Рішення

від 27.09.2019 по справі 936/754/19

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 936/754/19

Провадження № 2/936/207/2019

27.09.2019 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Вотьканича В.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - Зубенко І.Я. ,

представник третьої особи - Дідренцел В . Т .,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019 р. до суду звернувся представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами. Спадкове майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало спадкодавцю на підставі погосподарських книг 2006-2010 рр. На випадок своєї смерті баба позивача ОСОБА_6 залишила заповіт, який 15.07.2010 року посвідчений секретарем Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області Ряшко І.Г. Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернулася в державну нотаріальну контору для оформлення за ОСОБА_1 спадщини, проте постановою від 07 серпня 2019 року державного нотаріуса Дідренцел В.Т. Воловецької державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Представник позивача звернулася до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням права на отримання власності в порядку спадкування, оскільки позивачу нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів на цей житловий будинок з господарськими спорудами. Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходяться в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті баби - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися, однак представник позивача подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без їхньої участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області Зубенко І.Я. в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій позов визнає повністю, просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи, державний нотаріус Дідренцел В.Т. в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву, в якій зазначила, що згідно даних Спадкового реєстру та Алфавітної книги обліку спадкових справ, за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 Воловецькою державною нотаріальною конторою 03.04.2017 р., на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, заведена спадкова справа за № 29/2017, наявний в матеріалах справи заповіт на день відкриття спадщини є чинним. Просила розглянути справу без її участі, щодо задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за час спільного подружнього життя (шлюб зареєстровано 05 червня 1952 року виконкомом Біласовицької сільської ради Воловецького району) на відведеній земельній ділянці у 1960 році побудували житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами за АДРЕСА_1 , що стверджується технічним паспортом на житловий будинок, де зазначено, що будинок придатний для проживання. Оскільки житловий будинок був побудований подружжям під час перебування в шлюбі, він належав подружжю на праві спільної сумісної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , який був дідом позивача, помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 зареєстрованим Виконкомом Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис № 8. На випадок своєї смерті померлий заповіту щодо житлового будинку не склав. Так, з долученої до матеріалів справи довідки, виданої виконавчим комітетом Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області за №353 від 29 липня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була дружиною ОСОБА_7 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою в АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ст. 549 УРСР в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

За змістом зазначеної норми вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до норм статей 529, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин), спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла, його дружина ОСОБА_6 , оскільки як спадкоємець першої черги фактично вступила в управління та володінням спадковим майном.

З`ясовано, що згідно з витягу з погосподарської книги 2006-2010 рр. Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області за адресою: АДРЕСА_1, рахувався житловий будинок, рік побудови - 1956 рік. Членами домогосподарства, які проживали та були зареєстровані в ньому, зазначено: ОСОБА_6 - голова домогосподарства, ОСОБА_1 (внук), (а.с.34-36).

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, встановлено, що завірені витяги з погосподарських книг с. Тишів, Воловецького району Закарпатської області за 2006-2010 рр., підтверджують що житловий будинок АДРЕСА_1 перебував в приватній власності ОСОБА_6 .

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 85 років, в с. Тишів Воловецького району Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис №10 та зареєстровано Виконкомом Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області. Після її смерті відкрилась спадщина на спадковий будинок. На випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишила заповіт, який 15.07.2010 року посвідчений секретарем Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області Ряшко І.Г. Згідно із заповітом ОСОБА_6 заповіла будинок та все своє майно, що належало їй, де б воно не було і з чого воно б не складалось своєму внукові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .(.а.с.11).

З долученої до матеріалів справи довідки, виданої виконавчим комітетом Тишівською сільською радою ради Воловецького району Закарпатської області за №352 від 29 липня 2019 року, вбачається, що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_6 (спадкодавця) разом з нею проживав її внук - ОСОБА_1 (позивач) (а.с.6). Зокрема, на даний час доглядає за будинком та проводить у ньому необхідні ремонтні роботи.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як це зазначено у ст.1217 ЦК України.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки. Що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті спадкодавця позивач звертався до Воловецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою № 294/02-31 від 07 серпня 2019 року державним нотаріусом Дідренцел В.Т. Воловецької державної нотаріальної контори встановлено факт відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_6 на житловий будинок, у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належав померлій та є спадковим майном (а.с.4).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 оформити право власності на житловий будинок в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідач та третя особа позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено; з врахуванням встановлених обставин справи на підставі зібраних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9,10, 11,208, 209, 212, 214-125, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Тишівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та належні до нього господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Воловецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Воловецьким РВ УМВС від 16.11.2001 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

Відповідач: Тишівська сільська рада Воловецького району Закарпатської області, місцезнаходження: 89112, с. Тишів, №70, Воловецького району Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 04349415;

Третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 89100, смт. Воловець, вул. Карпатська, буд. № 68 Воловецького району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02883937.

Головуючий В.А. Вотьканич