Постанова

від 02.10.2019 по справі 761/21432/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 761 /21432/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12012 /2019Головуючий у суді першої інстанції - Волошин В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника

скаржника ОСОБА_5 Грабової О.В.,

представника

скаржника ОСОБА_7 Катишева С.В.,

представника третьої особи Молчанова Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_7, подану від її імені та в її інтересах адвокатом Катишевим Сергієм Вікторовичем, та ОСОБА_5, подану від його імені та в його інтересах адвокатом Грабовою Оленою Володимирівною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Комунального підприємства Єдине вікно державної реєстрації Черченка Ігоря Леонідовича, ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство Київський завод Аналітприлад , про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Єдине вікно державної реєстрації Черченка Ігоря Леонідовича, ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство Київський завод Аналітприлад , згідно з яким просив: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) державного реєстратора Комунального підприємства Єдине вікно державної реєстрації Черченка Ігоря Леонідовича, індексний номер: 46571791 від 20.04.2019 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав запис № 31274979, дата та час державної реєстрації: 19.04.2019 року о 19:57:33, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1815649280000, про реєстрацію за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, а також встановлення заборони будь-яким особам до набуття чинності судовим рішенням у даній справі вчиняти дії щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна будь-яких відомостей щодо квартири АДРЕСА_1.

При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову у запропонований в ній спосіб, посилався на те, що існує реальна загроза продажу нерухомого майна на користь третіх осіб, що, як наслідок, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, а саме: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено (а.с. 16, 17).

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Так, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що є єдиним власником спірної квартири, а постановлена ухвала про забезпечення позову порушує його права, свободи та інтереси.

При цьому, вказав на відсутність у ОСОБА_3 будь-яких прав на квартиру та, як наслідок, права порушувати питання щодо забезпечення поданого ним позову (а.с. 20-24).

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування доводів своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не перевірив та не надав належної правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до майна, на яке накладено арешт.

Крім того, вказав, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 29.05.2019 року, укладеного з ОСОБА_2, він є власником спірної квартири (а.с. 143-148).

У судовому засіданні представники скаржників підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 149-150 ЦПК України та повністю відповідає вимогам ст. 2 ЦПК України щодо ефективного захисту порушених прав позивача.

Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали покладається на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, та є предметом спору за даним позовом, може призвести до неможливості та утруднення виконання рішення суду.

Висновок суду про наявність належних підстав для вжиття заходів забезпечення позову є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду .

Положення пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно.

Частина 3 вказаної статті закріплює, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам та не порушення прав третіх осіб.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд дотримався указаних вище умов та, з огляду на предмет позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Доводи скаржників про відсутність у ОСОБА_3 будь-яких прав на квартиру та, як наслідок, права порушувати питання щодо забезпечення поданого ним позову, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки такі доводи не впливають на вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а підлягають перевірці судом під час вирішення справи по суті.

Отже, вжиття судом заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно узгоджується з вимогами процесуального закону і є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Водночас, слід зауважити, що заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна, передбачені законом, мають тимчасовий характер і не порушують прав як власника майна, а лише тимчасово (до розгляду справи по суті, ухвалення відповідного судового рішення та набрання ним законної сили) обмежують можливість розпорядження, забезпечуючи тим самим ефективну можливість виконання судового рішення за майновими вимогами, у випадку задоволення позову. У випадку ж відмови у задоволенні позову, вжиті судом заходи підлягають скасуванню.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвали суду без змін.

У зв'язку з залишенням апеляційних скарг без задоволення, понесені скаржниками судові витрати за подання апеляційних скарг відшкодуванню не ідлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_7, подану від її імені та в її інтересах адвокатом Катишевим Сергієм Вікторовичем, та ОСОБА_5, подану від його імені та в його інтересах адвокатом Грабовою ОленоюВолодимирівною, - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Комунального підприємства Єдине вікно державної реєстрації Черченка Ігоря Леонідовича, ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство Київський завод Аналітприлад , про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 03 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Г.В.Крижанівська