Ухвала

від 20.09.2019 по справі 520/19736/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1537/19

Номер справи місцевого суду: 520/19736/19 1-кс/520/10653/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160500004375 від 17 серпня 2019 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.270, ч.2 ст.172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30 серпня 2019 року було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеської області ОСОБА_12 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160500004375 від 17 серпня 2019 року та накладено арешт на майно, яке 17 серпня 2019 року було вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

-копію паспорта на ім`я CHERNY VADIM LVOVICH, виданого у Сполучених Штатах Америки;

-два аркуші паперу на яких є відтиски печатки з надписом «Нахімовський районний суд м.Севастополя ідентифікаційних код 26408000».

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна та зобов`язати слідчого або прокурора повернути вилучене майно.

Доводи апеляційної скарги обґрунтували тим, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтовано, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону захисники зазначили, що клопотання слідчого розглянуто судом з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки клопотання повинно було розглядатися Приморським районним судом м. Одеси, у межах територіальної юрисдикції якого розташовано слідче управління ГУНП в Одеської області, а не за місцем реєстрації слідчого управління.

В обґрунтування невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження захисники в апеляційній скарзі послалися на те, що слідчий суддя не врахував, що:

- у клопотанні слідчий не довів необхідність у накладенні арешту на вилучене майно;

- арештоване майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених ст.98 КПК України;

- обшук був проведений незаконно, оскільки дозвіл на проникнення до житла слідчим суддею не надавався;

- в протоколі обшуку не зазначено будь-якої обставини, яка б вказувала на необхідність проведення невідкладеного обшуку;

- в протоколі обшуку не зазначено особу, яка проводила цей обшук;

- в порушення вимог закону протокол обшуку підписаний співробітником оперативного підрозділу, оскільки ч.3 ст.233, ст.236 КПК України, не передбачено проведення обшуку за участю співробітників оперативного підрозділу;

- в клопотанні слідчого не доведена наявність обґрунтованої підозри, так не зазначено, на підставі чого ОСОБА_8 несе відповідальність за забезпечення пожежної безпеки на об`єкті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарг.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки, на думку захисників ОСОБА_8 , клопотання прокурора про арешт майна повинно було розглядатися в Приморському райсуді м.Одеси, в межах територіальної юрисдикції якого розташовано слідче управління ГУНП в Одеської області.

Так, з наданих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160500004375 від 17 серпня 2019 року здійснюється Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області.

Наказом Голови Національної поліції України за № 907 від 28.08.2018 року були внесені зміни до наказу Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 16 «Про визначення місцезнаходження територіальних органів Національної поліції», відповідно до яких абзац 16 пункту 1 викладено в такій редакції «Головне управління Національної поліції в Одеській області за адресою: вул. Академіка Філатова, 15-А, м.Одеса, Одеська область, 65080;»

Відповідно до наказу начальника Головного управління національної поліції в Одеській області ОСОБА_13 . Положення про Слідче управління Головного управління, затверджене наказом ГУНП №3381 від 29.12.2016 року було доповнено п.3.3 наступного змісту: «3.3.Офіційна адреса слідчого управління ГУНП в Одеській області: вул. Академіка Філатова, 15-а м. Одеса, Одеська область, 65080».

За таких обставин, офіційна адреса вказаного органу досудового розслідування територіально знаходиться на території Київського районну м.Одеси, а тому слідчі слідчого управління ГУНП в Одеській області з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження звертаються саме до Київського районного суду м.Одеси, в межах територіальної юрисдикції якого, знаходиться офіційна адреса органу досудового розслідування.

При цьому посилання сторони захисту на те, що слідчі СУ ГУНП в Одеській області здійснюють досудове розслідування лише за адресою: м.Одеса, проспект Шевченка, 8 є безпідставними, оскільки стороною захисту не надано доказів того, що слідчі зазначеного органу досудового розслідування не здійснюють свою діяльність за місцем реєстрації ГУНП в Одеській області, структурним підрозділом якого являється Слідче управління.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту клопотання слідчого вбачається, що на теперішній час слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160500004375 від 17 серпня 2019 року за фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки у готелі "Токіо Стар", розташованому по вул. Водопровідна, 1 в м. Одесі.

Володільцем приміщення, в якому розташований готель «Токіо Стар» є ОСОБА_8 .

Порушення вимог пожежної безпеки, що полягали в неналежному виконанні ОСОБА_8 своїх обов`язків, призвели до того, що 17 серпня 2019 року близько 01 год. 54 хв. у приміщенні за адресою: м.Одеса, вул.Водопровідна, 1 виникла пожежа.

На момент виникнення пожежі в приміщенні готелю знаходилось та було евакуйовано 136 осіб, 9 осіб під час пожежі загинуло.

17 серпня 2019 року на підстав ч.3 ст.233 КПК України було проведено невідкладний обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено копію паспорта на ім`я CHERNY VADIM LVOVICH, виданого у Сполучених Штатах Америки, два аркуші паперу на яких є відтиски печатки з надписом «Нахімовський районний суд м.Севастополя ідентифікаційних код 26408000», два флеш носії.

В подальшому ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 19 серпня 2019 року було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто такий обшук був легалізований.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.

Частиною 3 ст.233 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Статтею 30 Конституції України встановлено, що кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Постановляючи ухвалу від 19 серпня 2019 року про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя виходив з того, що, на його думку, були підстави, передбачені ч.3 ст.233 КПК України для проведення невідкладного обшуку, а саме обшук було проведено в зв`язку з необхідністю збереження майна, яке може бути використано як докази для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками слідчого судді, оскільки квартира, де було проведено невідкладний обшук є житлом ОСОБА_8 та членів його сім`ї та не була місцем вчинення злочину. Під час проведення обшуку власник майна ОСОБА_8 приймав участь у вказаній слідчій дії. При цьому він за власною ініціативою прибув на місце пригоди та в подальшому, разом з працівниками поліції направився до місця проведення обшуку. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що даний випадок не мав ознаки невідкладного, оскільки на той момент не існували підстави, передбачені ч.3 ст.233 КПК України для проведення обшуку без відповідної ухвали слідчого судді, пов`язані із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Частиною 1 ст.87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ч.4 ст.87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи те, що обшук за адресою: АДРЕСА_1 був проведений без відповідного дозволу слідчого судді та апеляційним судом не були встановленні підстави, передбачені ч.3 ст.233 КПК України для проведення такого невідкладного обшуку, апеляційний суд визнає, що обшук в квартирі ОСОБА_8 був проведений незаконно, що в подальшому тягне за собою недопустимість отриманих під час такого обшуку доказів, а тому виключало можливість для накладення арешту на вилучені предмети.

Крім того, апеляційний суд вважає, що незавірена копія паспорту Сполучених Штатів Америки на ім`я ОСОБА_8 та аркуші паперу, на яких є відтиски печатки з надписом «Нахімовський районний суд м.Севастополя» не є документами в розумінні ст.99 КПК України та не можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні, а тому не мають значення речових доказів в розумінні положень ст.98 КПК України.

Проте, слідчий суддя не надав належної оцінки встановленим апеляційним судом обставинам, чим допустив неповноту судового розгляду, що, в свою чергу, призвело до невідповідності слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

Проте, апеляційний суд визнає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги щодо повернення вилученого майна підозрюваному ОСОБА_8 з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 пояснив суду, що вилучені аркуші з печатками «Нахімовський районний суд м.Севастополя» та інші речі йому не належать.

Враховуючи викладене вилучені речі можуть бути поверненні органом досудового розслідування власнику у разі його встановлення.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали якою слід частково задовольнити апеляційну скаргу захисників та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ст.ст.170-173, 309, 376, 405, 407, 409 - 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 частково задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду Одеської області від 30 серпня 2019 року

про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160500004375 від 17 серпня 2019 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.270, ч.2 ст.172 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160500004375 від 17 серпня 2019 року, яке було вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3