Рішення

від 04.10.2019 по справі 910/7082/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

04.10.2019Справа № 910/7082/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/7082/19

за позовом акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехланд , м. Київ, і

ОСОБА_1, с. Василиха,

про стягнення 84 822,84 грн.,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехланд (далі - Товариство) та ОСОБА_1 про стягнення солідарно: 79 643,26 грн. заборгованості за кредитом; 851,78 грн. заборгованості за відсотками; 3 600 грн. комісії за користування кредитом та 727,80 грн. заборгованості з пені, а всього 84 822,84 грн.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.

Слід зазначити, що у постанові від 13.03.2018 зі справи № 415/2542/15-Ц Великої Палати Верховного Суду було викладено таку правову позицію:

- пункт 62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції вказаного Закону України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;

- пункт 63. Тобто, з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи;

- пункт 64. Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.

Оскільки до стягнення заявлено кредитну заборгованість, яка виникла з Угоди про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, укладеної Банком і Товариством, а отже, сторонами якої є юридичні особи, а у забезпечення виконання Угоди укладений договір поруки Банком і ОСОБА_3, тобто фізичною особою, то, враховуючи вказану правову позицію, завдання та основні засади господарського судочинства, даний позов підлягає вирішенню господарським суду, а у даному випадку Господарським судом міста Києва.

Банк обґрунтовує позовні вимоги таким:

- 27.11.2018 Банком і Товариством було укладено договір №б/н (далі Договір) зі встановленням кредитного ліміту у сумі 100 000 грн.;

- Товариство, підписавши заяву від 26.11.2018 про приєднання до умов та правил надання послуги КУБ , приєдналося і погодилося із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банка, розміщеними на офіційному сайті Банка;

- відповідно до Договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт у сумі 100 000 грн. строком 12 місяців з дати видачі коштів;

- позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу-1 кредит;

- відповідач-1 суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого Товариство має заборгованість, а саме: 79 643,26 грн. заборгованості за кредитом; 851,78 грн. заборгованості за відсотками; 3 600 грн. комісії за користування кредитом та 727,80 грн. пені;

- 27.11.2018 в забезпечення виконання умов Договору Банком і ОСОБА_1 було укладено договір поруки №POR1542635864110 (далі - Договір поруки), за умовами якого відповідач-2 став поручителем, а тому несе солідарну відповідальність за невиконання умов Договору разом з Товариством.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

27.06.2019 позивач подав суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено:

Ухвалу суду від 01.08.2019 надіслано на адресу Товариства, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу ОСОБА_3, зазначену у позовній заяві, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

Що ж до належного повідомлення відповідачів, то слід вказати таке.

Відповідач-1 отримав ухвалу суду 07.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

До матеріалів справи долучено конверт-повернення з адреси відповідача-2 з відміткою відділення поштового зв'язку прописом за місцем реєстрації не проживає .

Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють те, що якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).

В силу приписів частини шостої вказаної статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

За правилами статті 13 Закону України Про поштовий зв'язок послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Порядок надання послуг поштового зв'язку та порядок оформлень поштових відправлень, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення встановлено Правилами надання послуг поштового зв'язку , які затверджено постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799 (із змінами і доповненнями).

Пунктом 17 Правил встановлено, що рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

Виходячи з наведених норм законодавства, на ПАТ Укрпошта лежить функція доставки поштових відправлень з позначкою Судова повістка як національного оператора.

Правилами надання послуг поштового зв'язку, а саме пунктом 116 встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Разом з тим, відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.

Слід зазначити, що бланки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) та довідки (ф.20), затверджуються ПАТ Укрпошта , зокрема, Наказом від 12.05.2006 № 211 Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень та Наказом №155 від 03.03.2015 "Про затвердження зразків бланків, що застосовуються при пересиланні поштових відправлень" в редакції Наказу №1455 від 20.12.2018.

Так, бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) не містить такі графи для заповнення у випадку невручення: відмови адресата від одержання ; закінчення терміну зберігання ; неправильно зазначена або відсутня адреса ; інші причини .

У свою чергу, довідка (ф.20) містить такі графи причин повернення (досилання): для оплати за тарифом ; порушений порядок відправлення ; вийнято з поштової скриньки пошкодженим ; для перепакування через наявність надписів (наклейок, знаків) ; неповна адреса ; за зазначеною адресою не проживає ; за відмовою адресата від одержання ; за заявою відправника (одержувача) ; за закінченням терміну зберігання ; за місцем обслуговування .

Таким чином, положення Правил і Наказу не містять відомостей, які встановлюють норми Господарського процесуального кодексу України, які в свою чергу не кореспондуються зі спеціальними нормами, які регулюють поштові пересилання.

Вказана невідповідність унеможливлює проставлення працівником пошти такої відмітки, яка визначена у пунктах 4 та 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю у працівників пошти можливості проставляти відмітку, яка визначена Господарським процесуальним кодексом України, саме відмітка за закінченням встановленого строку зберігання чи відсутність особи за адресою місцезнаходження є доказом того, що відповідач не отримав судову кореспонденцію, не вжив відповідних заходів щодо її отримання та його дії свідчать про відмову отримати копію судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подави до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство, підписавши заяву від 27.11.2018 про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , приєдналося і погодилося із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами Банка, розміщеними на офіційному сайті Банка www.pb.ua (копія заяви наявна в матеріалах справи).

Умовами Договору встановлено:

- Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Товариству строковий кредит для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені Договором терміни (пункт 1.1 Договору);

- розмір кредиту: 100 000 грн. (пункт 1.2 Договору);

- строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (пункт 1.3 Договору);

- проценти (комісія) за користування кредитом: 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту) (пункт 1.4 Договору);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця наступного за місяцем видачі коштів до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (пункт 1.5 Договору);

- клієнт зобов'язався платити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з пунктом 3.2.8.3.2. Договору (підпункт 3.2.8.5.3 пункту 3.2.8.5 Договору);

- клієнт зобов'язався повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктами 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2. Договору, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (підпункт 3.2.8.5.3 пункту 3.2.8.5 Договору);

- за порушення Банком зобов'язань, передбачених пунктом 3.2.8.1. цього Договору, Банк несе відповідальність перед Клієнтом виключно у вигляді сплати пені в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, яка нараховується протягом 30 днів з моменту виникнення відповідного зобов'язання. Сплата пені здійснюється у гривні (підпункт 3.2.8.10.4 пункту 3.2.8.10 Договору);

- терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим Договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (підпункт 3.2.8.10.5 пункту 3.2.8.10 Договору);

- Договір є чинним з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання та перерахування Банком кредитних коштів на рахунок Клієнта. Строк дії Договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором (пункт 3.2.8.11 Договору).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу-1 кредит у сумі 100 000 грн., що підтверджується випискою з рахунку за період з 01.01.2019 по 13.05.2019, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідач-1 суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого станом на 13.05.2019 Товариство має заборгованість на загальну суму 84 822,84 грн., а саме: 79 643,26 грн. заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 851,78 грн. заборгованості за процентами; 727,80 грн. пені та 3 600 грн. комісії.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок правильний.

Що ж до стягнення пені, то Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі умов Договору позивачем нараховано пеню у сумі 727,80 грн.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунок пені Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.

Судом встановлено, що 27.11.2018 в забезпечення виконання умов Договору Банком і ОСОБА_1 було укладено Договір поруки, за умовами якого:

- предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством зобов'язань за Договором (пункт 1.1 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 1.2 Договору поруки);

- сторони взаємно домовилися, що порука за Договором поруки припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення Договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх своїх зобов'язань за Договором Договір поруки припиняє свою дію (пункт 4.1 Договору).

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин першої і другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, оскільки відповідачем-1 не виконано умов Договору, не погашено у повному суму заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом та пеню, то Товариство і ОСОБА_3 виступають перед Банком як солідарні боржники.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачі не подали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код 14360570) до товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехланд (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 23, кв. 41; код 37817061) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1; паспорт серія НОМЕР_2) про стягнення 84 822,84 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехланд (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 23, кв. 41; код 37817061) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1; паспорт серія НОМЕР_2) на користь акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код 14360570): 79 643 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 26 коп. заборгованості за кредитом; 851 (вісімсот п'ятдесят одну) грн. 78 коп. заборгованості за відсотками; 3 600 (три тисячі шістсот) грн. комісії; 727 (сімсот двадцять сім) грн. 80 коп. пені та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.10.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук