Рішення

від 19.09.2019 по справі 160/6521/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року Справа № 160/6521/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Пухловій Ю.С.

за участю сторін:

представника позивача - Пашніної А.В.

представника відповідача - Москалець Г.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ (далі - ТОВ ВКП ПЗММ , підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0018601411, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 285 591, 50 грн., в тому числі за грошовим зобов'язанням - 857 061, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 428 530, 50 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0018591411, за формою "В4", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 79 131, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ВКП ПЗММ зазначено, що за результатами проведеної контролюючим органом позапланової виїзної документальної перевірки останнім встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1 п 4 розділ V, п.п.1, п.п 2, п.п.5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016р., що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу наступного податкового періоду на суму 79 131, 00 грн. та до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 857 061, 00 грн. На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України, порушує законні права та інтереси підприємства, оскільки останні було винесено на підставі помилкових та необґрунтованих висновків акта перевірки, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019р. було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

25.07.2019р. до суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ППЗММ у перевіряємому періоді здійснювалась за межами правового поля, оскільки, на думку контролюючого органу, правочини, укладені між позивачем та його контрагентом - ТОВ Мелінес без наміру створення правових наслідків та спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат (доходів) та податкового кредиту, що ставить під сумнів фактичне надання послуг (робіт), у зв'язку з чим надані підприємством до перевірки паперові носії за формою первинних документів не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку. Такі висновки відповідач аргументує тим, що у контрагента позивача - ТОВ Мелінес у спірний період (листопад 2018 року) були відсутні в достатній кількості основні засоби та необхідна кількість робітників для виконання укладеного із ТОВ ВКП ПЗММ договору, а також відповідачем встановлено відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам.

29.07.2019р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти вказаної позиції відповідача, зазначеної у відзиві на позовну заяву та наголосив, що саме первинними документами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій із ТОВ Мелінес . Крім того, позивач зауважив, що висновки Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом засновані на аналізу інформаційних баз даних контролюючих органів та дослідженням первинної документації. При цьому, як зазначає позивач, відповідачем не враховано те, що з метою виконання укладеного із ТОВ ВКП ПЗММ договору контрагент останнього міг залучати додаткові трудові та матеріальні ресурси, однак за відсутності проведення зустрічної перевірки ТОВ Мелінес контролюючим органом здійснено висновки про неможливість виконання контрагентом позивача відповідних робіт, які фактично є лише припущенням контролюючого органу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ВКП ПЗММ (код ЄДРПОУ 41465124) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 17.07.2017р. та взято на облік у контролюючих органах від 18.07.2017р. за №046217188680.

На підставі направлення №3198 від 10.05.2019р., виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області Маніним Денисом Сергійовичем - головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2727-П від 10.05.2019р., у період з 14.05.2019р. по 20.05.2019р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ВКП ПЗММ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ Мелінес (код ЄДРПОУ 42215217) за період з 01.11.2018р. по 30.11.2018р., за результатами якої перевіряючим складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій (код за ЄДРПОУ 41465124) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Мелінес (код ЄДРПОУ 42215217) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 року за 29276/04-36-14-11/41465124 від 27.05.2019р. (далі - акт перевірки).

Як слідує зі змісту акта перевірки, в поданій ТОВ ВКП ПЗММ податковій звітності з ПДВ за перевіряємий період задекларовано наступне:

а) податкова декларація за листопад 2018 року (від 17.12.2018р. №9282328610), що містить такі дані:

-усього податкових зобов'язань з ЩЩ (рядок 9 Декларації) у сумі ПДВ - 1 849 760, 00 грн.;

-усього податкового кредиту з ПДВ (рядок 17 Декларації) у сумі ПДВ - 1 957 858, 00 грн.;

-від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) склала 108 098, 00 грн.;

-сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) склала 108 098, 00 грн.;

б) уточнюючий розрахунок за листопад 2018 року (від 02.05.2019р. №9088087672), що містить такі дані:

- усього податкових зобов'язань з ПДВ (рядок 9 Декларації) у сумі ПДВ - 1 873 127, 00 грн.;

-усього податкового кредиту з ПДВ (рядок 17 Декларації) у сумі ПДВ - 1 952 258, 00 грн.;

-від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) склала 79 131, 00 грн.

За підсумками проведеної перевірки податковий орган дійшов до висновку щодо порушення ТОВ ВКП ПЗММ пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 1 п. 4 розділу V, п.п. 1, 2, 5 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016р. (в редакції наказу Міністерства фінансів України №13 від 23.01.2015р.), що призвело до завищення підприємством від'ємного значення ПДВ, що включається до складу наступного податкового періоду на суму 79 131, 00 грн., та до заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 857 061, 00 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано:

-податкове повідомлення-рішення форми Р за №0018601411 від 20.06.2019р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ВКП ПЗММ з ПДВ на загальну суму 1 285 591, 50 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 857 061, 00 грн. та за штрафними санкціями - 428 530, 50 грн.);

-податкове повідомлення-рішення форми В4 , яким підприємству зменшено розмір значення суми ПДВ на 79 131, 00 грн. по податковій декларації з ПДВ за травень 2019 року №9088087672 від 02.05.2019р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку від листопада 2019 року).

Не погодившись із висновками контролюючого органу, що відображені в акті перевірки, та винесеними на підставі останнього податковими повідомленнями-рішеннями, ТВО ВКП ПЗММ звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, у якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Мелінес .

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Мелінес (код ЄДРПОУ 42215217) укладено не договір поставки, як зазначив відповідач в акті перевірки, а договір виготовлення товару з давальницької сировини за №2609-18 від 26.09.2018р.

У відповідності до умов договору, ТОВ Мелінес , як Виконавець , в особі директора Самонова О.В. та ТОВ ВКП ПЗММ , як Замовник , в особі директора Москаленко І.М., уклали договір про таке:

Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої Замовником давальницької сировини та передати Замовникові готовий товар -металоконструкцію (Товар).

Замовник зобов'язується прийняти виготовлений товар та оплатити його вартість виконаних робіт.

Для виконання робіт Виконавець має право залучати треті сторони та сторонні організації, які не суперечать правам Замовника .

Договір підписано: Директор ТОВ ВКП ПЗММ - Москаленко І.М., Директор ТОВ Мелінес - Самонов О.В.

ТОВ Мелінес виписано на адресу Замовника (позивач) наступні податкові накладні: №75 від 22.11.2018р., №74 від 19.11.2018р., №81 від 16.11.2018р., №73 від 16.11.2018р., №82 від 14.11.2018р., №80 від 14.11.2018р., №71 від 08.11.2018р., №68 від 07.11.2018р., №66 від 05.11.2018р., №65 від 02.11.2018р., №76 від 01.11.2018р., №77 від 01.11.2018р.

Як пояснив позивач, сировину для виготовлення металоконструкцій ТОВ ВКП ПЗММ було передано на адресу ТОВ Мелінес відповідні акти прийому-передачі матеріалів для переробки.

На виконання умов договору позивачем та його контрагентом були складені акти про надання відповідних послуг, які також досліджувались відповідачем в ході проведення перевірки та не викликали у податкового органу зауважень щодо оформлення або невідповідності до інших первинних документів, складених в ході виконання контрагентом позивача вищезазначеного договору.

Транспортування виготовленої продукції (Металоконструкції) на адресу ТОВ ВКП ПЗММ здійснювалось відповідно до наступних товарно-транспортних накладних: №200 від 01.11.2018р., №201 від 01.01.2018р., №116 від 02.11.2018р., №113 від 05.11.2018р., №119 від 07.11.2018р., №120 від 07.11.2018р., №207 від 08.11.2018р., №204 від 14.11.2018р., №206 від 14.11.2018р., №124 від 16.11.2018р., №210 від 16.11.2018р., №212 від 19.11.2018р., №213 від 22.11.2018р.

Позивачем для здійснення транспортування продукції (товару, сировини, матеріалів) було укладено із ТОВ Автротранс-Компані договір про надання транспортних послуг за №1209/01-18 від 12.09.2018р., за умовами якого ТОВ Агротранс-Компані (Виконавець) зобов'язується за завданням Замовника (ТВО ВКП ПЗММ ) протягом визначеного в договорі строку, надавати за оплату наступні послуги: забезпечення здійснення перевезення вантажу у міському та міжміському сполучені, а саме доставляти і отримувати вантаж, доставляти до пункту призначення і видавати його уповноваженій на одержання особі, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Виготовлену продукцію (металоконструкції) ТОВ Мелінес було передано на адресу ТОВ ВКП ПЗММ , про що позивачем та його контрагентом були складені відповідні акти прийому-передачі виготовленої продукції.

В рахунок оплати за отримані послуги підприємством протягом листопада 2018 року перераховано ТОВ Мелінес грошові кошти на загальну суму 1 144 786, 37 грн., що підтверджується наданим до суду копіями платіжних доручень №647 від 16.11.2018р. на суму 500 000, 00 грн., №688 від 28.11.2018р. на суму 396 677, 65 грн., №691 від 28.11.2018р. на суму 248 108, 72 грн.

Таким чином, між ТВО ВКП ПЗММ та ТОВ Мелінес відбулася реальна за своєю сутністю господарська операція з постачання товару та послуг, необхідних для забезпечення потреб ведення основної господарської діяльності підприємства.

Суд зазначає, що позивач фактично отримало товар та відповідну послугу, оплатив їх вартість разом з ПДВ, та отримав право на податковий кредит з ПДВ.

Натомість, в акті перевірки контролюючих органом зазначено наступне:

За результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності ТОВ Мелінес (код ЄДРПОУ 42215217) по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху послуг, реалізованих на адресу ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій у листопаді 2018 року, встановлена відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виконання.

Також, враховуючи відсутність достатньої кількості основних засобів та необхідної кількості робітників ТОВ Мелінес не має можливості надати на адресу ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій послуги.

Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено здійснення ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій нереальних господарських операцій з послугами у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обігу попередніх ланках постачання та або реального задекларованого виконання.

Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено здійснення ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій нереальних господарських операцій з послугами, придбаними у ТОВ Мелінес , у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виконання.

Враховуючи вищевикладене, фактично ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій з ТОВ Мелінес здійснено безпідставне документальне _ оформлення нереальної господарської операції з одержання послуг і складено первині документи всупереч норм частини першої cт. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне.

Враховуючи вищевикладене, по ТОВ Мелінес , відсутнє справжнє джерело первинного походження послуг, відтак не існує дійсної можливості набуття її у власність ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій , а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядженням ним ТОВ ВКП Павлоградський Завод Мостових Металоконструкцій , незважаючи на документальне оформлення операцій .

Суд не погоджується зі твердженнями відповідача, наведеними в Акті перевірки, про неможливість з боку ТОВ Мелінес поставити товар та послуги, оскільки вони базується на припущеннях, не доведені в судовому засіданні та не підтверджують висновку про порушення позивачем норм Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що підприємство відповідно до умов описаного вище договору отримало від вказаного контрагента товар та послуги, які були необхідні для забезпечення потреб господарської діяльності та організації процесу виробництва феросплавної продукції. Отримання товару та послуг підтверджується первинними документами, договором, рахунком-фактурою, актом приймання-передачі, податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжним документом тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В даному випадку, як встановлено судом та вбачається і з самого акту перевірки, вся сума ПДВ, задекларована ТОВ ВКП ПЗММ у листопаді 2018 року та шляхом складання уточнюючого розрахунку у травні 2019 року, підтверджена належним чином оформленими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

У відповідності із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України - сума податку, що підлягає сплаті(перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачає, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових них платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У судовому засіданні представником позивача було підтверджено та не спростовано представником відповідача, що до перевірки були надані всі первинні документи, а також податкова накладна, яка була виписана в зв'язку із поставкою товарів/послуг на суму 1 671 651 грн. та сплатою ПДВ в його вартості. При цьому надана до перевірки податкова накладна була оформлена належним чином та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порушень щодо форми чи реєстрації податкової накладної перевіркою встановлено не було.

У відповідності із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що ТВО ВКП ПЗММ веде бухгалтерський та податковий облік господарських операцій відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача було досліджено та описано в акті перевірки первинні документи, які були складені та оформлені позивачем в зв'язку із здійсненням описаної вище господарської операції. При цьому перевіркою не було встановлено відсутність тих чи інших первинних документів, а також не було встановлено порушення вимог ведення бухгалтерського чи податкового обліку, в частині обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Відсутність у контрагента Позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів (що абсолютно не доведено Відповідачем в Акті перевірки) не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18. Відсутність у контрагентів Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2аЛ 770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ТОВ ВКП ПЗММ .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014р. по справі №К/800/42298/13 платник податків має бути обережним та розсудливим.

Дійсно, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Директор ТОВ ВКП ПЗММ при виборі вказаного контрагента керувався виключно фактором економічної вигоди для товариства, а також можливістю швидко виконати замовлення з виготовлення продукції. Крім того, Відповідач самостійно вказує у Акті перевірки, що станом на 2018 рік чисельність працівників підприємств становила 8 осіб, підприємство реєстрували податкові накладні, мали основні засоби. У відкритих джерелах інформації, зокрема на офіційному сайті міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містилось даних щодо відкритих виконавчих проваджень, на офіційному сайті Державної фіскальної служби України, зокрема в розділі перевірка бізнес-партнера не містилось інформації щодо податкового боргу. Тобто Позивач здійснив усі можливі фактичні дії та проявив обачливість при виборі контрагента в момент здійснення господарської операції.

Відповідно обов'язкових до застосування, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011р. у справі № 21-47а10 від 09.09.2008р. у справі № 21-500во08, від 01.06.2010р. у справі № 21-573 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015р. № К/800/33480/15.

В акті перевірки відсутні посилання та докази контролюючого органу щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що Позивач міг знати про можливі порушення, які могли вчинятися його контрагентом.

За ст. 61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб'єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

З огляду на викладене, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0018601411 та №0018591411є не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ ВКП ПЗММ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 19 210, 00 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями №295 від 04.07.2019р., яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 19 210, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає підтвердженими витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. згідно договору про надання юридичних послуг №14-09/2018 від 14.09.2018р., додаткової угоди №2 від 03.07.2019р. до договору №14-09/2018 про юридичних послуг від 14.09.2018р., платіжного доручення №286 від 03.07.2019р. на суму 10 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" (49107, м.Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 124, кв. 122; код ЄДРПОУ 41465124) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0018601411, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 285 591, 50 грн. (один мільйон двісті вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну гривню п'ятдесят копійок), в тому числі за грошовим зобов'язанням - 857 061, 00 грн. (вісімсот п'ятдесят сім тисяч шістдесят одна гривня), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 428 530, 50 грн.(чотириста двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять гривень п'ятдесят копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0018591411, за формою "В4", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 79 131, 00 грн. (сімдесят дев'ять тисяч сто тридцять одна гривня).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" (49107, м.Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 124, кв. 122; код ЄДРПОУ 41465124) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210, 00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ" (код ЄДРПОУ 41465124) судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 вересня 2019 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко