Постанова

від 25.09.2019 по справі 554/9061/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9061/18 Номер провадження 22-ц/814/1633/19Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Бутенко С.Б.

суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2019 року у складі судді Материнко М.О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ОВ ІС про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ ОВ ІС про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що йому на праві власності належить легковий причіп КРАЗ-8138 та персональний комп`ютер марки Samsung 2233 SN в комплекті з додатковими пристроями. 08.07.2015 року вказане майно було передано ним відповідачу ОСОБА_1 для тимчасового користування, однак вказані речі на неодноразові звернення останнім повернуті не були.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного майнового права.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2016 року витребувано спірне майно із незаконного володіння ОСОБА_1 та стягнуто з останнього на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Вказане рішення набрало законної сили та було пред`явлено до примусового виконання, однак не було виконано відповідачем ані добровільно, ані у примусовому порядку, виконавчий документ було повернуто державним виконавцем стягувачу без прийняття його до виконання, оскільки встановлений рішенням суду спосіб захисту не був повним для відновлення порушеного права стягувача (в рішенні суду були відсутні заходи примусового виконання, тобто рішення не містило зобов`язання боржника передати стягувачу визначене майно).

Позивач повторно звернувся до суду за захистом свого майнового права та рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 травня 2017 року було зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 спірне майно, а в разі відсутності зазначеного майна в натурі стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість безпідставно набутого майна у сумі 22 043,00 грн. Вказане рішення суду також не було виконане ОСОБА_1 , так само як і в порядку примусового виконання, оскільки ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2017 року виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню. У подальшому, позивачу стало відомо, що 31.10.2017 року ОСОБА_1 передав без його згоди спірне майно на зберігання ТОВ ОВ ІС . Звернення позивача до ОСОБА_1 та ТОВ ОВ ІС про повернення спірного майна залишені останніми без виконання.

Посилаючись на викладене, просив суд зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ ОВ ІС повернути йому легковий причіп КРАЗ-8138 (номерний знак № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , 1993 року випуску), а також персональний комп`ютер марки Samsung 2233SN в комплекті: корпус АТХ 360 Ш КС М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL AM, процесор Pentium Е 5200, пам`ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Internet 350 xjhy/PS/2, компютерна миша А4 Tech X5-70 MD, а в разі відсутності зазначеного майна в натурі стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь вартість безпідставно набутого майна у сумі 24261,00 грн.; стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ТОВ ОВ ІС повернути ОСОБА_2 легковий причіп КРАЗ-8138 (номерний знак № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , 1993 року випуску), а також персональний комп?ютер марки Samsung 2233 SN в комплекті : корпус АТХ 360 Ш КС-М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL-AM, процесор Pentium E 5200, пам?ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Іnternеt 350 xjhy/PS/2, комп?ютерна миша A4 Tech X5-70 MD, а в разі відсутності зазначеного майна в натурі - стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ТОВ ОВ ІС на користь ОСОБА_2 вартість безпіставно набутого майна у сумі 24 261,00 грн.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ТОВ ОВ ІС на користь ОСОБА_2 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ ОВ ІС в дохід держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим , що майнові права позивача є порушеними з боку відповідачів та підлягають захисту.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволенні позовних вимог до нього, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки спірне майно у нього відсутнє, а знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ ОВ ІС на підставі письмової угоди.

Крім того, судом не враховано той факт, що ОСОБА_2 вже звертався до суду з таким самим позовом з тих самих підстав і до тих самих осіб та є відповідне судове рішення, яке набрало законної сили і яким витребувано з нього спірне майно та стягнуто його вартість.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК ).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК).

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником легкового причіпу КРАЗ-8138 (номерний знак № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , 1993 року випуску) та персонального комп`ютеру марки Samsung 2233 SN в комплекті: корпус АТХ 360 Ш КС М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL AM, процесор Pentium Е 5200, пам`ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Internet 350 xjhy/PS/2, комп`ютерна миша А4 Tech X5-70 MD., що підтверджується копією технічного талону на причіп КРАЗ- 8138, номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , та копією чеку від 03 листопада 2009 року про придбання комп`ютера у вищезазначеному складі комп`ютерної техніки.

08 липня 2015 року позивач ОСОБА_2 на прохання відповідача ОСОБА_1 передав йому для перевезення особистих речей вищевказаний легковий причіп, а також надав у тимчасове користування вищевказаний комп`ютер.

На неодноразові звернення позивача з вимогою повернути вказане майно, відповідач ОСОБА_1 не реагував, що стало приводом для звернення позивачем до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2016 року було витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 спірне майно та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно повідомлення державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтава ШТУЮ у Полтавській області Філонюк О.П. від 07.12.2016 року виданий на виконання вказаного рішення суду виконавчий документ повернутий стягувачу без прийняття його до виконання у зв`язку з відсутністю у виконавчому документі зазначення про заходи примусового виконання зобов`язального характеру.

В подальшому рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 травня 2017 року було зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 спірне майно, а в разі відсутності зазначеного майна в натурі стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість безпідставно набутого майна на загальну суму 22 043,00 грн.

Вказане рішення суду не було виконане ОСОБА_1 у добровільному порядку, у зв`язку із чим на виконання вказаного рішення суду стягувачу ОСОБА_2 було видано два виконавчих листа (один щодо зобов`язання повернути спірне майно, інший щодо стягнення вартості спірного майна вразі його відсутності в натурі), які було пред`явлено стягувачем до примусового виконання.

Ухвалою Октябрського суду м. Полтави від 28 листопада 2017 року, яка набрала законної сили 05 грудня 2017 року, вказані виконавчі листи, визнано такими, що не підлягають примусовому виконанню.

Також встановлено, що вищевказане спірне майно не було повернуто власнику, а 31 жовтня 2017 року поза волею власника ОСОБА_2 передано на відповідальне зберігання ТОВ ОВ ІС на підставі Договору відповідального зберігання від 31 жовтня 2017 року, укладеного між відповідачами.

14 червня та 21 червня 2018 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 телеграму та листа з вимогою про повернення майна, однак вимога виконана не була.

24 жовтня 2018 року ОСОБА_2 направив аналогічного листа на адресу ТОВ ОВ ІС , який також залишений без реагування.

21 червня 2018 року за адресою АДРЕСА_1 , яка була вказана в Договорі відповідального зберігання як адреса місцезнаходження ТОВ ОВ ІС , було складено акт за підписами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про те, що спірного майна ОСОБА_2 не виявлено та не передано власнику, а ТОВ ОВ ІС за вказаною адресою фактично не знаходиться.

Оскільки вимоги позивача та вищевказані рішення суду від 17 серпня 2016 року та 04 травня 2017 року виконані не були, позивач змушений був знову звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача ОСОБА_2 було порушено відповідачами, а оскільки сторонами Договору відповідального зберігання від 31.10.2017 р. є відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ ОВ ІС і вказаний договір не породжує прав та обов`язків третіх осіб, у відповідачів виникає солідарний обов`язок з повернення спірного майна позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до положень частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння виникає, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (стаття 388 ЦК України).

За правилами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (частина 3 статті 1212 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 936, статті 938 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина перша статті 950 ЦК України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (частина перша статті 951 ЦК України).

Відповідно до зазначених норм закону сторонами договору зберігання виступають поклажодавець та зберігач. Поклажодавець може не бути власником майна. На зберігання можуть передаватися чужі речі, для цього не потрібна згода або доручення власника речі. Проте, останній зберігає право повернути свою річ від зберігача, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно на підставі договору відповідного зберігання від 31 жовтня 2017 року було передано ОСОБА_1 , який є поклажодавцем, на зберігання ТОВ ОВ ІС м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 64-А, який є зберігачем.

За умовами укладеного договору (п.п. 2.1.1., 2.1.3, 6.1.) ТОВ ОВ ІС зобов`язалось прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в належному стані на період дії цього договору, яким визначено момент повернення майна, та вжити заходів по поверненню ОСОБА_2 даного майна по першій його вимозі.

Відповідальність за втрату або ушкодження майна, що знаходиться на його зберіганні, несе ТОВ ОВ ІС , яке повинно за свій рахунок повернути ОСОБА_2 рівну кількість аналогічного майна в належному стані (п.п. 2.1.2., 4.1. Договору).

21 червня 2018 року позивач звернувся за вказаною відповідачем адресою: АДРЕСА_1 для одержання належного йому майна, переданого на відповідальне зберігання, але ТОВ ОВ ІС та майна за вказаною адресою виявлено не було, про що ним у присутності свідків було складено відповідний акт.

22 червня 2018 року позивач надіслав ОСОБА_1 телеграму, а 19 жовтня 2018 року лист сторонам договору відповідального зберігання - відповідачам по справі про повернення належного йому майна 23 липня 2018 року та до 01 листопада 2018 року відповідно, що відповідачами не виконано.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення прав позивача, що підлягають судовому захисту, проте, помилився у визначенні характеру спірних правовідносин та норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Оскільки обов`язок ТОВ ОВ ІС повернути позивачеві речі, що знаходяться на зберіганні в товаристві, а в разі їх нестачі або пошкодження відшкодувати завдані збитки, ґрунтується на договорі зберігання, положення статті 1212 ЦК України на такі правовідносини не поширюються.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ТОВ ОВ ІС повернути ОСОБА_2 легковий причіп КРАЗ-8138 (номерний знак № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , 1993 року випуску), а також персональний комп?ютер марки Samsung 2233 SN в комплекті: корпус АТХ 360 Ш КС-М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL-AM, процесор Pentium E 5200, пам?ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Іnternеt 350 xjhy/PS/2, комп?ютерна миша A4 Tech X5-70 MD підлягає зміні з визначенням правових підстав для задоволення позову, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

В частині покладення солідарного обов`язку з повернення спірного майна на відповідачів рішення місцевого суду є безпідставним та не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , який за умовами договору зберігання не несе відповідальності за збереження спірного майна.

За правилами статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частини 6 статті 81 ЦПК України).

Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини 3, 4 статті 77 ЦПК України).

Оскільки належними та допустимими доказами по справі не доводиться факт нестачі або пошкодження спірного майна, переданого на відповідальне зберігання ТОВ ОВ ІС , та розмір завданих позивачеві збитків, підстав для стягнення 24 261 грн. у відшкодування вартості майна колегією суддів не вбачається.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , з урахуванням вимог частини шостої статті 141 ЦПК України та того, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 1057,20 грн. підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. підлягають стягненню з відповідача ТОВ ОВ ІС .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2019 року в частині зобов`язання ТОВ ОВ ІС повернути ОСОБА_2 легковий причіп КРАЗ-8138 (номерний знак № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , 1993 року випуску), а також персональний комп?ютер марки Samsung 2233 SN в комплекті: корпус АТХ 360 Ш КС-М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL-AM, процесор Pentium E 5200, пам?ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Іnternеt 350 xjhy/PS/2, комп?ютерна миша A4 Tech X5-70 MD - змінити, визначивши інші підстави для задоволення позову, викладені у мотивувальній частині даної постанови.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2019 року скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОВ ІС в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОВ ІС на користь ОСОБА_2 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 1057,20 грн. компенсувати за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Б. Бутенко

Судді: О.І. Обідіна

О.В. Прядкіна