Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/6153/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2019Справа № 910/6153/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" )

до Приватного підприємства Жаклін Був'є

про стягнення 245888,00 грн.

Представники:

від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами": не з'явився

від позивача : не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Жаклін Був'є про стягнення 245888,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив майнові авторські права позивача на твір Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори тексту McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole, автори музики McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole шляхом публічного виконання вказаного твору у приміщенні ресторану Счастье за адресою м. Київ, вул. Вільямса, 17, корп. 11.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.06.2019.

У підготовче засідання 11.06.2019 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.07.2019.

01.07.2019 через відділ діловодства суду від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшла заява щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу.

У підготовче засідання 09.07.2019 з'явився представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", представники позивача та відповідача в підготовче засідання не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 09.07.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 суд ухвалив: закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.08.2019.

У судове засідання 06.08.2019 представники сторін не прибули.

У судовому засіданні 06.08.2019 оголошено перерву до 24.09.2019.

24.09.2019 до відділу діловодства суду від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшли додаткові документи.

У судове засідання 24.09.2019 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 24.09.2019, за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.09.2019 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) укладено Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д, відповідно до умов якого видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку на території та способами всіх творів, що входять до каталогу видавника, за винятком Продакшн музики.

Відповідно до п. 2.3 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території та на умовах наступними способами: публічне використання творів, тобто надання творів в живому виконанні або за допомогою технічних засобів, за виключенням права на здійснення постановки творів, що надається на умовах виключної ліцензії за умови попереднього погодження з видавником, та права виконання в цифровому форматі, які надаються на умовах невиключної ліцензії при умові попереднього погодження з видавником; відтворення творів або будь-якої їх частини у будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення творів на території на будь-яких носіях звукозапису, магнітній стрічці, або іншим шляхом, який відомий на даний час або може бути винайдений у майбутньому для звукозапису; транслювання творів в ефір; транслювання творів на радіо або телебаченню за допомогою кабелю.

Відповідно до п. 1.9 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 територією є територія України.

Згідно з п. 8.1 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 у випадку, коли субвидавником виявлено про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання творів, субвидавник зобов'язаний повідомити про це видавника, а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати заходи судового захисту та які. Субвидавник зобов'язується повідомити видавника про будь-які судові позови та інші вимоги, які пред'явлені третіми особами на території по відношенню до субвидавника.

Відповідно до п. 11.1 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 строк договору починає обраховуватися з моменту його підписання та з урахуванням умов п. 11.2 закінчується 31.12.2014.

Згідно з п. 11.2 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період (1 рік) якщо не буде розірваний будь-якою стороною шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Додатком № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 (Роздруківка № 17 з каталогу музичних творів) сторони визначили, що станом на 18.07.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" надані права по відношенню до музичного твору, який наведено у таблиці № 1, - Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

Таким чином, на підставі Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" дозвіл на використання об'єктів права інтелектуальної власності на території України (музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole) на умовах, вказаних у ліцензійному договорі (в тому числі щодо публічного виконання і виключне право надавати право на використання іншим особам).

Додатком № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 (Роздруківка № 17 з каталогу музичних творів) сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звертатися до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішення спору норми Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/895/16, від 20.02.2018 у справі № 910/24539/16, від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.

Судом встановлено, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління, сферою діяльності якої є управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Судом встановлено, що 24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об'єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Згідно з п. 5.1 Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 згідно з цим договором організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об'єктів авторського права: - публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні) так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, під час гастрольних заходів (на концертах) - як з платним так і з безкоштовним входом, а також в громадських місцях при проведенні культурно-масових заходів; публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час; публічне виконання об'єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування, а також театральне виконання об'єктів авторського права - подання об'єктів авторського права на театральній чи іншій сцені шляхом гри, співу, виконання за допомогою будь-яких пристроїв та процесів, у складі театральної постановки.

Згідно з п. 5.2 Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 видавник передає організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об'єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору.

Згідно з п. 9.1 Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі.

Відповідно до п. 9.2 Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника.

Відповідно до п. 12.1 Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і дії безстроково.

В матеріалах справи наявна копія декларації об'єктів авторського права (музичних творів) № 2.15, в якій зазначено, що на підставі Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" передало в управління Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" майнові авторські права на музичний твір Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на підставі Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", зокрема щодо музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

Представником позивача долучено до позовної заяви копію Акту фіксації № 49/07/18 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 18.07.2018, складеного представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", в якому зазначено, що у ресторані Счастье за адресою: м. Київ, вул. Вільямса,17/11, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Жаклін Був'є", 18.07.2018 зафіксовано факт публічного виконання музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree.

У вказаному акті зазначено, що представником публічного закладу не заявлено підстави для використання вказаних музичних творів; представники закладу відмовились від підписання акту.

На підтвердження зазначених обставин суду надано копію фіскального чеку, відповідний диск із відеофіксацією факту виконання музичного твору.

У зв'язку з встановленням факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 245888,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно зі ст. 426 Цивільного кодексу України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання, публічну демонстрацію та публічний показ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

Згідно з ч. 1 т. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Таким чином, право на використання музичного твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Як встановлено судом, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" на підставі Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 належать виключні майнові права інтелектуальної власності на музичний твір Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

Таким чином, використання вказаного музичного твору в ресторані Счастье за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, 17/11 повинно здійснюватися виключно з особи, у якої наявні майнові права щодо такого об'єкта авторського права.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як встановлено судом, відповідно до Акту фіксації № 49/07/18 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 18.07.2018, складеного представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", в якому зазначено, що у ресторані Счастье за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, 17/11, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Жаклін Був'є", 18.07.2018 зафіксовано факт публічного виконання музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree.

На підтвердження зазначених обставин суду надано копію фіскального чеку, відповідний диск із відеофіксацією факту виконання музичного твору.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судовому засіданні судом було переглянуто відеозапис, що міститься на диску, який долучений представником позивача до матеріалів справи, та встановлено, що вказаним відеозаписом підтверджуються наведені в акті фіксації обставини.

Суд зазначає, що враховуючи приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як встановлено судом, всі права, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" відповідно до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, дозволяють йому виступати позивачем в судах України (відносно будь-яких правопорушень пов'язаних з дійсним ліцензійним договором, починаючи з 01.01.2014) у тому числі право діяти в судах України через Приватну організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" передало право управління, а також те, що Організація на підставі Договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 та відповідних декларацій наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача, зокрема, щодо музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як встановлено судом, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва даної справи, однак, відзиву на позовну заяву не подав, викладених позивачем у позовній заяві обставин, на які посилається позивач як на підстави позову, належними та допустимими доказами не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що 18.07.2019 у кафе Счастье за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, 17/11, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, за допомогою наявного в закладі обладнання відбувалось публічне виконання музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

При цьому, на відповідача покладено обов'язок з доведення ним правових підстав для використання вказаного музичного твору.

Відповідачем не було спростовано викладені у позові доводи щодо неправомірності використання музичного твору, зокрема шляхом подання до суду відповідних доказів, що підтверджують право відповідача на публічне виконання музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд зазначає, що для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України "Про авторське право і суміжні права" у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2019 року становить 4173 гривні (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1921 гривню.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн.

Представником позивача заявлено до стягнення з відповідача компенсацію в розмірі 245888, 00 грн., що складає 128 розрахункових величин (1921,00 грн.) за порушення майнових прав інтелектуальної власності за використання музичного твору Goodnight Moon ; виконавець - Shivaree; автори McVinnie, Duke, Parsley, Ambrosia Nicole.

Проте, враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем вказаного музичного твору без дозволу позивача та сплати відповідної винагороди, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню компенсація у розмірі 19210 грн. 00 коп. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір, а тому позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" (адвокатське об'єднання) укладено Договір № 7.46-С про надання професійної правничої допомоги від 02.05.2019, відповідно до п. 1.1 якого, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до суду в інтересах ТОВ Ворнер Мьюзік Україна до ТОВ Жаклін Був'є про стягнення компенсації.

Пунктом 4.1.1 зазначеного договору передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанціє клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду в розмірі 7000,00 грн. без ПДВ.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції від 04.06.2019 та платіжне доручення № 953 від 04.06.2019 на суму 7000,00 грн. Із зазначеного Акту вбачається, що Адвокатським об'єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" надано позивачу наступні послуги пов'язані з розглядом даної справи, а саме: 1) Підготовка позовної заяви; 2) Аналіз законодавства, документів, поданих відповідачем, підготовка відповіді на відзив та інших процесуальних документів; 3) Відвідування суду (участь у судових засіданнях).

Перевіривши подані позивачем докази, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Жаклін Був'є (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 1А, оф. 5; ідентифікаційний код: 37394629) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916; ідентифікаційний код: 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код: 39019265) грошові кошти у розмірі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 15 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 546 (п'ятсот сорок шість) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.10.2019

Суддя Ю.В. Картавцева