Рішення

від 02.10.2019 по справі 910/9664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2019Справа № 910/9664/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспо-Консалтинг" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 42, офіс 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Поліський" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7)

про стягнення заборгованості 369 808,87 грн

за участю представників сторін

від позивача: Кеба А.В.

від відповідача: Мандриков Д.В.

У судовому засіданні 02.10.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальності "Вітряний Парк Поліський" про стягнення 369 808,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору №19/05-07/2018 від 130.07.2018, а саме в частині оплати наданих виконаних робіт, у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 369 808,87 грн., з яких: 368 550, 00 грн. - основний борг, 1258, 87 грн - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг" без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати належні докази оплати замовником суми попередньої оплати у розмірі 135 00,00 грн за договором.

02.08.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем долучено завірену копію платіжного доручення №2 від 10.12.2018 у сумі 135 000,00 грн із призначенням платежу "про сплату за виготовлення проекту землеустрою зг. договору №19/05-07/2018 від 30.07.2018".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9664/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 04.09.2019.

04.09.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд надати можливість відповідачу врегулювати спірне питання щодо оплати існуючої заборгованості шляхом підписання мирової угоди, надавши розстрочку для здійснення оплати заборгованості за договором №19/05-07/2018 від 30.07.2018.

У судовому засіданні 04.09.2019 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових доказів у справу, а саме: акт виконаних робіт від 21.02.2019, рекомендований лист від 21.06.2019 та гарантійний лист від 21.06.2019.

У даному судовому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи для можливості мирного врегулювання та відкласти підготовче засідання на 11.09.2019.

11.09.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що має сумніви щодо належного виконання мирової угоди відповідачем, а тому вважає за необхідне захистити своє право в загальному порядку.

У судовому засіданні 11.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача щодо надання часу для мирного врегулювання спору, відклавши підготовче засідання на 25.09.2019.

19.09.2019 до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, у яких останній надав пропозицію щодо графіка погашення заборгованості у розмірі 368 550,00 грн, який передбачає сплату боргу рівними частинами в період з жовтня 2019 по квітень 2020, та просив суд сприяти у вирішенні питання щодо погодження між сторонами укладення мирової угоди. У переліку додатків до вказаних пояснень міститься посилання на мирову угоду від 17.09.2019, при цьому сама мирова угода викладена відповідачем у вигляді договору про внесення змін до договору №19/05-07/2018 від 30.07.2018.

У судовому засіданні 25.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відклавши підготовче засідання на 02.10.2019.

30.09.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №750 від 26.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 3626,00 грн.

У судовому засіданні 02.09.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував, просив задовольнити подану ним заяву від 02.10.2019 про відстрочку виконання рішення суду. Представник позивача щодо поданої відповідачем заяви заперечував та просив відмовити у відстроченні виконання рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг" (надалі- виконавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальності "Вітряний Парк Поліський" (надалі - замовник, відповідач) був укладений договір №19/05-07/2018 (надалі -договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектор-вишукувальні роботи з розроблення проекту із землеустрою земельної ділянки в тому числі проведення знімальної основи земельних ділянок, проведення камеральних робіт, погодження проекту у відповідних службах та виготовлення обмінного файлу , а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 4.1. договору початок виконання робіт після отримання виконавцем попередньої оплати, відповідно до умов п. 2.2. договору, кінцевий термін виконання робіт протягом двадцяти календарних днів після початку виконання робіт.

Згідно з п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.01.2019 сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 503 550,00 грн.

У додатковій угоді до договору сторони також встановили, що передоплата у розмірі 135 000,00 грн без ПДВ здійснюється протягом 20 робочих днів після підписання сторонами цього договору. Здійснення замовником остаточної оплати у розмірі 368 550,00 грн з ПДВ проводиться протягом 20 робочих днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п.2.2. договору в редакції додаткової угоди).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі робіт.

Замовник зобов'язаний підписати акт протягом 5 робочих днів з дня одержання проекту (п. 3.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 12.02.2019 та №ОУ-0000012 від 01.07.2019, що підтверджує проведення позивачем та прийняття відповідачем робіт з розроблення проекту із землеустрою земельної ділянки на суму 135 000,00 грн та на суму 368 550,00 грн відповідно.

За доводами позивача, відповідач всупереч направленим вимогам №248 від 20.03.2019, №283 від 11.05.2019 щодо проведення розрахунку за договором та підписаному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), не виконав умови п. 2.2. договору, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 369 808,87 грн, з яких: 368 550,00 грн - основний борг, 1258,87 грн - штраф.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору №19/05-07/2018 від 30.07.2018 між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, підписуючи на виконання умов договору акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 12.02.2019 на суму 135 000,00 грн та №ОУ-0000012 від 01.07.2019 на суму 368 550,00 грн сторони підтвердили факт належного надання позивачем послуг з розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та прийняття їх без жодних заперечень щодо кількості та якості відповідачем на загальну суму 503 550,00 грн. У заключному акті сторони також зазначили, що жодних претензій щодо наданих послуг одна до одної не мають.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що за умовами п.2.2. договору в редакції додаткової угоди сторони передбачили, що передоплата у розмірі 135 000,00 грн без ПДВ здійснюється протягом 20 робочих днів після підписання сторонами цього договору. Здійснення замовником остаточної оплати у розмірі 368 550,00 грн з ПДВ проводиться протягом 20 робочих днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (п.2.2. договору в редакції додаткової угоди).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, на виконання п. 2.2 договору відповідачем було здійснено лише попередню оплату у розмірі 135 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №2 від 10.12.2018, інша частина за актом №ОУ-0000012 від 01.07.2019, станом на момент розгляду спору, залишена без оплати.

При цьому, судом враховано, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №248 від 20.03.2019, №283 від 11.05.2019 щодо проведення розрахунку за договором у розмірі 368 550,00 грн, у відповідь на які отримав гарантійний лист вих.. №06-21-02 від 21.06.2019 про проведення повного розрахунку за договором №19/05-07/2018 від 30.07.2018 у найближчий час.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач всупереч умовам договору та положенням ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, у останнього станом на момент розгляду спор існує заборгованість перед позивачем у розмірі 368 550,00 грн, яка не заперечується відповідачем.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Отже, приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 368 550,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 1258,87 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що за порушення строків визначених календарним планом виконання робіт або несвоєчасну оплату виконаних робіт виконавець/замовник сплачує штраф у розмірі 0,25% від вартості робіт.

Перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 1 258,87 грн суд встановив, що останній відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам договору, а відтак, позовні вимоги щодо його стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити існуючу заборгованість в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальності "Еспо-Консалтинг".

У судовому засіданні 02.10.2019 представником відповідача було подано заяву про відстрочку виконання рішення до березня 2020 року.

Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Поліський" створене виключно з метою реалізації проекту будівництва об'єкту Поліська ВЕС на території зони відчуження (м. Чорнобиль), за відсутності у власності будь-яких основних засобів. Виконання поточних зобов'язань відповідача здійснюється виключно за рахунок залучення цільових коштів інвесторів. У поданій заяві відповідач просить суд врахувати тяжке фінансово-економічне становище останнього, що спричинено довготривалою процедурою погодження необхідних дозвільних документів, відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Поліський" доходу у 2019 році, що підтверджується наявними у матеріалах справи звітами про фінансовий стан, та неможливостю отримувати кошти від господарської діяльності, у зв'язку з чим просить суд відстрочити виконання рішення у справі №910/9664/19 до 01.03.2020 року.

Згідно з ч. 5 ст. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Прийнявши до уваги вищезазначене, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення до 01.03.2020 року.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Поліський" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7; ідентифікацій код: 40915375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспо-Консалтинг" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 42, офіс 1; ідентифікаційний код: 42105076) заборгованість у розмірі 368 550 (триста шістдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп.; штраф у розмірі 1 258 (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 5 547 (п'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн 13 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відстрочити виконання рішення у справі № 910/9664/19 до 01.03.2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.10.2019

Суддя Л. Г. Пукшин