Постанова

від 25.09.2019 по справі 826/10879/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10879/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Єгорової Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

при секретарі Казюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол Моушн" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол Моушн" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2018 року № 00005611408 та № 00005621402.

Рішенням Окружного адміністративного суду місті Києва від 05 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол Моушн", в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол Моушн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14 лютого 2011 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 251/26-15-14-02-05/37535719 від 23 квітня 2018 року (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- ст. 4, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року, № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 288 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05 червня 1995 року № 168/704, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за № 860/4153, П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 904 795,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 674 285,00 грн., за 2016 рік в сумі 230 510,00 грн.,

- пп. б п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 871 316,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року на 77 168,00 грн., за червень 2015 року на 84 214,00 грн., за липень 2015 року на 260 521,00 грн., за серпень 2015 на 88 548,00 грн., за вересень 2015 на 104 073,00 грн, за жовтень 2015 на 26 985,00 грн., за листопад 2015 на 47560,00 грн., за грудень 2015 на 45 883,00 грн., грудень 2016 на 136 364,00 грн.

15 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі вказаного Акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення № 00005611402, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 962 423,00 грн., у тому числі 904 795,00 грн. за основним платежем та 57 628,00 грн. штрафних санкцій, та № 00005621402, яким нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість, а саме: збільшено суму грошового зобов'язання на суму 1 089 145,00 грн., в тому числі 871 316,00 грн. за основним платежем та 217 829,00 грн. штрафних санкцій.

Позивач, вважаючи дії податкового органу протиправними, а винесені податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено висновків викладених в акті перевірки, оскільки вони не підтвердженні відповідними доказами. Натомість, суд вважає переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень та правомірності декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ та витрат, оскільки такі доводи в достатній мірі підтверджені позивачем належними і допустимими засобами доказування.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковим кодексом України (у редакції від 01 січня 2017 року) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

На підставі викладеного, суд зазначає, що формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція висловлювалася Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з акту перевірки, підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ Омікрон Плюс (код 39670909), ТОВ Намбер Ван Україна (код 39729475), ТОВ Бріар Трейдінг (попередня назва ТОВ Фьюженс , код 39246622), ТОВ Свон Флайт (код 39645118), ТОВ Натіком (попередня назва ТОВ Атр Флайт , код 39826235), ТОВ Промоушн-Трейдінг (попередня назва ТОВ Істерн Буд Груп , код 39395378), ТОВ Лодент (код 40943135).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки.

Щодо посилань Головного управління ДФС у м. Києві в Акті перевірки № 251/26-15-14-02-05/37535719 від 23 квітня 2018 року на кримінальні провадження, в яких фігурують контрагенти позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 78 КАС України, що визначає підстави для звільнення від доказування, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем, на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду, не надано до суду інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявності вироків у вказаних кримінальних справах.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є доказом фіктивної підприємницької діяльності, яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду.

Окрім цього, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Дана правова позиція повністю узгоджується з судовою практикою Верховного суду викладеною у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з контрагентами, таким чином висновки перевірки є безпідставними, оскільки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 05 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено "30" вересня 2019 року.