський суд констатує, що позивач нарахував відповідачу три проценти річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а не плату за користування чужими грошовими коштами передбачену статтею 536 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, здійснений позивачем, господарський суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з 29.04.2019 по 10.06.2019 на загальну суму 2078,14грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; просив суд розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення трьох відсотків річних на 3 місяці, рівними частинами.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

4. Щодо клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідач просить суд взяти до уваги такі обставини.

1. Прострочення виконання грошових зобов'язань ПАТ "Українська залізниця", який є боржником відповідача;

2. Наявність у відповідача збитків у розмірі 14003000,00грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2018 рік у ПАТ "ДВРЗ";

3. Наявність заборгованості перед Державним бюджетом у розмірі 9085000,00грн., у тому числі розрахунки із страхування - 930000,00грн. (код рядка Балансу 1625), розрахунки із оплати праці - 3484000,00грн. (код рядка Балансу 1630), що підтверджується Балансу на 31.12. 2018 .

4. За офіційними даними публічних закупівель сайту PROZZORRO з червня 2018 року та до дати подачі позову ПАТ "Українська залізниця" відповідач не здійснює закупівлю послуг з ремонту вагонів;

5. Відповідач фактично не здійснює свою основну діяльність, у зв'язку з чим не має можливості забезпечити сплату заробітної плати, податків, зборів, у тому числі здійснювати погашення кредиторської заборгованості.

6. З січня 2019 року по травень 2019 року звільнено 386 осіб, що підтверджується наказами №50 від 29.01.2019; №117 від 12.03.2019; №213 від 20.05.2019.

Позивач проти клопотання відповідача заперечень не надав.

Господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 Господарського кодексу України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №916/65/18).

Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду , за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зазначає, що сторони в судовому процесі мають право подавати пояснення, заяви, клопотання та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи позиції сторін господарський суд дійшов висновків про таке.

Господарський суд звертає увагу, що право зменшувати розмір неустойки виникає за наявності виняткових обставини.

Відповідач не повідомив суд про існування виняткових обставин.

Господарський суд взяв до уваги положення статті 627 Цивільного кодексу України, яка присвячена питанню свободи договору.

Відтак, сторони вільно обрали контрагентів та визначили умови з урахуванням вимог Цивільного кодексу України.

Господарський суд констатує дію презумпції правомірності правочину, яка закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України.

Крім того, господарський суд врахував, що обставини на які звертає увагу відповідач існували у 2018 року , а спірна поставка відбулася у листопаді 2018 року .

Отже, підписуючи специфікацію від 01.10.2018 та приймаючи товар 01.11.2018 відповідач розумів власний фінансовий стан.

Таким чином, підстави для зменшення розміру пені відсутні , а клопотання відповідача визнається таким, що задоволенню не підлягає.

5. Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може зокрема розстрочити виконання рішення (частина 1). Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3). Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

- ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Здійснюючи юридичний аналіз обставин на які посилається відповідач обґрунтовуючи власні заперечення та вимогу про надання останньому розстрочки виконання рішення суду господарський суд дійшов висновків про таке.

Господарський суд визнав, що в неналежному виконанні відповідачем умов укладеного між сторонами договору відсутня вина позивача, а зазначена заборгованість утворилася внаслідок господарської діяльності самого відповідача.

Господарський суд не вбачає винятковості випадку відповідача.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи заява відповідача задоволенню не підлягає.

Господарський суд взяв до уваги, що відповідач не довів належними доказами, що надання розстрочки буде сприяти виконанню рішенню суду.

Господарський суд звернув увагу, що з 01.11.2018 (дата поставки товару) відповідач навіть частково не погасив існуючу перед позивачем заборгованість; відповідач не повідомив суд, які заходи вживаються задля погашення заборгованості; не проінформовано суд і про перспективи погашення існуючого боргу, а лише вказано обставини фактичного майнового стану відповідача, про які останній був обізнаний як на дату підписання Специфікації від 01.10.2018, так і на дату підписання видаткової накладної від 01.11.2018.

Загальновідомою обставиною є наявність в економіці держави інфляційних процесів та економічної кризи, однак дотримуючись балансу інтересів сторін господарський суд вважає справедливим в задоволені заяви про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00, сплата якого підтверджена платіжним дорученням №450 від 24.06.2019 на суму 1921,00грн. і розмір якого відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1852,80грн., з урахуванням того, що 96,45% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ІV. ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОЛІТ" (49023, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25018030) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД З РЕМОНТУ ОСОБА_1 ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ УНІВЕРСАЛЬНА, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00554514) про стягнення 54372,26грн., з яких 52116,00грн. основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат; 2078,14грн. пені; 178,12грн. відсотків за користування чужими коштами (договір №64/02.1-81/17 від 13.02.2017) задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД З РЕМОНТУ ОСОБА_1 ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ УНІВЕРСАЛЬНА, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00554514) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОЛІТ" (49023, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25018030) 51600,00грн. (п'ятдесят одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) основної заборгованості; 148,44грн. (сто сорок вісім грн. 44 коп.) пені; 178,12грн. (сто сімдесят вісім грн. 12 коп.) трьох процентів річних; 516,00грн. (п'ятсот шістнадцять грн. 00 коп.) інфляційних втрат; 1852,80грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві грн. 80 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД З РЕМОНТУ ОСОБА_1 ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ УНІВЕРСАЛЬНА, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00554514) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОЛІТ" (49023, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25018030) 1929,70грн. пені відмовити.

В задоволенні клопотання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД З РЕМОНТУ ОСОБА_1 ПАСАЖИРСЬКИХ ВАГОНІВ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ УНІВЕРСАЛЬНА, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00554514) про розстрочення виконання рішення відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 04.10.2019.

Суддя ОСОБА_4