Рішення

від 04.10.2019 по справі 280/2901/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 жовтня 2019 року Справа № 280/2901/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 44)

до 1. Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

2. Державної фіскальної служби України (04653, м. Київ, Львівська площа, 8)

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (далі - позивач) до (з урахуванням уточнень від 01.07.2019) 1. Головного управління ДФС у Запорізькій області ( далі - відповідач 1), 2. Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії відповідача 1, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.05.2019 №1157057/42699858, від 07.05.2019 №1157099/42699858, від 07.05.2019 №1157093/42699858;

зобов'язати відповідача 2 зареєструвати податкові накладні позивача від 05.04.2019 №16, від 09.04.2019 №17, від 10.04.2019 №21 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ КАРГО КАРІЄР , відповідно до приписів статті 201 Податкового кодексу України, складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні від 05.04.2019 №16, від 09.04.2019 №17, від 10.04.2019 №21. Відповідно до отриманих квитанцій документи прийнято, проте їх реєстрацію зупинено із посиланням на п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку та зазначенням, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Позивач скористався правом на подання додаткових документів та пояснень до ДФС, проте Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 07.05.2019 №1157057/42699858, від 07.05.2019 №1157099/42699858, від 07.05.2019 №1157093 про відмову у реєстрації спірних податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. При цьому у графі Додаткова інформація зазначено: первинні документи щодо постачання послуг (виробничі потужності).

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями, оскільки ним надано необхідні підтверджуючі документи, достатні для реєстрації податкових накладних. За таких обставин, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/2901/19 та призначено судове засідання на 22.07.2019 без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачі позов не визнали, у своєму відзиві (вх. від 24.07.2019 №30655) посилаються на Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, та зазначають, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних слугувало ненадання первинних документів щодо постачання послуг (виробничих потужностей). У задоволенні позову просять відмовити.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (код ЄДРПОУ 42699858) 13.12.2018 зареєстровано в якості юридичної особи.

11.03.2019 між Дочірнім підприємством ФМ Ложістік Дніпро (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (Виконавець) укладено Договір №130Д9 про надання транспортних послуг по Україні, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений Договором та додатками до нього строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за це перевезення встановлену плату (п. 1.2 Договору). Об'єм вантажу, маршрути перевезень, терміни доставки, вартість послуг та інші суттєві додаткові дані визначаються за угодою сторін в Додаткових угодах або Заявках, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.4 Договору).

На виконання умов даного договору, позивачем надано ДП ФМ Ложістік Дніпро транспортні послуги, на підтвердження чого до матеріалів справи надано:

акт надання послуг від 05.04.2019 №16 на загальну суму 10 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 750,00 грн.); рахунок на оплату від 05.04.2019 №16 на загальну суму 10 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 750,00 грн.); заявку від 04.04.2019 №1161427; товарно-транспортну накладну від 04.04.2019 №345715172;

акт надання послуг від 09.04.2019 №17 на загальну суму 12 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 083,33 грн.); рахунок на оплату від 09.04.2019 №17 на загальну суму 12 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 083,33 грн.); заявку від 08.04.2019 №1161619; товарно-транспортну накладну від 08.04.2019 №345718789.

Крім того, позивачем надано транспортні послуги Товариству з обмеженою відповідальністю МС ІСТЕЙТ , на підтвердження чого до матеріалів справи надано: акт надання послуг від 10.04.2019 №21 на загальну суму 14 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 333,33 грн.); рахунок на оплату від 10.04.2019 №21 на загальну суму 14 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 333,33 грн.); заявку від 09.04.2019 №7; товарно-транспортну накладну від 09.04.2019 №356.

На виконання вимог чинного законодавства України, позивачем, на дату виникнення податкових зобов'язань складено та направлено до реєстрації в ЄРПН податкові накладні від 05.04.2019 №16 на загальну суму 10 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 750,00 грн.); від 09.04.2019 №17 на загальну суму 12 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 083,33 грн.); від 10.04.2019 №21 на загальну суму 14 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 333,33 грн.).

Разом з тим, позивачу в електронному вигляді надійшли Квитанції, в яких зазначено: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК … в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризикості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Позивач скористався наданим правом на надання пояснень та їх документального підтвердження та подав до контролюючого органу:

Повідомлення від 02.05.2019 №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, пояснення, акт надання послуг від 05.04.2019 №16, рахунок на оплату від 05.04.2019 №16, товарно-транспортну накладну від 04.04.2019 №345715172, документи на підтвердження придбання пального та запасних частин, договір оренди, штатний розклад;

Повідомлення від 03.05.2019 №2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, пояснення, акт надання послуг від 09.04.2019 №17, рахунок на оплату від 09.04.2019 №17, заявку від 08.04.2019 №1161619, товарно-транспортну накладну від 08.04.2019 №345718789, документи на підтвердження придбання пального та запасних частин, договір оренди, штатний розклад;

Повідомлення від 03.05.2019 №3 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, пояснення, акт надання послуг від 10.04.2019 №21, рахунок на оплату від 10.04.2019 №21, заявку від 09.04.2019 №, товарно-транспортну накладну від 09.04.2019 №356, документи на підтвердження придбання пального та запасних частин.

Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення:

від 07.05.2019 №1157057/42699858, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 05.04.2019 №16;

від 07.05.2019 №1157099/42699858, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 09.04.2019 №17;

від 07.05.2019 №1157093/42699858, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 10.04.2019 №21.

Рішення обгрунтовано ненаданням платником копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. При цьому в графі Додаткова інформація зазначено: первинні документи щодо постачання послуг (виробничі потужності).

Позивач, не погодившись з відмовою в реєстрації спірних податкових накладних, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається згідно з приписами норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 зазначеного вище Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У відповідності до приписів, наведених у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

21.02.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій визначалися листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Крім того, на сайті ДФС України 13.11.2018 оприлюднено критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів згідно листа від 31.10.2018 № 26010-06-05/28170), затверджені керівником ДФС України 05.11.2018, відповідно до п. 1.6 яких, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація спірних податкових накладних зупинена із посиланням на пп. 2.1 п. 2 та пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку, оприлюднених листом ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, оприлюднених листом ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, комісії Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

1) платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

2) дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

3) платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

4) платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

5) платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

6) платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

7) наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 по справі №822/1878/18.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на підпункти 2.1 пункту 2 та 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку як на підставу зупинення реєстрації спірної податкової накладної з огляду на те, що лист ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, яким оприлюднено дані критерії, не є нормативно-правовим актом, як не є нормативно-правовим актом критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, оприлюднені 13.11.2018 на сайті ДФС України.

Отже, відповідачами не доведено, а судом не встановлено наявності підстав для зупинення реєстрації складених позивачем податкових накладних.

Між тим, позивач, одержавши квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних у межах строку, встановленого законодавством, направив до контролюючого органу копії документів, складених за господарськими операціями з Дочірнім підприємством ФМ Ложістік Дніпро та Товариством з обмеженою відповідальністю МС ІСТЕЙТ .

Проте, комісія регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, розглянувши ці документи, прийняла оскаржувані рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування є:

1) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

2) ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

3) надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, в них не зазначено (не підкреслено), яких конкретно документів не надано позивачем для реєстрації податкових накладних, тобто такі рішення відповідача 1 не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача.

На думку суду, позивачем надано всі необхідні та достатні документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних від 05.04.2019 №16, від 09.04.2019 №17, від 10.04.2019 №21 в ЄРПН.

Суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановлено частиною другою статті 77 КАС України, відповідачами не спростовано фактичне виконання спірних операцій та не доведено зворотнього.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.05.2019 №1157057/42699858, від 07.05.2019 №1157099/42699858, від 07.05.2019 №1157093/42699858 є протиправними та підлягають скасуванню.

З 01.01.2018 пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно якої реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктів 19, 20 Порядку №1246, в редакцій на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання ДФС зареєструвати розрахунки коригування в ЄРПН.

Відтак, оскільки оскаржувані рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, як встановлено вище, підлягають скасуванню, то, відповідно, з урахуванням положень пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05.04.2019 №16, від 09.04.2019 №17, від 10.04.2019 №21.

Стосовно інших посилань доводів? наведених відповідачами у письмових поясненнях, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо заяви відповідачів про розгляд справи за правилами загального провадження слід зазначити про її необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У ч. 7 ст. 260 КАС України зазначено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідачами не обґрунтована необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа є незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.05.2019 №1157057/42699858.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 44; код ЄДРПОУ 42699858) від 05.04.2019 №16.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.05.2019 №1157099/42699858.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 44; код ЄДРПОУ 42699858) від 09.04.2019 №17.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.05.2019 №1157093/42699858.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 44; код ЄДРПОУ 42699858) від 10.04.2019 №21.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня 50 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 44; код ЄДРПОУ 42699858) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня 50 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГО КАРІЄР (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 44; код ЄДРПОУ 42699858) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 04.10.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко