Рішення

від 03.10.2019 по справі 640/16361/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2019 року № 640/16361/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРСІДАГРО

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРСІДАГРО (далі також - ТОВ УКРСІДАГРО , позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач-1) та Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України, відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

- № 1225858/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 55 від 16.06.2019;

- № 1225857/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 20.06.2019;

- № 1225855/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 57 від 20.06.2019;

- № 1225854/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 58 від 21.06.2019;

- № 1225856/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 59 від 21.06.2019;

- № 1225853/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 60 від 21.06.2019.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019 в єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем не взято до уваги специфіку діяльності позивача, а також про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві жодних законних підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, та для відмови в їх реєстрації, оскільки ТОВ УКРСІДАГРО надано ГУ ДФС у м. Києві пояснення і копії документів, якими підтверджуються реальність здійснення операції по податкових накладних № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, №57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019, при цьому, ГУ ДФС у м. Києві не зазначено, які саме порушення і в яких саме наданих документах містяться недоліки, а також яких саме документів не вистачає чи яку іншу інформацію необхідно надати і з порушеннями яких саме норм законодавства вони складені.

З огляду на викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі в поданих до суду 18.09.2019 відзивах на позовну заяву просять відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України прийнято оскаржувані рішення відповідно до норм чинного законодавства, а документи, які надані позивачем на підтвердження реальності проведення господарських відносин з контрагентами, не є достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, а також те, що вони складені з порушенням законодавства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.01.2019 між позивачем та ТОВ Промтехагроторг укладено договір на переробку олійних культур № ПТТ-УСА-040119 (далі у тексті - Договір № ПТТ-УСА-040119), згідно п. 1.1. якого позивач доручив ТОВ Промтехагроторг виконати роботу з переробки давальницької сировини (виготовлення шрота соєвого, макухи соєвої високопротеїнової) (далі у тексті - Продукція).

Переробка сировини здійснюється на підставі експлуатаційного дозволу № 08-07-03 PF від 11.05.2018 виданого ТОВ Промтехагроторг Головним управлінням Держспоживслужби в Запорізькій області. На підставі зазначеного дозволу ТОВ Промтехагроторг має право на виробництво: макухи соняшникової кормової ДСТУ 4638:2006, макухи соєвої кормової ТУ У 15.4-32687324-001:2009, макухи соєвої кормової ТУ У 10.4-39396874-001:2015, макухи льняної кормової ДСТУ 10974-95, олії соняшникової для вигодовування тварин ДСТУ 4492:2005, олії льняної для вигодівлі тварин ГОСТ 5791-81, олії соєвої для вигодівлі тварин ТР 10.4-32687324-002-2014.

Для зберігання готової продукції та сировини позивач має орендовані складські приміщення. Зокрема, на підставі договору оренди нежитлового приміщення № КС-УСА 020518 від 02.05.2018, орендує у ТОВ Компанія Система складські приміщення, загальною площею 200 кв.м., розташовані за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Високогірне, вул. Мічуріна, 1-б. На підставі Договору оренди № 01/04/1 від 01/04/1 Товариство орендує також склад №9 загальною площею 1361, 40 кв.м., що розташований за адресою: Запорізька обл. с. Зеленопілля. Вул. Зернова, буд. 11.

Згідно з КВЕД-2010 46.11 діяльність позивача визначено як діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами є систематичною, характерною для товариства протягом всього часу існування і підтверджується первинними документами, податковою та статистичною звітністю.

Як зазначено позивачем, підприємство за час свого існування вже має налагоджені господарські відносини з контрагентами (постачальники, перевізники, покупці).

Зокрема, в 2019 році позивачем здійснено закупівлю сировини для подальшої переробки у наступних контрагентів: ТОВ ЩЕДРЕ ПОЛЕ , код ЄДРПОУ 33752760, закупівля сої; ТОВ Агротехбаза , код ЄДРПОУ 32905300, закупівля сої; СФГ Соснівське , код ЄДРПОУ 31446393, закупівля сої; ТОВ Укрсідагро , код ЄДРПОУ 41967466, закупівля сої; ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат , код ЄДРПОУ 35432625, закупівля крихти з сухарів; ТОВ Запоріжмлин , код ЄДРПОУ 39827883, закупівля висівок пшеничних; ТОВ ЩЕДРО , код ЄДРПОУ 41162327, закупівля жиру заміннику молочного жиру Феттимилк 03АК , жиру заміннику молочного жиру Феттимилк - сир 01АК , жиру заміннику молочного жиру Феттимилк 02АК .

Транспортування сировини здійснювалось наступними перевізниками: ФОП ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1; ТОВ СПЕЦАГРОПРОМТЕХНОЛОГІЯ , код ЄДРПОУ 30334521; ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2; ТОВ ЛИМ АВТО , код ЄДРПОУ 40513585; ТОВ МЕЛТРАНСАВТО , код ЄДРПОУ 42684665; ФОП ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3; ТОВ ТД Протеін , код ЄДРПОУ 41511809.

Придбана сировина в подальшому передавалась на переробку ТОВ Промтехагроторг для отримання готової продукції, згідно прибуткових накладних (з переробки) №14 від 15.05.2019 шрот соєвий; № 21 від 19.05.2019 шрот соєвий; № 23 від 21.05.2019 макуха соєва високопротеїнова; № 27 від 23.05.2019 шрот соєвий; № 29 від 25.05.2019 шрот соєвий; № 30 від 26.05.2019 шрот соєвий; № 31 від 28.05.2019 макуха соєва.

Після переробки та отримання готової Продукції, на підставі договору поставки № 01-05 від 01.05.2019, укладеного між позивачем та покупцем в особі ТОВ Тріго Трейд , вона поставлялась останньому. Факт поставки підтверджується видатковими накладними: № 238 від 16.06.2019; № 239 від 20.06.2019; № 240 від 21.06.2019; № 241 від 21.06.2019; № 246 від 21.06.2019; № 247 від 21.06.2019.

Відповідно до п. 3.2. вищезазначеного Договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 180 (сто вісімдесяти) календарних днів з моменту отримання товару.

В подальшому, у відповідності до приписів п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем складено податкові накладні № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019 виписані в адресу ТОВ Тріго Трейд (покупець-товару) та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, 12.07.2019 позивачем отримано квитанції, у яких зазначено, що документ прийнято, але реєстрацію податкових накладних № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено. Зазначено підстави зупинення, а саме: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. В якості обґрунтувань зупинення реєстрації ДФС було зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 2304 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1.п. 2 Критерії ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК .

В порядку п. 15 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), позивач 15.07.2019 через електронний кабінет платника податків, направив в електронному вигляді відповідачу-1 повідомлення про надання пояснень та копій документів для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлення реальності здійснення операцій та відсутність порушення норм податкового законодавства.

Проте, рішеннями відповідача-1 № 1225858/41967466, № 1225857/41967466, №1225855/41967466, № 1225854/41967466, № 1225856/41967466, № 1225853/41967466 від 17.07.2019 позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019. Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної зазначено ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Не погоджуючись з рішеннями комісії ГУ ДФС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних та ураховуючи заходів адміністративного оскарження, позивачем подано скарги на оскаржувані рішення до відповідача-2, за наслідком розгляду яких прийняті рішення № 33985/41967466/2, № 34012/41967466/2, № 34011/41967466/2, № 34010/41967466/2, № 34014/41967466/2, № 34028/41967466/2 від 26.07.2019 про залишення скарг без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60 без змін.

Не погоджуючись з рішеннями комісії ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних та вважаючи їх протиправним, ТОВ УКРСІДАГРО звернулось до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі також - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій (ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій встановлено, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність направлених позивачем на реєстрацію податкових накладних критеріям ризиковості здійснення операцій, визначених пп. 2.1 п. 2 Критерії ризиковості здійснення операцій .

Водночас, суд звертає увагу, що контролюючим органом у даних квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості здійснення операцій, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, в той час, як контролюючим органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості здійснення операцій, визначених пп. 2.2 п. 2 Критеріїв.

Натомість, необхідно звернути увагу на те, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень і положення пункту 13 Порядку № 117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Проте, контролюючим органом не зазначено обставин, на підставі яких останній дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не надано до суду будь-яких пояснень з приводу того, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку, так і витребуваних судом доказів на підтвердження таких обставин.

Відповідно, контролюючий орган не зміг пояснити обставини, на підставі яких дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Крім того, контролюючим органом також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Таким чином, законодавством встановлено обов`язок фіскального органу вказувати у квитанціях конкретний вид критерію ризиковості, встановлений пп. 2.1 п. 2 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого здійснені операції віднесено до переліку ризикових.

При цьому, п.п. 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас суд зазначає, що контролюючим органом взагалі не вказано на які саме критерії ризиковості він посилався: визначені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 чи листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, які використовував на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, п. 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків визначені листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

ДФС України не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 № 1160-IV.

Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження критеріїв ризиковості платників податків у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117, ДФС України названим листом без дотримання регуляторних процедур затверджено критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ГУ ДФС у м. Києві пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Між тим, квитанціями від 12.07.2019 контролюючим органом, відповідно до п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрацію податкових накладних позивача зупинено.

Отже, слід дійти висновку, що позивачем подано контролюючому органу ряд копій документів, підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкових накладних № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, №60 від 21.06.2019.

Вказані первинні документи досліджені судом в повному обсязі та містяться в матеріалах справи.

Форму рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку зі встановлення його ризиковості за Критеріями, визначеними вищенаведеним листом ДФС, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Тобто, рішення фіскального органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Необхідно наголосити на тому, що в даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, на підставі яких складено податкові накладні № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019, оскільки дане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, відповідно до п. 61.1 статті 61 ПК України.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 ПК України, а згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішень Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1225858/41967466, № 1225857/41967466, № 1225855/41967466, № 1225854/41967466, № 1225856/41967466, № 1225853/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 20 Порядку № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Беручи до уваги, що рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1225858/41967466, № 1225857/41967466, № 1225855/41967466, № 1225854/41967466, № 1225856/41967466, № 1225853/41967466 від 17.07.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних визнано судом протиправними та скасовано, з урахуванням положень п. 28 Порядку № 117, п.п. 19, 20 Порядку № 1246, а також абз. 9 п. 201.10 статті 201 ПК України, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019 датою їх фактичного отримання контролюючим органом.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейським судом з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначено, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На переконання суду, позивачем надано належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що судом визнано протиправними та скасовано рішення, прийняті Комісією Головного управління Державної фіскальної служби, в той час, як позовна вимога, заявлена до Державної фіскальної служби України, має характер зобов`язальної за наслідками скасованих рішень, суд дійшов висновку, що стягнення судового збору на користь позивача підлягає за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у розмірі сплачених позивачем 3 842, 00 грн. (квитанція від 05.08.2019 року №1030к).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю УКРСІДАГРО (код ЄДРПОУ 41967466, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, кімн. 511) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19), Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ: 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №1225858/41967466 від 17.07.2019, № 1225857/41967466 від 17.07.2019, № 1225855/41967466 від 17.07.2019, № 1225854/41967466 від 17.07.2019, № 1225856/41967466 від 17.07.2019, №1225853/41967466 від 17.07.2019, якими було відмовлено у реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю УКРСІДАГРО № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю УКРСІДАГРО № 55 від 16.06.2019, № 56 від 20.06.2019, № 57 від 20.06.2019, № 58 від 21.06.2019, № 59 від 21.06.2019, № 60 від 21.06.2019, датою їх подання.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю УКРСІДАГРО судові витрати у розмірі 3 842, 00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю УКРСІДАГРО (код ЄДРПОУ 41967466, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, кімн. 511);

Відповідач 1: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19);

Відповідач 2: Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ: 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8).

Повне рішення складено 03.10..2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна