Рішення

від 04.10.2019 по справі 904/2864/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.10.2019Справа №  904/2864/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді  Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія                     «Бест» до                                        Товариства з обмеженою відповідальністю «ССЕС - Україна» про                                  стягнення 147 977, 98 грн., Без виклику (повідомлення) сторін. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест»    (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССЕС - Україна» (далі - відповідач) про стягнення 147 977, 98 грн., з яких 135  935, 39 грн. пені, 2  234, 54 грн. 3% річних,                  9  808, 05 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач зазначив, що ним були понесені судові витрати в сумі                         12  000, 00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката та витрати по сплаті судового збору, які він просить суд стягнути з відповідача.   Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір № 10/09-18 на виконання робіт від 10.09.2018 року, відповідно до умов якого позивач виконав роботи,  які у встановлені строки відповідачем не були оплачені, внаслідок чого у позивача, на підставі пункту 10.2 зазначеного договору та статті 625 Цивільного кодексу України виникла право нарахування пені, 3% річних та інфляційних. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва. Враховуючи те, що відповідно до частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються, а позовна заява відповідає вимогам статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2019 року відкрито провадження у справі № 904/2864/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2  статті 178 Господарського процесуального кодексу України. 19.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки умовами Договору не було встановлено строку для оплати залишку коштів за виконані роботи, у зв'язку з чим, після пред'явлення відповідної вимоги позивачем, відповідач в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України протягом 6 днів здійснив оплату залишку заборгованості. За таких обставин відповідач вважає безпідставним застосування до нього наслідків порушення зобов'язань передбачених пунктом 10.2 договору та статтею 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. 02.10.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач вказує на те, що пункт 3.6. Договору містить чіткий строк здійснення відповідачем розрахунків, а саме 5 днів, який стосується всіх платіжних операцій зазначених в означеному пункті. Таким чином позивач вважає, що строк виконання зобов'язання відповідача настав 03.01.2019 при підписанні акту виконаних робіт та повинен був виконаний у п'ятиденний строк в силу п. 3.6. Договору.    Частиною 2  статті 252 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8  статті 252 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з частиною 4  статті 240 Господарського процесуального кодексу України  у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 10.09.2018 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 10/09-18 на виконання робіт (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Виконавець зобов'язався виконати роботи по улаштуванню збірних бетонних фундаментів на об'єкті «Нове будівництво сонячної електростанції, розташованої за межами населених пунктів Приміський та Чкаловської сільських рад Нікопольського району Дніпропетровської області», розташованому за адресою: с. Старозаводське, Нікопольский район, Дніпропетровська область. Виконавець бере на себе відповідальність за невиконання або неналежне виконання робіт. Замовник зобов'язується забезпечити Виконавця фронтом робіт, прийняти виконані роботи та оплатити згідно з Договором.   Згідно з пунктом 1.2. Договору склад, обсяг та вартість робіт, які доручаються до виконання Виконавцю, визначені Договірною ціною, яка підписана Сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 «Локальний кошторис»). Відповідно до пункту 2.1. Договору, строк виконання робіт за цим Договором  становить 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання Договору. Пунктом 3.1. Договору (в редакції підписаної сторонами Додаткової угоди № 1 від 26.12.2018 року до Договору), передбачено, що вартість робіт за цим Договором становить  2  100  388, 00 грн. з урахуванням ПДВ  за ставкою 20%.   Згідно з пунктом 3.5. Договору оплата Замовником робіт, які виконуються за цим Договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у договорі. Валюта платежу – гривня. Аванс в розмірі 50 % вартості робіт, зазначеної в пункті 3.1. цього Договору, перераховується Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору та отримання від Виконавця рахунку на оплату авансу. Наступна оплата за виконані роботи проводиться згідно акту виконаних робіт. Роботи вважаються належним чином виконані  з дати підписання сторонам акту виконаних робіт (пункт 3.6. Договору). 17.09.2018 року згідно з платіжним дорученням № 1709/3 відповідачем на рахунок позивача було перераховано авансовий платіж в розмірі 50% від вартості робіт, передбаченої у пункті 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору) на загальну суму 1  624  314, 00 грн. 03.01.2019 року між сторонами було підписано Актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за січень 2019 року на загальну суму 2  100  388, 00 грн. 29.01.2019 року згідно з платіжним дорученням № 2901/2 відповідачем на рахунок позивача було перераховано частину залишкової вартості виконаних робіт у сумі                     115  551, 59 грн. 13.03.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію б/н, у якій, посилаючись на пункти 3.5, 3.6. Договору, просив сплатити заборгованість за Договором у сумі 360  522, 41 грн. протягом 5 банківських днів з дня отримання цього листа. 19.03.2019 року згідно з платіжним дорученням № 1903/5 відповідачем на рахунок позивача було перераховано залишок грошових коштів несплачених за виконані роботи у сумі 360  522, 41 грн. Позивач вважає, що з боку відповідача були порушені взяті на себе зобов'язання та прострочено оплату виконаних робіт на суму 476  074, 00грн. на 20 днів, а стосовно суми 360  522, 41 грн. – на 49 днів. У зв'язку з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню на підставі п. 10.2. Договору за період з 09.01.2019 по 18.03.2019 в сумі 135  935, 39 грн., 3% річних за період з 09.01.2019 по 18.03.2019 в сумі 2  234, 54 грн., а також інфляційні втрати за січень-березень 2019 року в сумі 9  808, 05 грн. на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.    Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною 1    статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до абзацу 2 пункту 1  статті 193 Господарського кодексу України   до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України    з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до  статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1    статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1  статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7   статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до  статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі  статтею 526 Цивільного кодексу України   зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог   Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою  статті 193 Господарського кодексу України   встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні правовідносини, предметом яких було виконання робіт по улаштуванню збірних бетонних фундаментів на об'єкті «Нове будівництво сонячної електростанції, розташованої за межами населених пунктів Приміський та Чкаловської сільських рад Нікопольського району Дніпропетровської області», розташоване за адресою: с. Старозаводське, Нікопольский район, Дніпропетровська область. За умовами цього Договору Виконавець взяв на себе обов'язок виконати визначені Договором роботи, а Замовник – прийняти та оплатити їх на умовах Договору. Вказаний Договір за своєю правовою природою є договором підряду. За приписами частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Положеннями статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Відповідно до підпункту 5.2.2. Договору замовник зобов'язаний оплатити Роботи на умовах і в терміни, передбачені цим Договором. Згідно з підпунктом 5.2.3. Договору, Виконавець має право отримати оплату за виконані Роботи в розмірах і в строки, обумовлені  цьому Договорі та додатках до нього. Пунктом 3.6. Договору сторони врегулювали, що аванс в розмірі 50 % вартості робіт, зазначеної в пункті 3.1. цього Договору, перераховується Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору та отримання від Виконавця рахунку на оплату авансу. Наступна оплата за виконані роботи проводиться згідно акту виконаних робіт. Роботи вважаються належним чином виконані з дати підписання сторонам акту виконаних робіт. Положеннями статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк в розумінні вказаної статті є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого має бути здійснене виконання зобов'язання. Дотримання строку (терміну) виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України). Як прострочене виконання, так і дострокове виконання (за загальним правилом) вважаються неналежним виконанням. У свою чергу, виконання зобов'язання в належний строк (термін) - це один з елементів належного виконання зобов'язання, що припиняє його існування. Таким чином, строк (термін) є тим мірилом відліку часу, зі спливом (настанням) якого виникає (припиняється) зобов'язання, а відповідно до спливу строку (настання терміну) кредитор не має права вимагати виконання, а боржник не зобов'язаний виконувати, тоді як з настанням часу виконання боржник зобов'язаний виконати, а кредитор не має права відмовитись від прийняття належного виконання. В даному випадку, абзацом першим пункту 3.6. Договору передбачено, що аванс в розмірі 50 % вартості робіт, зазначеної в пункті 3.1. цього Договору, перераховується Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору та отримання від Виконавця рахунку на оплату авансу. Натомість, абзацом другим пункту 3.6. Договору сторони визначили, що наступна оплата за виконані роботи проводиться згідно акту виконаних робіт. Роботи вважаються належним чином виконані з дати підписання сторонам акту виконаних робіт (абзац 3 пункту 3.6. Договору). Таким чином, з аналізу пункту 3.6. Договору вбачається, що у першому абзаці сторонами чітко встановлено та врегульовано строк для оплати виключно авансу у розмірі 50% вартості робіт, яка зазначена в пункті 3.1. Договору. Разом з тим, у другому абзаці пункту 3.6. Договору вказано, що наступна оплата за виконані роботи проводиться згідно акту виконаних робіт. Тобто обов'язок відповідача здійснювати наступну оплати пов'язаний з наявністю акту виконаних робіт і не може виникнути раніше підписання сторонами такого акту. Проте, в який саме строк після підписання сторонами акту виконаних робіт у відповідача виникає обов'язок з оплати, сторонами у спірному пункті Договору не врегульовано. Аналізуючи зміст першого та другого абзацу пункту 3.6. Договору суд дійшов висновку, що хоча вони і розміщені в межах одного пункту Договору, але стосуються порядку розрахунків між сторонами не в цілому, а кожного окремого етапу: авансу та наступної оплати за виконані роботи. При цьому, абзац перший пункту 3.6. Договору не має жодного зв'язку з абзацом другим, оскільки в них відсутні загальновживані в таких випадках у юридичній техніці словосполучення. У свою чергу, виділення спірних речень окремими абзацами вказують на їх самостійний зміст, оскільки абзац - це період мовлення, тексту, що складається з одного чи кількох речень, пов'язаних між собою за змістом. Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з аргументами позивача в частині того, що пункт 3.6. Договору містить чіткий строк здійснення відповідачем розрахунків за укладеним Договором, а саме 5 днів, який застосовується до всіх платіжних операцій, які зазначені в цьому пункті Договору. Згідно з положеннями частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З огляду на вказану норму матеріального права та зміст абзацу 2 пункту 3.6. Договору суд вважає, що строк оплати залишку 50% виконаних робіт виникає у відповідача лише після підписання акту виконаних робіт та пред'явлення позивачем письмової вимоги в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.   З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2019 року позивач направив на адресу відповідача лист-претензію з проханням оплатити залишок боргу в сумі 360  522, 41 грн. протягом 5 банківських днів з дня отримання означеного листа. Відповідач, у свою чергу, в межах встановленого частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України та зазначеного позивачем у листі-вимозі строку оплатив виконані роботи у розмірі 360  522, 41 грн. 19.03.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням                      № 1903/5. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не були порушені строки виконання взятих на себе зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем робіт в сумі 360  522, 41 грн. Оплата виконаних робіт у розмірі 115  551, 59 грн. згідно з платіжним дорученням                    № 2901/2 від 29.01.2019 була виконана до пред'явлення позивачем письмової вимоги в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає, що зобов'язання відповідача в цій частині також не порушені. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 886 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Згідно з пунктом 10.2. Договору, Замовник у разі прострочення оплати робіт Виконавцем оплачує останньому пеню в розмірі 0,5 %  від несплаченої суми за кожен день прострочення і не звільняється від виконання своїх зобов'язань за Договором. Положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства та умов Договору вбачається, що підставою для застосування відповідальності у вигляду пені, а також 3% річних та інфляційних втрат, є наявність порушеного зобов'язання. Під час розгляду даної справи судом не було встановлено порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання в частині строків оплати виконаних позивачем робіт, що виключає можливість стягнення з відповідача пені на підставі пункту 10.2. Договору та інфляційних втрат і 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача. Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССЕС-Україна» про стягнення 147 977, 98 грн. 2.   Відповідно до  статті 241 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 3. Згідно з частиною 1  статті 256 Господарського процесуального кодексу України  апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його    проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17  розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України  в редакції  Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ  до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено 04.10.2019 року. Суддя                                                                                                                                                                                                                          В.С. Ломака