Рішення

від 23.09.2019 по справі 922/1924/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1924/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ Ідеал Груп Україна" 58003, м. Чернівці, вул. Залозецького, 97Б; ідент. код 40142320)

до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (62490, Харківська обл., Харківський район, село Котляри, вул. Безлюдівська, 5; ідент. код 22722461 )

про стягнення 1207632,00 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Дородних С.В., ордер серії АН № 1001423 від 22.07.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4955 від 31.01.2018

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТ Ідеал Груп Україна" 18.06.2019 р. звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 1207632,00 грн., яка складається з 562569,58 грн. основного боргу, 100753,80 грн. пені, 514750,63 грн. штрафу, 8461,65 - 3% річних, 21096,34 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1503/З від 15.03.2017 р. в частині своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2019 року прийнято позовну заяву ТОВ "МІТ Ідеал Груп Україна" до розгляду в порядку загального позовного провадження.

23.07.2019 р. представником відповідача подано до матеріалів справи докази часткового погашення основної суми боргу у сумі 30000,00 грн., а саме платіжне доручення № 543 від 08.07.2019 р.

У підготовчому засіданні 23.07.2019 року було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України до 12:30 13.08.2019 року.

13.08.2019 р. позивачем до матеріалів справи надано заяву про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, часткового погашення відповідачем основного боргу на загальну суму 262569,58 грн., а саме копії платіжних доручень № 543, 12525, 12702 від 08.07.2019 р., 30.07.2019 р. та 09.08.2019 р. В цій же заяві викладено позиція позивача щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/1924/19 до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 13.08.2019 було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 22.09.2019 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України до 12:00 27.08.2019 року.

У підготовчому засіданні 27.08.2019 року було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України до 12:45 18.09.2019 року.

30.08.2019 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів погашення у повному обсязі основного боргу у розмірі 562569,58 грн., у зв'язку з чим відповідач просить суд закрити провадження в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В свою чергу від позивача 17.09.2019р. до суду надійшла заява в якій останній підтверджує погашення відповідачем суми основного боргу та наполягає на задоволенні позовних вимог в іншій частині та просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу № 922/1924/19 до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 18.09.2019 року було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/1924/19 та призначення справи до судового розгляду по суті на "23" вересня 2019 р. о 12:00.

Представник позивача у судове засідання 23.09.2019 р. не з'явився, його явка не була визнана обов'язковою та не перешкоджає розгляду справи по суті. З наданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що останній не заперечує проти факту погашення основної суми боргу після порушення провадження у справі та просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій та нарахувань здійснених в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Представник відповідача у судовому засіданні просить суд в частині основного боргу провадження у справі закрити , в іншій частині відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої заперечення представник відповідач посилається на п. 3.4 договору щодо узгодження сторонами оплати товару шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунків постачальником. Натомість, за твердженнями представника відповідача, відповідні рахунки відповідачу не виставлялись, а відтак обов'язок оплати товару не настав, тобто і відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 березня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ Ідеал Груп Україна" (позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 1503/3, згідно умов якого постачальник протягом терміну дії цього договору зобов'язався поставляти, а покупець приймати, оплачувати промислове обладнання, запасні частини до промислового устаткування (товар)

Відповідно до пунктів 1.2. та 2.2. договору, кількість, ціна, номенклатура товару узгоджується сторонами в рахунках і накладних, найменування товару визначаються у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 3.2. та 3.3. договору передбачено, що вартість товару, зазначена в видаткових накладних на кожну партію товару, складають загальну суму Договору. Відповідач зобов'язаний оплатити Товар за погодженою ціною в рахунках на оплату та накладних

Згідно з п. 3.4. Договору, оплата вартості товару здійснюється відповідачем в порядку попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2017 року. (п. 9.1. Договору).

Відповідно до п. 9.2. договору, якщо жодна зі сторін не розірве договір за 5 днів до закінчення терміну дії, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

До матеріалів справи не надана доказів розірвання договору поставники №1503/3 та сторонами не заперечено факт продовження дії цього договору на 2019 рік.

Як зазначає позивач, протягом листопада - грудня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ Ідеал Груп Україна" на виконання умов Договору поставники №1503/3 від 15.03.2017 р. було поставлено на адресу приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" обумовлену сторонами продукцію, за видатковими накладними: № 1010.2 від 10.10.2018 р. на суму 138630,00 грн.; № 1911.5 від 19.11.2018 р. на суму 348341,76 грн.; № 1911.6 від 19.11.2018 р. на суму 272191,90 грн.; № 1911.7 від 19.11.2018р. на суму 160043,38 грн.; № 0512.3 від 05.12.2018р. на суму 3362,54 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 24-28).

Тобто за спірними видатковими накладеними позивачем було поставлено та, відповідно, прийнято без зауважень відповідачем товар на загальну суму 922569,58 грн.

При цьому, позивач наголошує, що згідно умов договору відповідачу були виставлені рахунки, а саме: № 0310.2 від 3 жовтня 2018 року на суму 138630,00 грн.; № 2210.2 від 22 жовтня 2018 року на суму 348341,76 грн.; № 2210.3 від 22 жовтня 2018 року на суму 163405,92 грн.; № 2210.5 від 22 жовтня 2018 року на суму 272191,90 грн. (т. 1 а.с. 20-23).

В свою чергу, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірними видатковими накладними за договором поставки № 1503/3 здійснив не у повному обсязі, а саме вартість товару оплачена лише частково на загальну суму 360000,00 грн. і як наслідок станом на 14 червня 2019 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 562569,58 гривень.

На підтвердження здійснених відповідачем оплат, позивачем надано до матеріалів справи наступні платіжні доручення: № 828 від 18.10.18 р. на суму 20000,00 грн.; № 9401 від 10.01.19 р. на суму 24000,00 грн; № 9412 від 10.01.2019 р. на суму 26000,00 грн.; № 9559 від 18.01.2019 р. на суму 40000,00 грн.; № 9664 від 25.01.2019 р. на суму 50000,00 грн.; № 9987 від 15.02.2019 р. на суму 50000,00 грн.; № 10074 від 21.02.2019 р. на суму 50000,00 грн.; № 202 від 28.02.2019 р. на суму 50000,00 грн.; № 221 від 01.03.2019 на суму 50000,00 грн. (т. 1 а.с. 29-37).

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставники №1503/3 від 15.03.2017 р. в сумі 562569,58 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань за період з 15.12.2018 року по 15.06.2019 (включно), позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 100753,80 грн., штраф у розмірі 514750,63 грн., 3% річних у розмірі 8461,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21096,34 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання від позивача за спірним договором та наданими позивачем видатковими накладними товару за загальну суму 922569,58 грн. не заперечується відповідачем.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у договорі поставки визначений наступний порядок розрахунків за договором: відповідно до п. 3.4. оплата вартості товару здійснюється відповідачем в порядку попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем (п. 3.4. договору).

Доказів здійснення відповідачем (покупцем) попередньої оплати до матеріалів справи не надано.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 3-4 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем, як постачальником, взятих на себе зобов'язань щодо поставки відповідачу товару, зокрема, на загальну суму 922569,58 грн., який прийнято без зауважень, а відтак у останнього виник кореспондуючий обов'язок оплатити такий товар.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів оплати товару після його отримання відповідачем не надано.

При цьому, судом визнаються безпідставними заперечення відповідача щодо неотримання рахунків на оплату, в силу вищевикладений норм права та враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено виключного порядку вручення таких рахунків лише у письмовій формі та шляхом вручення під розпис.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких підстав, керуючись приписами ст.ст. 530, 692 ЦК України, та враховуючи відсутність у договорі умов щодо відтермінування строку оплати за отриманий товар, суд визнає що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав після прийняття такого товару відповідно до дат видаткових накладних.

Разом з тим, позивач посилається на усну домовленість між сторонами щодо відтермінування повного розрахунок за поставлений товар до кінця листопада або у перших числах грудня 2018 року, та визначає кінцевим терміном до якого відповідач зобов'язаний був провести повний розрахунок - 15 грудня 2018 року. Враховуючи принцип свободи договору та відсутність доказів які б свідчили про встановлення інших строків (термінів) виконання покупцем свого обов'язку щодо оплати товару (більш довших термінів відстрочення або розстрочення платежу), суд погоджується з твердженнями позивача, що строк належного виконання грошового зобов'язання зі сторони покупця сплив 15 грудня 2018 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ "МІТ Ідеал Груп Україна" за договором поставки № 1503/3 від 15 березня 2017 року товар (за спірними видатковими накладними) з 15.12.2018 р.

При цьому судом враховано, що матеріали справи свідчать, що станом на 15.12.2018 року заборгованість відповідача дорівнювала 902569,58 грн., а в подальшому в період з 10.01.2019 по 01.03.2019 року відповідачем перераховано 340000,00 грн., у зв'язку з чим остаточний основний борг станом на час звернення до суду становив суму 562569,58 грн.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи основний борг відповідачем був погашений на підставі наступних платіжних документів (платіжних доручень): № 543 від 08.07.2019 р. на суму 30000,00 грн., № 12525 від 30.07.2019 р. на суму 32569,58 грн., № 12702 від 09.08.2019 р. на суму 200000,00 грн., № 12919 від 27.08.2019 р. на суму 300000,00 грн.

Позивачем не заперечено зарахування вказаних грошових коштів в рахунок погашення основного боргу за спірним договором.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем основної заборгованості за спірним договором у розмірі 562569,58 грн. після звернення позивача до суду з відповідним позовом, провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми основної заборгованості підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

В частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача, у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих за період прострочення з 15.12.2018 р. по 15.06.2019 р., суд керується наступним.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Наведена норма лише встановлює види забезпечення виконання зобов'язання, а також можливість встановити інші види забезпечення виконання зобов'язання договором або законом, що узгоджується з положенням статті 627 ЦК України, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору поставки № 1503/3 від 15.03.2017 року, а саме пунктами 6.2 та 6.3. сторони дійшли згоди про те, що:

- за порушення строків оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- за порушення строків оплати поставленого товару більш ніж на сім календарних днів, відповідач, крім пені, сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за кожні десять днів прострочення.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

При цьому, відповідно до частин 1, 4 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з цим, судом враховані приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статті 1 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів (які перевищують 7 днів прострочення) здійснення оплати товару, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених пунктами 6.2 та 6.3 договору видів неустойки.

При цьому суд зауважує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 100753,80 грн. та штрафу у сумі 514750,50 грн. правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8461,65 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 21096,34 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи в частині стягнення з відповідача пені, штрафу та нарахувань здійснених позивачем в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України і такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов`язань, позивачем доведено порушення умов договору з боку відповідача, суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 18114,48 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (62490, Харківська обл., Харківський район, село Котляри, вул. Безлюдівська, 5; ідент. код 22722461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ Ідеал Груп Україна" 58003, м. Чернівці, вул. Залозецького, 97Б; ідент. код 40142320) 100753,80 грн. пені, 514750,63 грн. штрафу, 21096,34 грн. інфляційних втрат, 8461,65 грн. - 3% річних та 18114,48 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 562569,58 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "03" жовтня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков