Рішення

від 26.09.2019 по справі 368/563/18

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/563/18

Рішення 2/368/56/19

Іменем України

"26" вересня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переселенське (с.Переселення, вул. Комінарська, Код ЄДРПОУ 03754550) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Перселенської сільської ради (с.Переселення, площа Миру - 5, код ЄДРПОУ 04358359), треті особи Комунальне Підприємство ПРІОРИТЕТ , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, та зустрічним позовом Переселенської сільської ради до СТОВ Переселенське про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади села Переселення,

встановив:

Позивач СТОВ Переселенське звернулось до суду з позовом про визнання права власності на вісім приміщень телятників, що знаходяться за адресою масив АДРЕСА_3 .

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 1971 році КСП Переселенське (воно ж колгосп Комунар ) на території села Переселення, Кагарлицького району Київської області побудувало приміщення Телятників у кількості 8 одиниць. Дані об`єкти обліковуються на балансі товариства, використовуються та обслуговуються ним, проте права власності у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було зареєстровано.

У 2000 року КСП Переселенське було реорганізовано у СТОВ Переселенське , яке стало єдиним і повним правонаступником усіх його майнових прав і обов`язків, та якому було передане у власність спірне нерухоме майно для погашення існуючої кредиторської заборгованості. Однак оформити право власності на дані приміщення позивач не може, оскільки відбулися зміни у законодавстві, і чинним Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачені наявні у позивача документи як підстава для реєстрації права власності на нерухоме майно, що унеможливлює захист права власності у позасудовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ситуація яка склалася порушує права позивача як законного власника даного майна, позбавляючи його права розпорядження цим майном і можливості скористуватися позасудовими способами захисту свого права, та призводить до безпідставних зазіхань на дані приміщення із сторони третіх осіб. Проти вимог Переселенської сільської ради заперечив, просив позов задовольнити в повному обсязі, а у задоволені вимог Переселенської сільської ради відмовити.

Також представник позивача пояснив, що передача нерухомого майна у власність територіальної громади грубо порушує права позивача, оскільки відповідно до вимог закону громаді може бути передане майно лише безхазяйне або власник якого невідомий. Тоді як позивач протягом значного періоду, уже протягом 18 років від часу реорганізації, правомірно та безперешкодно володіє даним майном, проводить поточні та капітальні ремонти, підтримуючи належний стан будівель і при цьому ніхто із заінтересованих осіб, в тому числі і представників органу місцевого самоврядування, не ставив до вимоги, що ці дії містять ознаки протиправності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи. Надіслав відзив на позовну заяву в якому пояснив, що він звернувся до директора СТОВ Переселенське із пропозицією взяти в оренду спірне нерухоме майно та попросив надати для ознайомлення документи, які підтверджують право власності позивача на дані приміщення, оскільки право власності на приміщення не було зареєстроване у встановленому законом порядку, що дає обґрунтовані підстави сумніватися у правомочності позивача розпоряджатися цим майном, він не визнає право власності СТОВ Переселенське на нерухоме майно та відмовляється укладати договір оренди. Проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить слухати справу за його відсутності.

Представник співвідповідача Переселенської сільської ради подав позовну заяву про визнання спірного майна безхазяйним та про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на ці приміщення ні за ким не зареєстроване і на даний момент не використовується за призначенням.

Представник Комунального підприємства ПРІОРИТЕТ в судове засідання не з`явився. Про причини неявки не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2 , проти позову заперечив і суду пояснив, що він працював головним бухгалтером ПСП "Переселенське", яке в 2000 році реорганізовано в СТОВ "Переселенське" . Приміщення 8 телятників дійсно були побудовані колгоспом "Комунар" с.Переселення, яке було перетворено у КСП Переселенське , а 2000 році у СТОВ "Пееселенське". Під час проведення розпаювання приміщення телятників було віднесено до фонду під погашення кредиторської заборгованості. Але борги підприємства були погашені без продажу даних приміщень. Дійсно приміщення телятників не було належним чином зареєстровано, так як на той час законодавство цього не вимагало, телятники просто були на балансі підприємства.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилась, про день і час слухання справи повідомлена належним чином, надіслала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги учасників справи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов СТОВ Переселенське про визнання права власності підлягає задоволенню частково, а в позові Переселенської сільської ради про визнання спірного майна безхазяйним слід відмовити, з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України ) і що також гарантовано ст.124 Конституції України .

Згідно ст. 91,92 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов"Язки, як і фізична особа та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.

Так в судовому засіданні встановлено, що у 1971 році колгоспом Комунар на території села Переселення, Кагарлицького району Київської області були побудовані приміщення телятників у кількості 8 одиниць.

З прийняттям 14 лютого 1992 р. Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство усі колгоспи було перетворено у колективні сільськогосподарські підприємства. Колгосп Комунар було перетворено у КСП Переселенське .

У 2000 році розпочався процес роздержавлення майна колективних підприємств. 24.02.2000 року КСП Переселенське було реорганізовано у СТОВ Переселенське , що підтверджується наявними у матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.12.1996 року, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 010888 від 03.07.2008 року, Витягом з протоколу №2 зборів уповноважених КСГП Переселенське від 24.02.2000 року та Статутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переселенське .

Згідно із вказаним Витягом з протоколу №2 зборів уповноважених КСГП Переселенське від 24.02.2000 року Загальними зборами КСГП Переселенське було вирішено реорганізувати Колективне сільськогосподарське підприємство Переселенське в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Переселенське , затвердити перелік майна, розмір якого відповідає розміру кредиторської заборгованості КСГП Переселенське та встановлено, що майно згідно затвердженого переліку залишається у власності СТОВ Переселенське .

Як вбачається з Акту про передачу майна, що виділене під погашення кредиторської заборгованості, спірні телятники серед іншого рухомого та нерухомого майна були передані позивачу для погашення кредиторської заборгованості.

Даний факт підтверджується також наданою Довідкою Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області № 163 від 02.03.2018 року, відповідно до якої у 2000 році під час реорганізації КСГП Переселенське приміщення телятників, які знаходяться на АДРЕСА_3 були передані у власність правонаступника СТОВ Переселенське у складі майна, розмір якого відповідає розміру кредиторської заборгованості КСГП Переселенське .

Підтвердженням того, що спірне нерухоме майно не було пайовим майном, є надані суду Акти про передачу майна, що не підлягає паюванню, та на передачу майна, яке відноситься до соціальної сфери, а також Уточнений перелік майна, що персоніфікується між членами товариства.

Спірні об`єкти нерухомого майна обліковуються на балансі Товариства, що підтверджується Балансовою довідкою СТОВ Переселенське № 7 від 03.04.2018 року, використовуються та обслуговуються ним. Право власності у Реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було зареєстровано.

Переселенською сільською радою даним об`єктам нерухомого майна було присвоєно адреси, що підтверджується Довідкою Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області № 162 від 07.03.2018 року, відповідно до якої телятники розташовані в АДРЕСА_3.

ФОП ОСОБА_4 , яка є сертифікованим інженером з інвентаризації нерухомого майна, було виготовлено на ці приміщення відповідні технічні паспорти.

27.02.2018 року до позивача звернувся відповідач ОСОБА_1 із пропозицією передати приміщення телятників йому в оренду для зберігання продукції та розведення великої рогатої худоби. Оскільки право власності на приміщення не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що дає підстави сумніватися у правомочності позивача розпоряджатися цим майном, він не визнає право власності позивача на нерухоме майно та відмовляється укладати договір оренди, самовільно користується приміщенням телятника АДРЕСА_3 , та відмовляється платити плату за користування приміщенням.

26.03.2018 року позивач звернувся до третьої особи Комунального підприємства ПРІОРИТЕТ із заявою для проведення державної реєстрації права власності СТОВ Переселенське на спірні об`єкти нерухомого майна.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства ПРІОРИТЕТ відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що підтверджується Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх' обтяжень від 02.04.2018 року, у зв`язку із тим, що подані заявником документи не передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 94 ЦК України (в редакції 1963 року), колгоспи, інші кооперативні організації, їх об`єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, належить виключно самим власникам.

Нормативним актом, який регулював правовідносини щодо розпаювання майна КСП, був наказ Міністерства аграрної політики від 14.03.2001 № 62, яким затверджений Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Порядок), чинний на момент виникнення та реалізації правовідносин.

Згідно з п. 7 Порядку, перелік активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості, затверджений загальними зборами колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна, і підписаний членами комісії та керівником підприємства- правонаступника, разом з витягом із протоколу зборів співвласників, яким затверджено цей перелік активів, є підставою для оформлення прав власності підприємства - правонаступника на це майно реорганізованого підприємства.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не передбачений зазначений перелік та з витяг із протоколу зборів співвласників як підстава для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно положень ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником: а) майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; б) продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; в) одержаних доходів; г) іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи; фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином судом установлено, що колгосп Комунар і його правонаступник СТОВ Переселенське з 1971 року по даний час володіє на праві власності спірним нерухомим майном.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Тому позов позивача у даній справі є позадоговірною вимогою власника майна про підтвердження перед відповідачем факту приналежності саме позивачу права власності на спірне майно, не з`єднане з вимогою про повернення майна чи усунення інших перешкод у здійснені власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин вважає, що його права і свободи порушенні або порушуються, створено або створюються перешкоди для реалізації або мають місце ущемлення прав та свобод.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно визначеного до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу мирного користування власністю, за відсутності у позивача можливості юридично оформити право власності на належне йому майно, власнику створюються юридичні перешкоди у повноцінному користуванні та розпорядженні майном.

У контексті фактичних обставин справи та згідно з позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні у справі Бкугорііа УіаІіаБ проти Туреччини, заява № 47884/99 від 22 вересня 2009 року, таке втручання прирівнюється до позбавлення права власності або ж встановлення контролю за йогб реалізацією.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є також ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів юридичних осіб.

А тому суд вважає за необхідне на підставі ст. 328, 392 ЦК України позовні вимоги СТОВ Переселенське до Переселенської сільської ради задовільнити, визнати за позивачем право власності на об`єкти нерухомого майна (телятники).

Проте, позивачем не зазначено, яким чином саме відповідач ОСОБА_1 порушив права чи інтереси СТОВ Переселенське . Виходячи з викладеного, позовні вимоги СТОВ Переселенське до ОСОБА_1 про визнання права власності не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

Щодо заявлених Переселенською сільською радою позовних вимог про визнання майна безхазяйним та про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Згідно ч. 2 ст. 335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Проте Переселенською сільською радою не було надано суду жодних доказів, що спірні об`єкти нерухомого майна є безхазяйними, та не підтверджено належними та допустимими доказами, що дане нерухоме майно взяте на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, та, що про це робилося відповідне оголошення у друкованих засобах масової інформації. А сам представник Переселенської сільської ради не заперечує той факт, що приміщення телятнипків дійсно належать СТОВ "Переселенське", як правонаступнику КСПГ "Переселенське" та колгоспу "Комунар".

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позовну заяву задоволити частково.

Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Переселенське (с. Переселення, вул. Комунарська, Код ЄДРПОУ 03754550) право власності на наступні об`єкти нерухомого майна:

1.приміщення АДРЕСА_7

2.приміщення телятника АДРЕСА_8

3.приміщення телятника АДРЕСА_9

4.приміщення телятника АДРЕСА_10

5.приміщення телятника АДРЕСА_11

6.приміщення телятника АДРЕСА_12

7.приміщення телятника АДРЕСА_13

- приміщення телятника АДРЕСА_14

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переселенське до ОСОБА_5 відмовити.

У задоволенні позовних вимог Переселенської сільської ради до СТОВ Переселенське про визнання майна безхазяйним та про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади відмовити.

Рішення набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2019 року.

Суддя : Т.Є.Іванюта