Рішення
від 04.10.2019 по справі 908/2111/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/158/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2019 Справа № 908/2111/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Левел-Україна» (04205 м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29 Б (літера А), ідентифікаційний код юридичної особи 38483997)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (юридична адреса: 49126 м. Дніпро, бул. ОСОБА_1, 45, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)

про стягнення 23 375 грн. 07 коп.

За участю:

представник позивача: не з'явився

представника відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

13.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Левел-Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» 12 854 грн. 27 коп. інфляційних, 4 822 грн. 91 коп. 3 % річних, 5 697 грн. 89 коп. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2111/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2111/19, присвоєно справі номер провадження 27/158/19 розгляд справи по суті призначено на 10.09.2019 р.

Справа № 908/2111/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Судом вбачається, що 04.09.2019 змінено місцезнаходження юридичної особи відповідача, а саме: 49126 м. Дніпро, бул. ОСОБА_1, 45.

Частиною 2 ст. 31 ГПК України передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Оскільки дана справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, суд продовжив розгляд даної справи.

Ухвалою суду від 10.09.2019р. судове засідання у справі, відповідно до ст. 216 ГПК України, відкладено на 02.10.2019р.

Ухвалою суду від 02.10.2019р. відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 04.10.2019р.

Від позивача надійшла заява (вх. № 08-08/20351/19) про розгляд справи без участі представника позивача та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 04.10.2019 не з'явились, про поважні причини неявки відповідач суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі не надав, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2111/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за відсутністю сторін.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Левел-Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (Покупець) 30.11.2017 укладено Договір поставки № НН 3011/2017 з протоколом розбіжностей від 30.11.2017 (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар, далі - «Товар» на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 «Специфікація» , що є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікацією до договору сторонами узгоджено найменування товару, виробника, кількість та вартість товару тощо.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами додатку № 5 «Графік поставок» , графік поставок та строки поставки визначаються згідно підписаного додатку № 5. Покупець має право зробити замовлення поза графіком і дане замовлення буде мати обов'язкову силу для постачальника при направленні замовлення постачальнику не менш ніж за 12 годин до моменту поставки.

Сторони погодили у п. 2.2 Договору, що замовлення передаються покупцем електронним зв'язком.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:

- у погоджені з покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, згідно замовлення;

- за цінами, затвердженими сторонами у специфікації;

- повним пакетом правильно заповненої супровідної документації;

- у повній відповідності до діючого законодавства України та умов договору.

За визначенням п. 3.7 Договору, разом із товаром постачальник зобов'язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- товарно-транспортну накладну;

- видаткову накладну;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 6.5 Договору вимоги про оплату товару зазначаються в додатку № 6 до даного договору.

Згідно з п. 3 додатку № 6 до Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку постачальника.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 241329,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 475 від 23.03.2018 на суму 113901,90 грн. з ПДВ, № 688 від 03.05.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ, № 945 від 14.06.2018 на суму 48432,00 грн. з ПДВ, № 1028 від 02.07.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ, № 1151 від 25.07.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ, № 1152 від 25.07.2018 на суму 5703,00 грн. з ПДВ та № 1323 від 04.09.2018 на суму 56183,70 грн. з ПДВ.

Оплата вартості поставленого товару здійснена відповідачем частково на суму 105000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № НОМЕР_1 від 07.05.2018, № 100011213 від 18.05.2018, № НОМЕР_2 від 29.05.2018, № НОМЕР_3 від 05.06.2018, № НОМЕР_4 від 11.06.2018, № НОМЕР_5 від 14.06.2018, № НОМЕР_6 від 17.07.2018, № НОМЕР_7 від 26.07.2018, № НОМЕР_8 від 13.08.2018, № НОМЕР_9 від 16.08.2018, № НОМЕР_10 від 10.09.2018, № НОМЕР_11 від 06.11.2018 та № НОМЕР_12 від 12.11.2018.

У зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 136 329 грн. 60 коп.

У зв'язку з відмовою ТОВ Український Рітейл сплатити суму заборгованості у вказаний у договорі №НН 3011/2017 від 30.11.2017 строк, ТОВ Левел-Україна звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення 136 329 грн. 60 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2019 у справі №908/376/19 позовні вимоги ТОВ Левел-Україна задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Український рітейл заборгованість у розмірі 136 329,60 грн. та судовий збір у розмірі 2044,94 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 вказане рішення у справі №908/376/19 залишено без змін.

В зв'язку з тим, що стягнення боргу є обґрунтованим та рішення суду набрало законної сили, позивач просить суд застосувати додаткове зобов'язання, шляхом стягнення з відповідача 12854 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 4822 грн. 91 коп. 3 % річних, 5697 грн. 89 коп. пені по поставці за Договором поставки № НН 3011/2017 з протоколом розбіжностей від 30.11.2017 та не оплаченими належним чином та своєчасно видатковими накладними № 475 від 23.03.2018, № 688 від 03.05.2018, № 945 від 14.06.2018, № 1028 від 02.07.2018, № 1151 від 25.07.2018, № 1152 від 25.07.2018. та № 1323 від 04.09.2018.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як встановлено Господарським судом Запорізької області у рішенні від 13.05.2019 у справі № 908/376/19, строк оплати отриманого товару визначено у п. 3 додатку № 6 до Договору - 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання покупцем товару; відповідач свої зобов'язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором за отриманий в період з 23.03.2018 по 04.09.2018 товар на загальну суму 136 329 грн. 60 коп.

Таким чином, факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару є доведеним та встановлений Господарським судом Запорізької області у справі № 908/376/19, що залишена без змін Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 30.07.20149 у справі № 908/376/19.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, обставини неналежного виконання ТОВ Український Рітейл умов Договору № НН 3011/2017 від 30.11.2017, а саме прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за вказаним договором були встановлені судами в межах справи №908/376/19 та не підлягають доведенню в межах даної справи.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлені вимоги за загальний період (по кожній накладній окремо) з 25.04.2018 по 06.08.2019 про стягнення 4822 грн. 91 коп. 3 % річних та 12854 грн. 27 коп. втрат від інфляції грошових коштів за період з 05.06.2018 по 06.08.2019 (по кожній накладній окремо).

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% виконаний вірно, а сума втрат від інфляції грошових коштів виконані невірно. При перерахунку, судом отримана сума втрат від інфляції, яка складає 12055 грн. 87 коп.

За таких обставин, сума до стягнення 3 % річних за загальний період (по кожній накладній окремо) з 25.04.2018 по 06.08.2019 складає 4822 грн. 91 коп., а сума втрат від інфляції за загальний період з 05.06.2018 по 06.08.2019 (по кожній накладній окремо) складає 12055 грн. 87 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5697 грн. 89 коп. пені за загальний період період з 28.08.2018 по 04.04.2019 (по кожній накладній окремо).

Пунктом 8.13 Договору в редакції протоколу розбіжностей сторону обумовили, що у за прострочку платежів за реалізований товар (що значиться, як не виконання Покупцем своїх зобов'язань), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки платежів.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Розрахунок пені здійснено позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимоги в сумі 5697 грн. 89 коп. пені за загальний період з 28.08.2018 по 04.04.2019 (по кожній накладній окремо).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Левел-Україна» підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Левел-Україна» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» , м. Дніпро задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (юридична адреса: 49126 м. Дніпро, бул. ОСОБА_1, 45, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левел-Україна» (04205 м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29 Б (літера А), ідентифікаційний код юридичної особи 38483997) 4822 (чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 91 коп. 3 % річних, 12055 (дванадцять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 87 коп. втрат від інфляції, 5697 (п'ять тисяч шістсот дев'ятсот сім) грн. 89 коп. пені та 1855 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 39 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 04.10.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя С.С. Дроздова

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення04.10.2019
Оприлюднено04.10.2019
Номер документу84727563
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —908/2111/19

Судовий наказ від 28.10.2019

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Рішення від 04.10.2019

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 02.10.2019

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 10.09.2019

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 14.08.2019

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні