Постанова

від 26.09.2019 по справі 172/259/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 172/259/16-ц

провадження № 61-24912св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Синельниківська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідачі: ОСОБА_1, Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Порох К. Г., від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 06 червня 2017 року .

Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У березні 2016 року Синельниківська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження та державного акту, зобов'язання повернути земельну ділянку .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 листопада 2007 року головою районної державної адміністрації Васильківського району Дніпропетровської області видано розпорядження № 552-р-07 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5969 кадастрових гектари Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області із земель селянського фермерського господарства Труд (далі - СФГ Труд ). 28 грудня 2007 року на підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 28 листопада 2007року № 704

ОСОБА_1 надано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ Труд Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, які є державною власністю та знаходяться у постійному користуванні ОСОБА_3 Прокуратурою Васильківського району Дніпропетровської області відносно ОСОБА_4 25 лютого

2011 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 у справі № 405/1072/12 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто за нереабілітуючими підставами. Встановлено, що внаслідок халатних дій ОСОБА_4, довіреної особи засновника і голови СФГ Труд ОСОБА_3, які виразилися у незаконному включенні до СФГ Труд себе та своїх родичів, із законного користування, володіння та розпорядження вибула земельна ділянка, загальною площею 47,3 га. Прокурор зазначав, що з огляду на викладене, ОСОБА_1, не будучи членом сім'ї та родичем голови СФГ Труд ОСОБА_3, незаконно отримав у приватну власність земельну ділянку, площею 4,5969 га, кадастровий номер 1220755700:01:001:0066, на підставі державного акту від 11 грудня 2009 року ЯЖ №848827.

Посилаючись на зазначені обставин, прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Про передачу земельних ділянок в приватну власність від 28 грудня 2007 року № 704-р-07 у частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 4,5969 га (рілля), розташованої на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1220755700:01:001:0066, серії ЯЖ № 848827, виданий ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 повернути головному управлінню Держземагентства у Дніпропетровській області за актом приймання-передачі земельну ділянку, площею 4,5969 га, розташовану на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220755700:01:001:0066.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської від 23 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення вимог чинного законодавства під час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 встановлений судовим рішенням за результатами розгляду кримінальної справи, а тому в силу частини третьої статті 61 ЦПК України, 2004 року, не підлягає доказуванню. Проте суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском прокурором позовної давності, оскільки відлік трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦПК України, за встановлених обставин цієї справи слід рахувати з дня винесення Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області оспорюваного розпорядження. Суд також виходив із того, що Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки її правонаступником є головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня

2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що перебіг строку позовної давності для позивача як правонаступника Васильківської районної державної адміністрації Київської області почався 28 грудня

2007 року, з дня винесення оскарженого розпорядження. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що Васильківська районна державна адміністрація не є належним відповідачем у справі, яка переглядається, оскільки сам позивач є її правонаступником у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності у цій справі починається з дня винесення оскарженого розпорядження районної державної адміністрації, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є її правонаступником. Звертаючись до суду з позовом прокурором було підтверджено наявність підстав для представництва саме Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. З'ясувавши, що прокурором неправильно визначено відповідача у справі та зазначаючи про необхідність правонаступництва відповідача позивачем, суд у порушення статті 37 ЦПК України, 2004 року, не здійснив заміну сторони, а відмовив у позові з підстав пропуску строку позовної давності, почавши відлік цього строку з дати, коли про порушене право дізнався відповідач, тобто з моменту винесення спірного розпорядження.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Васильківська районна державна адміністрація просить залишити касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 лютого 2011 року прокуратурою Васильківського району Дніпропетровської області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області

від 05 вересня 2013 року у справі № 405/1072/12 провадження закрито, ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності

(а. с. 33-34).

У межах розгляду зазначеної кримінальної справи судом встановлено, що на підставі рішення сесії Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області народних депутатів ХХІ скликання від 09 червня 1993 року № 12 ОСОБА_3 у постійне користування надано земельну ділянку, площею 47,3 га, розташовану на території Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, для ведення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею серії ДН№ 0000405 (а. с. 29-30).

Рішенням Васильківської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 15 жовтня 1993 року № 192/1-ХІІІ було зареєстроване СФГ Труд , засновником та головою якого є ОСОБА_3

У зв'язку з особистими обставинами та необхідністю виїхати за межі України на невизначений термін, ОСОБА_3 прийняв рішення про надання довіреності ОСОБА_4 на управління майном.

На підставі наданих ОСОБА_4 документів, у тому числі статуту та протоколу загальних зборів членів СФГ Труд , 09 листопада 2007 року головою Васильківської районної державної адміністрації видано розпорядження № 552-р-07 про надання членам СФГ Труд , у тому числі і відповідачу ОСОБА_1, дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5969 умовних кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області із земель

СФГ Труд .

На підставі розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 28 грудня 2007 року № 704 членам СФГ Труд , у тому числі ОСОБА_1, видано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ Труд , які є державною власністю.

Встановлено, що у результаті протиправних дій ОСОБА_4, як довіреної особи засновника та голови СФГ Труд ОСОБА_3, які виразились у незаконному включенні до членів СФГ Труд себе та родичів, серед яких є і ОСОБА_1, із законного володіння і розпорядження держави вибула земельна ділянка загальною, площею 47,3 га, чим заподіяно суттєву шкоду, яка виразилась у порушенні встановленого законом порядку переходу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК, 2004 року, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, яка діяла на час пред'явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у власність, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України , є неефективними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачі заявили клопотання про застосування строку позовної давності.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України, 2004 року, суд повинен з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з вищезазначеним позовом. Це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, право якого порушене, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення, враховуючи, що протиправність дій ОСОБА_4 при отриманні у власність земельної ділянки була встановлена через значний період часу після винесення оспореного розпорядження.

Вказана позиція узгоджується із висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05 червня 2018 року у справі № № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18); від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Ураховуючи те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, суди не з'ясували, коли зазначений орган довідався або міг довідатися про протиправність дій ОСОБА_4 та порушення цими діями права власності держави на землю, чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав.

Суди на зазначені положення закону достатньої уваги не звернули, зазначивши, що Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області є правонаступником головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та неналежним відповідачем у справі, суди не врахували, що до райдержадміністрації заявлені лише позовні вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження і державного акту.

Для правильного вирішення спору та застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).

У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Таким чином, суди у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України, 2004 року, вищевказаних положень закону та обставин справи не врахували, належним чином доводів прокурора не перевірили.

Оскільки вказані недоліки не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської областізадовольнити частково.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області

від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович