Рішення

від 30.09.2019 по справі 260/812/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2019 року м. Ужгород№ 260/812/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з'явилася;

позивач - ОСОБА_2;

за участі представника позивача - Бора Юрія Володимировича;

відповідач - Сасівська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області - представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника Бора Юрія Володимировича до Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулися з позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) в особі представника Бора Юрія Володимировича (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Локоти,31) до Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (90360, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Сасово, вул. Головна, 114, ЄДРПОУ 04349188), в якому просять суд: "1. Визнати протиправними та скасувати рішення Сасівської сільської ради від 18.03.2019 року № 366, № 367; 2. Визнати протиправними та скасувати рішення Сасівської сільської ради від 03.04.2019 року № 382, № 383; 3. Судові витрати у справі покласти на відповідача.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про залучення її до участі в даній справі в якості третьої особи.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2019 року Сасівською сільською радою було прийнято рішення сесії за № 366, № 367, якими відмовлено позивачам у затвердженні документації із землеустрою. Крім того, 03 квітня 2019 року відповідачем було прийнято рішення за № 382, № 383 про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та при цьому скасовано власні рішення сесій Сасівської сільської ради від 15 червня 2017 року № 144, № 145 (дозвіл позивачам на розроблення детальних планів територій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд); від 17 липня 2017 року № 159, № 160 (затвердження розроблених позивачами детальних планів територій); від 17 липня 2017 року № 161, № 162 (дозвіл позивачам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку). Підставою прийнятих рішень орган місцевого самоврядування вказує невідповідність розробленої документації із землеустрою вимогам Земельного кодексу України, законів України "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр", оскільки на земельних ділянках, запланованих до відведення, наявний фундамент будівлі. Вказані рішення сесії сільської ради позивачі вважають протиправним та таким, що порушує їх права та охоронювані законом інтереси, а тому позивачі звернулися за захистом свого порушеного права.

Представником відповідача - головою Сасівської сільської ради, подано до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву від 05 серпня 2019 року, відповідно до якої останній визнав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 67).

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак у відповідності до заяви від 04 серпня 2019 року, просила судове засідання призначене провести без її участі (а.с. 66).

Одночасно у відповідності поданого представником відповідача 30 вересня 2019 року клопотання, останній просив розгляд даної справи провести без участі представника (а.с. 146).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з підстав наведений у позові.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Сасівської сільської ради від 15 червня 2017 року № 144 № "Про надання дозволу на розроблення детального плану АДРЕСА_2" ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га на землях громадської та житлової забудови сільської ради в АДРЕСА_2 (а.с. 86).

Рішенням Сасівської сільської ради від 17 липня 2017 року № 159 "Про затвердження детального плану території в с. Сасово" було затверджено детальний план території с. Сасово з метою складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2, площею 0,2500 га (а.с. 88).

Рішенням Сасівської сільської ради від 17 липня 2017 р. №161 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку" позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 90).

Також рішенням Сасівської сільської ради 15 червня 2017 р. № 145 "Про надання дозволу на розроблення детального плану АДРЕСА_3" ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1500 га на землях громадської та житлової забудови сільської ради в АДРЕСА_3 (а.с. 87).

Рішенням Сасівської сільської ради від 17 липня 2017 року № 160 "Про затвердження детального плану території в с. Сасово" було затверджено детальний план території с. Сасово з метою складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_3, площею 0,1500 га (а.с. 84).

Рішенням Сасівської сільської ради від 17 липня 2017 року № 162 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку" ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 91).

ТОВ "Експерт" було виготовлено:

- Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку зареєстровано 31 жовтня 2017 року за кадастровим номером 2121284700:05:002:0050 (а.с.а.с. 119-137);

- Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність гр.ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , також виготовлено ТОВ "Експерт", земельну ділянку зареєстровано 08 лютого 2018 року за кадастровим номером 2121284700:05:002:0054 (а.с.а.с. 100-118).

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справ № 260/1356/18, яке набрало законної сили 18 березня 2019 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано бездіяльність Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області в частині ухилення від розгляду по суті заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" протиправною. Зобов'язано Сасівську сільську раду Виноградівського району Закарпатської області розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" та прийняти рішення по суті (а.с.а.с. 38-41).

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (справа № 260/1356/18), 18 березня 2019 року Сасівською сільською радою було прийнято рішення № 366 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зі зміною площі та конфігурації", яким було ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зі зміною площі та конфігурації кадастровий номер 2121284700:05:002:0050 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2300 га адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою, а саме не земельній діяльні знаходиться фундамент та у зв'язку з відкликанням позитивного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом містобудування та архітектури Виноградівської РДА Закарпатської області (а.с. 36).

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (справа № 260/1356/18), 18 березня 2019 року Сасівською сільською радою було прийнято рішення сесії № 367 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", яким було ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кадастровий номер 2121284700:05:002:0054 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1419 га адресою: 90360, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Сасово, вул. 3алізнична,13/2, у зв'язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою, а саме не земельній діяльні знаходиться фундамент та у зв'язку з відкликанням позитивного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом містобудування та архітектури Виноградівської РДА Закарпатської області (а.с. 37).

Крім того, 03 квітня 2019 року Сасівською сільською радою було прийнято рішення сесії № 382 "Про розгляд заяви ОСОБА_1.", яким ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та одночасно скасовано рішення сесій Сасівської сільської ради від 15 червня 2017 року № 144, від 17 липня 2017 року № 159, від 17 липня 2017 року № 161 (а.с. 34).

03 квітня 2019 року Сасівською сільською радою було прийнято рішення сесії № 383 "Про розгляд заяви ОСОБА_2.", яким ОСОБА_2 було відмовлено у передачі у власність земельної ділянки та одночасно скасовано рішення сесій Сасівської сільської ради від 15 червня 2017 року № 145, від 17 липня 2017 року № 160, від 17 липня 2017 року № 162 (а.с. 35).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями прийнятими суб'єктом владних повноважень, позивачі звернулися з даним позовом.

Згідно із статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом преамбули Закону України "Про землеустрій" цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено поняття проекту землеустрою, відповідно до якого це - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України

Відповідно до статті 117 частини 1 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 118 частини 6 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Статтею 118 частинами 8, 9, 10 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із статтею 186-1 частиною 1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень статті 186-1 частин 4, 5 та 6 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Статтею 186-1 частиною 6 ЗК України визначені підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якими може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем оскаржуваними рішеннями було, зокрема відмовлено позивачам у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з невідповідністю проектів землеустрою вимогами статті 186-1 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій", оскільки Сектором містобудування та архітектури Виноградівської районної державної адміністрації було відкликано надані раніше позитивні висновки до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку у зв'язку з наявністю руїн фундаменту на земельній ділянці.

Листом Завідувача сектору містобудування та архітектури Виноградівської районної державної адміністрації від 06 липня 2018 року № 01-08/615, у зв'язку з відсутністю інформації у технічній документації по проектам землеустрою щодо відведення земельних ділянок про наявність в натурі руїн фундаменту, сектором містобудування та архітектури було відкликано висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,25 га, виготовлений ТОВ "Експерт" від 21 серпня 2017 року за № 01-08/452 на ім'я ОСОБА_1 та висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: 90360, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Сасово, вул. 3алізнична,13/2, площею 0,14119 га, виготовлений ТОВ "Експерт" від 09 січня 2018 року 2017 року за № 01-08/34 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 42).

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до статті 1 абзацу 3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок , рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до статті 4-1 частини 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільний орган може самостійно анулювати документ дозвільного характеру з таких підстав: - звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом. Рішення дозвільного органу про анулювання документа дозвільного характеру може бути оскаржено до адміністративного суду. Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Таким чином, статтею 4-1 частиною 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачені вичерпні підстави для дозвільного органу, які надають йому можливість анулювати документ дозвільного характеру. Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

В усіх інших підставах, дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру.

Таким чином, дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може тільки звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру. За такої ситуації лист Сектору містобудування та архітектури Виноградівської райдержадміністрації не може слугувати підставою щодо відкликання документу дозвільного характеру, який був наданий TOB "Експерт" як розробнику землевпорядної документації.

Аналогічну правову позицію відображено в постановах Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 року у справі № К/9991/15660/12, від 22.01.2015 року у справі №К/800/13160/13.

А відтак, відкликання сектором містобудування та архітектури Виноградівської районної державної адміністрації висновків, як документів дозвільного характеру суперечить положенням Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". А відтак, таке відкликання не породжує жодних правових наслідків.

У свою чергу, пунктом 2.4 Положення про сектор містобудування та архітектури Виноградівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Виноградівської державної адміністрації від 13 червня 2014 року № 174, передбачено, що Сектор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, регіональних правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Разом з тим, наведеним Положенням не передбачено повноважень Сектору містобудування та архітектури Виноградівської районної державної адміністрації щодо відкликання наданих висновків щодо погодження проекту землеустрою, тоді як органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо наявності нерухомого майна, руїн фундаменту на земельних ділянках, які відведені за проектами землеустрою з метою передачі їх у власність позивачам, суд зазначає наступне.

Рішенням Сасівської сільської ради від 15 січня 2016 року № 37 "Про надання згоди на демонтаж будівлі в АДРЕСА_4", було надано згоду на демонтаж будівлі в АДРЕСА_4 (складських та виробничих приміщень) греко-католицькій громаді села Сасово з метою використання будівельних матеріалів (а.с.а.с. 150, 151).

Рішенням Сасівської сільської ради від 15 червня 2017 року № 142 "Про надання дозволу на списання основних засобів будівлю в АДРЕСА_4", було надано дозвіл Сасівській сільській раді на списання з балансу основних засобів, будівлю в АДРЕСА_4 у зв'язку з руйнацією, недоцільністю ремонту та такої, що непридатна для використання згідно акту на списання основних засобів (а.с. 155, 156).

Крім того, актом технічного обстеження будівлі в АДРЕСА_4 від 07 листопада 2018 року встановлено, що подальша безпечна експлуатація зруйнованих складських приміщень та виробничих приміщень неможлива. Всі несучі конструкції (існуючі зруйновані фундаменти) перебувають в аварійному стані, а тому пропонується повна ліквідація обстежуваного існуючого об'єкта (а.с.а.с. 46-51).

Таким чином, судом встановлено, що на земельній ділянці в АДРЕСА_4 наявні аварійні залишки будівельних матеріалів, що в свою чергу не можливо розцінювати як наявність нерухомого майна на вказаній земельній ділянці.

А відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасувати рішень Сасівської сільської ради від 18 березня 2019 року № 366, № 367 підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 26 частиною 1 пунктом 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 59 частиною 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас, у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень статті 19 частини 2, статті 144 Конституції України, статті 25, статті 46 частини 14, статті 59 частин 1, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в пункті 5 абзацу 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується; б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2019 року відповідачем було прийнято повторні рішення сесії за № 382, № 383 рішення про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та при цьому скасовує власні рішення сесій Сасівської сільської ради від 15 червня 2017 року № 144, № 145 (дозвіл позивачам на розроблення детальних планів територій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд); від 17 липня 2017 року № 159, № 160 (затвердження розроблених позивачами детальних планів територій); від 17 липня 2017 року № 161, № 162 (дозвіл позивачам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку)

Отже, рішення Сасівської сільської ради від 15 червня 2017 року № 144, № 145 про надання дозволу позивачам на розроблення детальних планів територій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), від 17 липня 2017 року № 159, № 160 про затвердження розроблених позивачами детальних планів територій, від 17 липня 2017 року № 161, № 162 про надання дозволу позивачам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, які були скасовані рішеннями Сасівської сільської ради від 03 квітня 2019 року за № 382, № 383, є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання і ці рішення не можуть бути надалі скасовані органом місцевого самоврядування.

А відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасувати рішень Сасівської сільської ради від 03 квітня 2019 року № 382, № 383 підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи відповідач позовні вимоги визнав.

Відповідно до вимог статті 189 частини 1 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно із статтею 189 частиною 4 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи визнання позову відповідачем, а також те що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову та його задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивачів необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений позивачами при зверненні до суду з даним позовом в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (90360, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Сасово, вул. Головна, 114, ЄДРПОУ 04349188) про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сасівської сільської ради від 18 березня 2019 року № 366.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сасівської сільської ради від 18 березня 2019 року № 367.

Визнати протиправними та скасувати рішення Сасівської сільської ради від 03 квітня 2019 року № 382.

Визнати протиправними та скасувати рішення Сасівської сільської ради від 03 квітня 2019 року № 383.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (90360, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Сасово, вул. Головна, 114, ЄДРПОУ 04349188) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3073,60 (трьох тисяч семи десяти трьох гривень 60 копійок) грн..

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (90360, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Сасово, вул. Головна, 114, ЄДРПОУ 04349188) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3073,60 (трьох тисяч семи десяти трьох гривень 60 копійок) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 30 вересня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 04 жовтня 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко