Рішення

від 25.09.2019 по справі 922/1701/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1701/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 фермерського господарства "Солекс" (62123, Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, 12, ідентифікаційний код 21208259) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_2 (62123, Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, буд. 12) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код 39792822) про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №32-20-0.14,1-50/62-19 від 25.06.2019;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство "Солекс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа від 23.04.2019 № 3478/0-2575/0/95-19 у наданні СФГ "Солекс" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 45,85 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Також, позивач просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати СФГ "Солекс" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 45,85 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1701/19. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09 липня 2019 року о 10:40 год.

Цією ж ухвалою суду, зокрема встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

До суду 02.07.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15872) та документи в обґрунтування відзиву на позовну заяву, які він просив приєднати до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, з наступних підстав: до відповідача надійшло клопотання керівника СФГ Солекс ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 45,5 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка перебуває в користуванні СФГ Солекс на підставі Державного акту на право постійного користування землею 238, виданого на ім'я засновника господарства ОСОБА_2, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, на праві постійного користування за СФГ Солекс . На вказане клопотання керівника СФГ Солекс ОСОБА_4 Головним управлінням Держгеокадастру було надано відповідь №юр-3478/0-2575/0/95-19 від 23.04.2019 про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки, із посиланням на ст. 55 Закону України Про землеустрій , а саме згода на відновлення меж земельної ділянки надається її користувачу. Відповідач зазначив, що при перевірці наданих керівником СФГ Солекс матеріалів відповідачем встановлено, що крім сільськогосподарських угідь, до державного акту на право постійного користування серії ХР №04-00-0009442 від 24.11.1997 входять також землі під будівлями, лісами та іншими угіддями площею 3,56 га. Згідно експлікації земель в межі плану землекористування включена земельна ділянка під болотом площею 2,41 га, які згідно ст. 58 Земельного кодексу України, відносяться до земель водного фонду, розпорядження якими не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру згідно повноважень визначених ст. 122 ЗК України. Також, відповідач зазначив, що згідно Книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) (№6320800030001) на території Богодухівської районної ради народних депутатів, на ім'я громадянина ОСОБА_2 зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею, серія ХР - № 04-00-000942 від 27.11.1997 року за №238, виданий згідно рішення Богодухівської районної державної адміністрації №765 від 18.12.1996 року. Відповідач зазначив, що вказаний Державний акт є дійсним, інформації щодо припинення права постійного користування до Відділу не надходила, зміни до вказаного Державного акту не вносились. В натурі (на місцевості) відповідно до зазначеного державного акту земельна ділянка під будівлями, лісами та іншими угіддями, площею 3,56 га не виділялась. Згідно проекту встановлення меж населених пунктів Зарябинської сільської ради, земельна ділянка орієнтовною площею 3,56 га знаходиться в межах населеного пункту, а отже відносяться до земель комунальної власності. Кадастрові номери зазначеним земельним ділянкам загальною площею 45,85 га не присвоювались, відомостей до Державного земельного кадастру щодо вказаних земельних ділянок станом на 21.06.2019р. не вносилось. Відповідач зазначив, що згідно державного акту на право постійного користування серії ХР №04-00-0009442 від 24.11.1997 земельна ділянка площею 45,85 га надана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2. Проте, у вказаному клопотанні позивача від 25.03.2019, що надійшло до відповідача ОСОБА_4, що є керівником СФГ Солекс зазначала, що вказана земельна ділянка використовується вказаною юридичною особою. Однак, з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом: 21208259 (СФГ Солекс ) керівником вказаного фермерського господарства є ОСОБА_4, а отже у СФГ Солекс відсутні будь-які правові підстави щодо використання зазначеної земельної ділянки на підставі Державного акту на прав постійного користування землею серії ХР №04-00-000942 від 24.11.1997 за №238 виданого ОСОБА_2. Отож, відповідач вважає відмову викладену у листі № юр-3478/0-2575/0/95-19 від 23.04.2019 на клопотання позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) обґрунтованою.

Також, відповідачем у справі надано до суду 02.07.2019 клопотання про закриття провадження у справі за вх.№ 15871, оскільки предметом спору у даній справі є рішення суб'єкта владних повноважень, а саме Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відмову у надані керівнику СФГ "Солекс" ОСОБА_4 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення селянського (фермерського господарства). При цьому, відповідач зазначив, що позивач вважає, що така відмова є протиправною та в нього виникло право на отримання земельної ділянки у власність, отже в даному випадку виникає публічно - правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому даний спір не підлягає розгляду у господарському суді та провадження у справі слід закрити згідно п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2019 судом продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 03.07.2019. Прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.

Присутній представник позивача у судовому засіданні звернувся з усним клопотання про встановлення додаткового строку для надання відповіді на відзив до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2019 року судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про встановлення додаткового строку для надання відповіді на відзив до початку розгляду справи по суті. Продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив до 16.07.2019. Підготовче засідання відкладено на "23" липня 2019 року о 14:20.

16.07.2019 позивачем у справі через відділ діловодства суду (канцелярію) надано відповідь на відзив за вх.№17230. У відповіді на відзив позивач зазначив, що проти підстав зазначених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечує та зазначає проте, що між сторонами виник спір щодо визначення суб'єкта володільця речового права - права постійного користування на дану земельну ділянку, проте на думку позивача матеріалів доданих до справи достатньо для встановлення того, що СФГ "Солекс" є землекористувачем спірної земельної ділянки, а отже має право на розробку технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 23.07.2019 надав докази направлення відповіді на відзив на адресу відповідача у справі.

В підготовчому засіданні 23.07.2019 суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 23.07.2019 про прийняття до розгляду відповіді на відзив.

В підготовчому засіданні суд з'ясовував у позивача чи вплине рішення по справі на права або обов'язки інших осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2019 залучено до участі у справі фізичну особу ОСОБА_2 (62123, Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, буд. 12) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Зобов'язано позивача у 2-денний строк з дня постановлення даної ухвали суду надіслати 3-ій особі копію позовної заяви разом з доданими до неї документами листом з описом вкладення, докази чого надати суду в строк до 30.07.2019. Зобов'язано відповідача у 2-денний строк з дня постановлення даної ухвали суду надіслати 3-ій особі копію відзиву на позовну заяву разом з доданими до неї документами листом з описом вкладення, докази чого надати суду в строк до 30.07.2019 року. Встановлено третій особі (ОСОБА_2В.) строк на подання пояснень щодо позову - 5 днів з дня отримання копії позовної заяви; щодо відзиву - 5 днів з дня отримання копії відзиву. Підготовче засідання у справі відкладено на "06" серпня 2019 року о 12:00.

26.07.2019 до господарського суду Харківської області через канцелярію на виконання ухвали суду від 23.07.2019 представником позивача надані докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи ОСОБА_2

Вказані докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи направлені представником позивача поштовим відправленням 25.07.2019, а отже надані у строк наданий судом, тому судом прийняті та долучені до матеріалів справи.

26.07.2019 до господарського суду Харківської області від 3-ї особи надійшли письмові пояснення (вх.18114), в яких він повністю підтримав правову позицію позивача, яка викладена ним у позовній заяві та у відповіді на відзив, та заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 06.08.2019 суд без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.08.2019 про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 09.09.2019 о 09:30.

28.08.2019 представником позивача до канцелярії суду подано клопотання (вх. № 205359) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2019 судом задоволено клопотання представника ОСОБА_1 фермерського господарства "Солекс" про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх.№20539 від 28.08.2019). Забезпечено участь представника ОСОБА_1 фермерського господарства "Солекс" в режимі відеоконференції в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області. Проте підготовче засідання 09.09.2019 провести в режимі відеоконференції не було можливо за відсутності технічної можливості для її проведення, а саме був відсутній зв'язок із Богодухівським районним судом Харківської області.

В підготовчому засіданні 09.09.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.09.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10 вересня 2019 року о 12:00 год. Про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті позивач у справі був повідомлений ухвалою - повідомленням та за допомогою телефонограми.

У судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті 10.09.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10.09.2019 про відкладення розгляду справи по суті на 25.09.2019 о 11:10.

19.09.2019 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання (вх. № 22442) про участь у судовому засіданні, що призначено судом на 25.09.2019 о 11:10 у режимі відеоконференції, забезпечення проведення вказаного судового засідання у режимі відеоконференції позивач просить доручити Богодухівському районному суду Харківської області (62103, Харківська область, м.Богодухів,пл.Незалежності,17).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2019 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 фермерського господарства "Солекс" (вх. №22442 від 18.09.2019) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки повноважний представник позивача - адвокат ОСОБА_5, що діє на підставі ордеру ХВ №000038 від 08.07.19 брав участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.09.2019.

Присутній представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. За відстеженням поштового пересилання № 6102229501690 з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення - ухвала про повідомлення від 10.09.2019 у справі №922/1701/19, яку направлено судом за місцем проживанням третьої особи у справі було особисто вручено 18.09.2019.

Також, ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2019 р. внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника позивача та 3-ї особи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області № 217 від 26.04.1996 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 жителю с. Зарябинка" згідно з пунктом першим надано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 52,35 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Також, вказаним розпорядженням згідно з пунктом другим зобов'язано гр. ОСОБА_2 виготовити державний акт на землю і зареєструвати його в установленому порядку та перереєструвати фермерське господарство "Солекс" на своє ім'я.

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області № 765 від 18.12.1996 "Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства на рівні середньої земельної частки по Зарябинській сільській Раді" згідно з пунктом першим передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 6,4 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 5,7 га ріллі відповідно до розрахунку середньої земельної частки. Також, згідно з пунктом другим вказаного розпорядження було зобов'язано гр. ОСОБА_2 замовити державний акт на право приватної власності на землю Харківському філіалу Інституту землеустрою та подати його на затвердження райдержадміністрації. Відділу земельних ресурсів (ОСОБА_6О.) внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію (п.3 цього Розпорядження).

На підставі вказаного розпорядження гр. ОСОБА_2 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 04-00-000942 від 24.11.1997, а саме земельної ділянки загальною площею 45,85 га., в тому числі сільськогосподарських угідь площею 42,29 га., ріллі 38,65 га, кормових угідь 3,64 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями 3,56 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №238 (а.с. 12).

Як зазначає в позовній заяві позивач, в березні 2019 року СФГ Солекс (далі по тексту - позивач) відповідно до положень ст.ст. 122, 123, абз. 5 1 розділу X Перехідні положення ЗК України, ст.ст. 20, 25, 55 Закону України Про землеустрій , ст. 21, абз. 2 п. 2 розділу VII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - відповідач) із заявою про надання дозволу (згоди) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 45,85 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка перебуває в користуванні СФГ Солекс на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР №04-00-000942 від 24.11.1997, реєстраційний номер в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею - 238, виданого на ім'я засновника господарства - ОСОБА_2, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянки, реєстрацію речового права постійного користування ділянкою за СФГ Солекс .

До вищевказаного клопотання позивачем були додані наступні копії документів: державного акту серії ХР №04-00-000942 від 24.11.1997; розпорядження РДА №217 від 26.04.1996; розпорядження РДА №765 від 18.12.1996; графічного матеріалу (експлікація) ділянки; довідки відділу у Богодухівському районі ГУ ДГК в Харківській області №27-20-0.23,12-215/104-18 від 15.02.2018; довідки Богодухівського РВ Держкомзему №170 від 03.04.2001; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань серії ААБ №811082р.

Листом від 23.04.2019 р. № юр-3478/0-2575/0/95-19 відповідач повідомив СФГ Солекс про відмову в наданні дозволу. Це рішення відповідач мотивував тим, що зазначена позивачем у зверненні земельна ділянка перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_2, а не СФГ Солекс , а також відповідно до державного акту на право постійного користування серії ХР №04-00-000942 від 24.11.1997 та згідно експлікації земель в межі плану землекористування включена земельна ділянка під болотом площею 2,41 га, а тому така земельна ділянка відповідно до вимог статті 58 Земельного кодексу України відноситься до земель водного фонду, розпорядження якою не відноситься до компетенції відповідача.

Проте, позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав для відмови у задоволенні звернення позивача, оскільки землекористувачем вищевказаної земельної ділянки є саме СФГ Солекс , а не громадянин ОСОБА_2, що на думку позивача було підтверджено усіма необхідними документами, доданими до клопотання, а тому дане рішення відповідача є безпідставним та протиправним.

Відповідно до норм ст.ст. 1, 5,7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним в чисельних постановах ОСОБА_7 Верховного Суду, зокрема у постанові від 13.03.2018 р. у справі № 348/992/16-ц.

Таким чином, на думку позивача відповідач протиправно не визнає за СФГ Солекс існуюче речове право постійного користування земельною ділянкою і безпідставно відмовив у наданні цього дозволу, який потрібен для захисту і визнання цього права, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач позов не визнає, вважає відмову викладену ним у листі за №юр-3478/0-2575/0/95-19 від 23.04.2019 правомірною, оскільки земельна ділянка загальною площею 45,85 га, яка як зазначає позивач перебуває у користуванні СФГ "Солекс" на підставі державного акту на право постійного користування серії ХР №04-00-000942 від 24.11.21997 року перебуває у користуванні ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, а не СФГ "Солекс".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Відповідно позиції ОСОБА_7 палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №621/2501/18 викладено таке: "Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.".

Таким чином, з огляду на суб'єктний склад сторін у даній справі, спірних правовідносин у цій справі, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому клопотання відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим, а отже суд у його задоволенні відмовляє.

Відповідно до частини першої статті 50 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993, що діяла з 22.06.1993) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 22.06.1993, що діяла з 22.07.1993) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 22.06.1993, що діяла з 22.07.1993) земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 22.06.1993, що діяла з 22.07.1993) на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За змістом статті 7 Земельний Кодекс України (в редакції від 05.05.1993, що діяла з 22.06.1993) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частинами першою і третьою статті 23 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993, що діяла з 22.06.1993) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

За змістом частин першої і третьої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 22.06.1993, що діяла з 22.07.1993) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Відповідно ч.2 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 22.06.1993, що діяла з 22.07.1993), після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Таким чином, оскільки Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 04-00-000942 від 24.11.1997, а саме земельної ділянки загальною площею 45,85 га., в тому числі сільськогосподарських угідь площею 42,29 га, ріллі 38,65 га, кормових угідь 3,64 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями 3,56 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №238 було видано гр. ОСОБА_2, то з 24 листопада 1997 року у останнього виник обов'язок у 30-денний термін зареєструвати селянське (фермерське) господарство у Раді народних депутатів, що передала у користування вказану земельну ділянку. Отже, селянське (фермерське) господарство мало бути зареєстровано ОСОБА_2 не пізніше 24.12.1997.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом: 21208259 зареєстрована юридична особа: Селянське фермерське господарство "Солекс" (62123, Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, 12). Датою державної реєстрації вказаної юридичної особи зазначено 17.02.1999.

Також, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім'я, по батькові, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа, серед яких станом на цей час єдиним учасником ОСОБА_1 фермерського господарства "Солекс" є ОСОБА_8, а не гр. ОСОБА_2, якому було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 04-00-000942 від 24.11.1997.

Позивачем не надано до суду доказів внесення до погосподарської книги даних про склад ОСОБА_1 фермерського господарства "Солекс" та надану у користування господарству земельну ділянку.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів того, що Селянське фермерське господарство "Солекс" є користувачем земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 04-00-000942 від 24.11.1997.

Із 01.08.2003 набрав чинності Закон України "Про фермерське господарство", за змістом статті 1 якого фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Право постійного користування земельною ділянкою було визначено частиною першою статті 92 ЗК України, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону Про фермерське господарство та відповідно до частини першої статті 31 ЗК України землі фермерського господарства складаються із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частина друга статі 12 Закону).

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (частиною другою статті 31 ЗК України).

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельним кодексом України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 Земельним кодексом України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 126 Земельним кодексом України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 131 Земельним кодексом України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Гр. ОСОБА_2, який отримав Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 04-00-000942 від 24.11.1997, а саме земельної ділянки загальною площею 45,85 га., в тому числі сільськогосподарських угідь площею 42,29 га., ріллі 38,65 га, кормових угідь 3,64 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями 3,56 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №238 мав право користуватися земельною ділянкою, наданою на підставі вказаного державного акту на право постійного користування землею, а право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи не містять, а позивачем у свою чергу не надано правоустановлюючих документів на підтвердження того, що СФГ "Солекс" використовує спірну земельну ділянку, яку було надано гр. ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, доказів того, що ОСОБА_2 є засновником СФГ "Солекс" та земельну ділянку, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 04-00-000942 від 24.11.1997 отримав для створення саме СФГ "Солекс".

Крім того, згідно графічних матеріалів наданих позивачем до позовної заяви та державного акту на право постійного користування серії ХР №04-00-0009442 від 24.11.1997 вбачається, що ОСОБА_2 окрім сільськогосподарських угідь надано у постійне користування землі під будівлями, лісами та іншими угіддями площею 3,56 га, серед яких згідно експлікації земель в межі плану землекористування включена земельна ділянка під болотом площею 2,41 га, які згідно ст. 58 Земельного кодексу України, відносяться до земель водного фонду, розпорядження якими не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру згідно повноважень визначених ст. 122 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою за відсутності прав у позивача на користування земельною ділянкою загальною площею 45,85 га, в тому числі сільськогосподарських угідь площею 42,29 га, ріллі 38,65 га, кормових угідь 3,64 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями 3,56 га, яка надана гр. ОСОБА_2 згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 04-00-000942 від 24.11.1997, а також відсутністю повноважень у відповідача щодо розпорядження землями водного фонду, які входять до складу земель, які надані у постійне користування 3-й особі згідно вказаного державного акту.

Окрім того, щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати СФГ "Солекс" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 45,85 га для ведення селянського (фермерського) господарства, суд зазначає про наступне.

Статтею 13 Конституцію України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 6 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі по тексту - Положення) встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Підпунктом 19 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 регламентовано повноваження Головного управління щодо погодження документації із землеустрою.

Згідно з вимогами статті 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, крім іншого, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом) та згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

Таким чином, надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою входить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

У пункті 2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про зобов'язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача приймати будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за подання позовної заяви у розмірі 3842,00 грн. покладається судом на позивача, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 3842,00 грн. покласти на позивача: Селянське фермерське господарство "Солекс" (62123, Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, 12, ідентифікаційний код 21208259).

Позивач: Селянське фермерське господарство "Солекс" (62123, Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, 12, ідентифікаційний код 21208259).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код 39792822).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_2 (62123, Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, буд. 12).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "04" жовтня 2019 р.

Суддя ОСОБА_9