Рішення

від 27.03.2019 по справі 376/1966/17

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1966/17

Провадження № 8/376/4/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про перегляд рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 серпня 2017 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 376/1966/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Сквирського районного суду Київської області із заявою про перегляд рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 серпня 2017 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначають, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 серпня 2017 року за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом,було визнано право власності на земельну ділянку, площею 6,2803 га., яка розташована на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер 3224082800:02:014:0013, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 677477, що належала її батьку - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявники вважають, що у рішенні суду, яке переглядається, судом не були встановлені істотні для справи обставини щодо всіх спадкоємців за законом, підстав для відмови від прийняття спадщини спадкоємцями за законом (третіми особами) на користь інших спадкоємців за законом (позивача).

Зважаючи на те, що заявники були учасниками справи (третіми особами), то вважають, що наявні правові підстави для перегляду судового рішення у цивільній справі № 376/1966/17 за нововиявленими обставинами.

Про вказане рішення заявники не знали та дізналися 25.10.2018 року від їх матері - ОСОБА_5 , спадкоємця першої черги за законом після смерті спадкодавця, коли вона ознайомилася з судовим рішенням та матеріалами цивільної справи безпосередньо в суді, а відтак вважають за можливе просити суд поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В судове засідання сторони не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.

Суд, вивчивши доводи заявників, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.1981 року "Про практику перегляду судами у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили", як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу , вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов`язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо). Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ЦПК.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Судом встановлено, що при ухваленні рішення 30 серпня 2017 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , суд не в повній мірі дослідив всі обставини справи щодо визначення кола спадкоємців.

У рішенні суду, яке переглядається, судом, зокрема, встановлено, що окрім позивача є ще спадкоємці за законом, інші дочки спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (треті особи по справі), які відмовляються від своєї частки спадкового майна на користь позивача по справі, та не заперечують проти того, щоб земельну ділянку вцілому успадкувала вона, про що подали до суду відповідні заяви.

У матеріалах цивільної справи № 376/1966/17 знаходяться заяви третіх осіб від 21.08.2017 року та 22.08.2017 року, відповідно до яких треті особи просили суд розглядати справу у їх відсутності та без застосування фіксуючих засобів, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Однак, заявники зазначають суду, що: 1) вказаних заяв вони власноручно (особисто) не писали та не підписували, оскільки суд не повідомляв їх належним чином про розгляд справи (у матеріалах справи відсутні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень третім особам), а відтак, заявники не брали участі у розгляді справи в якості третіх осіб; 2) зі змісту нібито написаних та підписаних заяв третіх осіб до суду, не вдаючись до висновків почеркознавчої експертизи, вбачається, що ці заяви написані та підписані однією і тією ж особою, тобто, не заявниками; 3) зі змісту нібито написаних та підписаних заяв третіх осіб до суду не вбачається, що треті особи відмовлялися від своїх часток спадкового майна на користь позивача по справі та виражали волевиявлення щодо не заперечення проти успадкування позивачем вцілому спадкової земельної ділянки. Навпаки, заявники належним чином у строк встановлений законом прийняли спадщину після смерті спадкодавця, що підтверджується відповідними заявами про прийняття спадщини (копії заяв додаються) .

Крім того, відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за законом на користь інших спадкоємців за законом незалежно від черги можлива протягом строку для прийняття спадщини (шість місяців - від ІНФОРМАЦІЯ_3 року до 14.05.2013 року) при подачі ними заяв про відмову від прийняття спадщини безпосередньо нотаріусу, а не до суду (ст.ст. 1270, 1273, 1274 ЦК України).

У рішенні суду, яке переглядається, судом, зокрема також встановлено, що інші спадкоємці, за законом чи заповітом та ті, які б мали право на обов`язкову частку у спадковому майні, крім позивача та третіх осіб, відсутні.

Мати заявників - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином у строк встановлений законом прийняла спадщину за законом після смерті спадкодавця (чоловіка), що підтверджується відповідною заявою про прийняття спадщини. За фактом поданої ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини, державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори 03.04.2013 року заведено спадкову справу за № 95/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, зареєстрований 24 січня 1981 року в Тиндінському міськвідділі ЗАГС Амурської області СРСР, актовий запис № 35, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24 січня 1981 року.

У матеріалах цивільної справи № 376/1966/17 знаходиться виписка з рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 1999 року у цивільній справі № 2-166/1999 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, за яким вирішено шлюб, зареєстрований 24 січня 1981 року в Тиндінському міськвідділі ЗАГС Амурської області, запис № 35 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , розірвати.

Згідно ст. 39 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного станом на час ухвалення рішення суду від 30 березня 1999 року у цивільній справі № 2-166/1999 року) розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, а у випадках, передбачених статтями 41 і 42 цього Кодексу, - органами реєстрації актів громадянського стану.

Статтею 44 КпШС України (чинного станом на час ухвалення рішення суду від 30 березня 1999 року у цивільній справі № 2-166/1999 року) було передбачено, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Пунктом 75 розділу V Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні за № 22/5 від 29.12.1984 року, затвердженої Міністром юстиції України 29.12.1984 року № 22/5 (із змінами і доповненнями; втратила чинність на підставі Наказу Мін`юсту № 52/5 від 18.10.2000 року), що була чинною станом на час ухвалення рішення суду від 30 березня 1999 року у цивільній справі № 2-166/1999 року, було визначено, що реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за заявою подружжя або одного з них по пред`явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.

У відповідності до пунктів 76, 77 розділу V цієї Інструкції шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не дата постановлення рішення суду про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення в органі реєстрації актів громадянського стану хоча б одним з подружжя. Реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу.

Мати заявників, ОСОБА_5 , чи батько ОСОБА_4 до часу відкриття спадщини не зверталися до органів реєстрації актів громадянського стану про реєстрацію розірвання шлюбу припиненого на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 1999 року у цивільній справі №2-166/1999 року, що набрало законної сили, оскільки іншого судом не встановлено.

Датою відкриття заявниками даних нововиявлених обставин є 25.10.2018 року, при ознайомленні заявниками з копіями матеріалів цивільної справи № 376/1966/17, переданими їм від їх матері - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли вона ознайомилася з судовими рішеннями у цивільних справах № 376/1966/17 та № 2-166/1999 року та матеріалами цивільної справи № 376/1966/17 безпосередньо в суді.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.1981 року "Про практику перегляду судами у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили", нововиявленими обставинами можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд, тобто, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу.

Крім того, у рішенні суду, яке переглядається, судом не були встановлені істотні для справи обставини щодо того, чи зверталися ОСОБА_5 та/або ОСОБА_4 до часу відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_3 року ) до органів реєстрації актів громадянського стану про реєстрацію розірвання шлюбу припиненого на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 1999 року у цивільній справі №2-166/1999 року, що набрало законної сили, та якими доказами це підтверджується.

Наявність даних про недійсність розірваного судом згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 березня 1999 року у цивільній справі № 2-166/1999 року, шлюбу, у розумінні пункту 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома заявникам, на час розгляду справи, що є підставою для перегляду судового рішення, яке переглядається, за нововиявленими обставинами; ця обставина входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявників (третіх осіб) щодо виявлення іншого спадкоємця за законом ( ОСОБА_5 ), розміру часток у спадщині всіх спадкоємців за законом.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, скасувати судове рішення і закрити провадження у справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд вважає, що є достатні правові підстави за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами скасувати судове рішення і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, зважаючи на наступне.

Необхідність запровадження правила "відсутності предмету спору" обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте поняття "юридичний спір" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання .

У відповідності до абз. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" (далі - лист ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13) де розширено роз`яснено, що обставини, які входять до предмета доказування у категорії справ про спадкування, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Роз`яснено, що судам слід звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне. Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування".

У пункті 3.1 листа ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 також роз`яснюється, що Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір , що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради (пункти 3.3, 3.5 листа ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13).

У матеріалах цивільної справи № 376/1966/17 відсутні докази звернення позивачки, яка прийняла спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно (земельну ділянку; ст.ст. 181, 1297 ЦК України), при цьому спір про право спадкове виникає у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, докази чого у матеріалах справи також відсутні.

Посилання позивача у позовній заяві на обставини неможливості оформлення спадщини у нотаріуса у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно - витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки спадкової земельної ділянки, жодними доказами, що містяться у матеріалах цивільної справи № 376/1966/17, не підтверджено.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх особистих порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Виходячи з вищевказаного, керуючись ст.ст. 141, 423-429 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про перегляд рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 серпня 2017 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 376/1966/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування, - задовольнити.

Поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 серпня 2017 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 6,2803 га., яка розташована на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер 3224082800:02:014:0013, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 677477, що зареєстровано на ОСОБА_3 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя