Ухвала

від 03.10.2019 по справі 911/2394/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" жовтня 2019 р.           м. Київ           Справа № 911/2394/19

Суддя А.Ю.Кошик, розглянувши матеріали заяви № 54 від 25.09.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткорп Україна Агро» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, 1Г, корпус 3, нежитлове приміщення № 302, код ЄДРПОУ 40477914) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 27, код ЄДРПОУ 38679062) 32 645,75 грн. заборгованості

встановив:

До Господарського суду Київської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткорп Україна Агро» подано заяву № 54 від 25.09.2019 року про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» 32 645,75 грн. заборгованості за Договором про надання послуг № 14/05/2019 від 14.05.2019 року.

За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, судом встановлено, що заявником заявлено вимоги про стягнення з боржника 30 000,00 грн. заборгованості за Договором про надання послуг № 14/05/2019 від 14.05.2019 року та 2 645,75 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 2 645,75 грн. суд зазначає наступне.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України , суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу, зокрема, щодо стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, сума якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 – 535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як унормовано згідно з вимогами ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак, вимоги про стягнення пені в сумі 2 645,75 грн. не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» 2 645,75 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором на підставі п. 3 ч. 1. ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвесткорп Україна Агро» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистем Груп» 2 645,75 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за Договором про надання послуг № 14/05/2019 від 14.05.2019 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               А.Ю. Кошик