Постанова

від 02.10.2019 по справі 439/148/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/148/19 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.

Провадження № 22-ц/811/1379/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Копняк С.М., Шандри М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2019 року в складі судді Бунди А.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бродівське автотранспортне підприємство 14610 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

встановила:

У лютому 2019 позивач ТзОВ Бродівське АТП 14610 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ Бродівське АТП 14610 здійснює обслуговування автобусного міжобласного маршруту Броди - Івано-Франківськ .

14.10.2015 на території автостанції у м. Рогатин водій маршрутного автобуса Броди-Івано-Франківськ марки ВАЗ А070, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вчинив наїзд на ОСОБА_4 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді множинних переломів кісток лівої стопи, які висновком судово-медичної експертизи за №120 віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, що у подальшому стало причиною отримання потерпілим інвалідності 1 групи. Відповідач ОСОБА_3 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював у ТзОВ Бродівське АТП 14610 на посаді водія, згідно наказу № 5-к від 23.01.2015 року. Кримінальне провадження № 12015090210000276 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України стосовно водія ОСОБА_3 було закрито.

Відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2018 р. (справа № 345/4140/17) на користь потерпілого ОСОБА_4 із підприємства стягнуто відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

На підставі ст. 1172 ЦК України ТзОВ Бродівське АТП 14610 здійснило компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., а також понесло витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 269,00 грн. та витрати по оплаті виконавчого збору в розмірі 1000,00 грн. Факт оплати відшкодування завданої моральної шкоди та понесених у зв`язку з цим додаткових витрат підтверджується платіжним дорученням № 2452 від 17.01.2019 р. на суму 11 369 грн.

Із посиланням на вимоги ст.16, ст. 23, ст. 1166, ст. 1167, ст. 1172, ст. 1191 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Бродівське автотранспортне підприємство 14610 11369,00 грн. та сплачений судовий збір.

Оскаржуваним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бродівське автотранспортне підприємство 14610 сплачене відшкодування шкоди в розмірі 11369,00 грн., з них - моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, 269.00 грн. витрат на проведення виконавчих дій та 1000 грн. сплаченого виконавчого збору, а також стягнуто сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн.

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вважає рішення незаконним, необгрунтованим, тому таке підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Обов`язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини водія.

В свою чергу, особа, яка відповідає за шкоду після проведеного відшкодування, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

На переконання апелянта, такий регрес, на відміну від обов`язку володільця джерела підвищеної небезпеки по відшкодуванню шкоди незалежно від вини водія, можливий лише у випадку встановлення вини водія.

Звертає увагу, що постановою слідчого СВ Рогатинського ВП Тисменецького ВП ГУ НП України у Івано-Франківській області від 28.09.2018 року закрито кримінальне провадження № 12015090210000276 від 14.10.2015 року за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Дана постанова залишена без змін рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28.11.2018 року та ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.12.2018 року.

Під час проведення досудового розслідування слідчий прийшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення з огляду на те, що дорожньо-транспортна подія сталася через необережні дії пішохода, а водій автобуса не мав технічної можливості попередити ДТП з моменту настання небезпеки для руху шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

Апелянт вважає, що у зв`язку із відсутністю вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, останній не може нести обов`язок по відшкодуванню ТзОВ Бродівське АТП 14610 виплаченого товариством відшкодування.

Також, звертає увагу на визначений судом першої інстанції загальний розмір відшкодування в сумі 11369,00 грн., при цьому додавання складових розміру відшкодування складає 11269,00 грн.

Крім цього, у резолютивній частині оскаржуваного рішення суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 сплачений ТзОВ Брордівське АТП 14610 судовий збір не у розмірі фактичної сплати 768,40 грн., а в передбаченому Законом України Про судовий збір розмірі 1921 грн.

Просить скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, стягнути з ТзОВ Брордівське АТП 14610 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5600 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення відшкодування шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що після відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_4 відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Фрінківської області в сумі 11269,00 грн., ТзОВ Бродівське АТП 14610 не позбавлене можливості пред`явити майнові вимоги до водія транспортного засобу, який на момент вчинення ДТП перебував в офіційних трудових відносинах із підприємством, відтак стягнув із відповідача ОСОБА_1 проведене відшкодування в повному розмірі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що згідно наказу виконавчого директора ТзОВ Бродівське АТП-14610 № 5-к від 23.01.2015 року, ОСОБА_1 з 23.01.2015 року прийнято на роботу водієм автотранспортного засобу 2-класу (на автобуси всіх марок і моделей, які є в АТП) з повною матеріальною відповідальністю, з оплатою по тарифній ставці 1218,00 грн. на 0,75 балансу робочого часу (а.с.18).

14.10.2015 на території автостанції у м. Рогатин водій маршрутного автобуса Броди-Івано-Франківськ марки ВАЗ А 070, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_4 , спричинивши останньому тілесні ушкодження.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.08.2018 р. (справа № 345/4140/17) на користь потерпілого ОСОБА_4 із ТзОВ Бродівське АТП-14610 стягнуто відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.(а.с.9-13)

Відповідно до положень ст. 1172 ЦК України ТзОВ Бродівське АТП 14610 здійснило компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., а також понесло витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 269,00 грн. та витрати по оплаті виконавчого збору в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2452 від 17.01.2019 року (а.с.14).

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними і рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, до правовідносин працівника та роботодавця з приводу матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду слід застосовувати положення Глави ІХ КЗпП України.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу (загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

Положеннями статті 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (частина 2 статті 130 КЗпП України).

Відповідно до статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

В свою чергу, випадки матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної працівниками з їх вини підприємству, установі, організації, передбачені у ст. 134 КЗпП України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегією суддів перевірено, що посада відповідача - водій автотранспортного засобу 2-го класу, не входить до Переліку посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24.

Виходячи з матеріалів справи, з відповідачем ОСОБА_1 не був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, при цьому запис в наказі № 5-к від 23.01.2015 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу з повною матеріальною відповідальністю, не має юридичної сили та не може бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної шкоди.

Разом з тим, працівник також несе повну матеріальну відповідальність на підставі п.3 ч.1 ст.134 КЗпП і у випадку, коли наявність складу кримінального правопорушення в його діях буде установлено органами досудового розслідування (повідомлено про підозру з наступним припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, яка не виключає кримінальну відповідальність).

Повна матеріальна відповідальність на цій підставі настає незалежно від виконуваної роботи або посади, яку обіймає працівник, і від того, чи укладено з ним договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності.

При розгляді справ за позовами про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода, заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом.

При винесенні виправдального вироку (закритті провадження у кримінальній справі) за відсутністю складу злочину суд, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, вправі з інших передбачених законом підстав задовольнити позов у межах повного розміру заподіяної працівником шкоди.

З матеріалів справи встановлено, що постановою слідчого СВ Рогатинського ВП Тисменецького ВП ГУ НП України у Івано-Франківській області Суботніка Р.Я. від 28.09.2018 року закрито кримінальне провадження № 12015090210000276 від 14.10.2015 року за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 44-50).

Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження слідчий прийшов висновку, що сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів не дає достатніх підстав обґрунтовано підозрювати водія ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Дана постанова залишена без змін ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28.11.2018 року та ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.12.2018 року.

Таким чином, за відсутності підстав для покладення на відповідача ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду підприємству, на останнього може бути покладено відповідальність лише в межах середнього місячного заробітку.

Проте, наполягаючи на відшкодуванні шкоди в повному обсязі, позивач не надав суду довідку щодо середнього місячного заробітку ОСОБА_1 , що позбавляє апеляційний суд можливості стягнути з відповідача відшкодування в цих межах.

З наведених підстав, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТзОВ Бродівське автотранспортне підприємство 14610 про стягнення з ОСОБА_1 сплаченого відшкодування шкоди в розмірі 11369,00 грн.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п.1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Матеріалами справи стверджується та встановлено судом, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 здійснював адвокат Ревер В.С. (свідоцтво № 000876 від 21 лютого 2018 року), який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 25.03.2019 року (а.с. 51) та ордеру серія ЛВ № 169705, що є належним та допустимим доказом надання правової допомоги.

Разом з тим, згідно акту виконаних робіт від 09 квітня 2019 року виконавцем в інтересах клієнта в повному обсязі виконано зобов`язання, а саме: надано консультацію з узгодженням правової позиції (1 год.); ознайомлення з позовною заявою, рішенням суду першої інстанції (1 год.); складно адвокатський запит; (1 год.); складено апеляційну скаргу (4 год.). Розрахунок виконано відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги (800 грн./год), загальний розмір якою складає 5600 грн (а.с. 55).

Факт оплати відповідачем послуг надання правової допомоги підтверджується квитанцією від 12.04.2019 року на суму 5600 грн. (а.с. 56).

На переконання колегії суддів, з врахуванням приписів ст. 141 ЦПК України, з позивача ТзОВ Бродівське АТП 14610 необхідно стягнути в користь відповідача ОСОБА_1 2881,50 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 5600 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Бродівське автотранспортне підприємство 14610 про стягнення з ОСОБА_1 11369,00 грн. сплаченого відшкодування шкоди та судових витрат - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бродівське автотранспортне підприємство 14610 (місцезнаходження 80600, Львівська область, м. Броди, вул.. І. Франка, 57, код ЄДРПОУ 03114783) в користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. понесених витрат на правову допомогу

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 жовтня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Копняк

М.М. Шандра