Рішення

від 07.10.2019 по справі 375/1846/19

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1846/19

Провадження № 2/375/635/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2019 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

за участю секретаря - Юрченко Л.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Рокитнянського району Київської області

про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Чуйко Т.М . , діючи в інтересах позивача на підставі довіреності, звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її довірительки - ОСОБА_3 . Відповідно до складеного останньою 07.04.1984 заповіту ОСОБА_1 є спадкоємицею усього майна, належного їй на день смерті, в тому числі і належної спадкодавиці на праві власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 154089 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4.102, кадастровий № 3223755100:01:068:0003, розташованої на території Рокитнянської селищної ради Київської області. Її довірителька прийняла спадщину шляхом подання до державного нотаріуса Рокитнянської державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини. Разом з тим, на її зверення про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, своєю постановою від 31.07.2019 № 1060/02-14 нотаріус відмовила у видачі свідоцтва у зв`язку із тим, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку на ім`я спадкодавиці, а саме Державний акт на право власності на земельну ділянку, був виданий на її ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вже після її смерті.

Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане нерухоме спадкове майно.

Позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими, у підготовче судове засідання не зявилися. Натомість представник позивача ОСОБА_4 подала заяву, якою позов підтримала та просила розглядати справу у її та відсутності її довірителя.

Відповідач в особі Рокитнянської селищної ради Рокитнянського району Київської області в судове засідання свого представника не направив. Натомість надіслав до суду заяву, якою позов визнав та просив розглянути спір за відсутності свого представника.

За викладеного суд у відповідності до положень ст.ст. 223, 247 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у відсутності сторін та не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спадкові правовідносини, які регулюються ст.ст.. 524, 529, 534, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року вказано, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Статтею 548 ЦК УРСР (1963 року), що діяв на час відкриття спадщини та виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК Української PCP (1963 року) передбачені дії, що свідчать про прийняття спадщини. Відповідно до вказаної норми визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.10.1995 відділом реєстрації актів громадянського стану Рокитнянської райдержадміністрації Київської області. Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 30.07.2019 № 57028469, яка міститься в матеріалах спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , встановлено, що остання залишила заповіт, посвідчений 07.04.1984 Рокитнянською районною державною нотаріальною конторою, номер у реєстрі 541, який є чинним. Відповідно до заповіту ОСОБА_3 усе своє майно зповідала своїй дочці ОСОБА_5 .

Із копії спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що дочка померлої ОСОБА_1 у межах шестимісячного строку, а саме 18.04.1995 звернулася до Рокитнянської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Дана обставина відповідачем визнана та не оспорюється.

Таким чином, спадщину після померлої ОСОБА_3 прийняла її дочка ОСОБА_1 , згідно вимог п.2 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР (1963 року) шляхом подачі до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, являючись спадкоємцем за заповітом (ст.534 ЦК Української РСР).

Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Також судом встановлено, що на імя спадкодавиці ОСОБА_3 після її сметрі було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 154089 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.102, кадастровий № 3223755100:01:068:0003, розташованої на території Рокитнянської селищної ради Київської області.

Відповідно ч.2 ст.548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст.525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.

Таким чином, позивач має право на спадкування за складеним ОСОБА_3 . 07.04.1984 та посвідченим державним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Д. за реєстром № 541 заповітом земельної ділянки кадастровий № 3223755100:01:068:0003, розташованої на території Рокитнянської селищної ради Київської області у розмірі - 4.102 га.

Відповідно до підпунктів 4.15, 4.18 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Як вбачається із отриманих у справі доказів, правовстановлюючий документ на спадкове майно на імя спадкодавиці був виданий після її смерті і що у свою чергу виключає можливість оформлення позивачем свого права на спадкове майно у нотаріальному порядку, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Оскільки підстави набуття права власності спадкодавцем на спадкове майно у суду сумнівів не викликають, з огляду на положення ст. 534 ЦК УРСР 1963 року (Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.) та ст. 67 Закону України Про нотаріат (свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством), зважаючи, що нотаріус на переконання суду законно відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину (через видачу правовстановлюючого документа після смерті спадкодавиці), суд приходить до висновку, що вимоги позову обґрунтовані, визнання відповідачем позову судом приймається, так як не суперечить закону, не порушує права та свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання за позивачем у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку ділянки розміром 4.102 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3223755100:01:068:0003, розташованої на території Рокитнянської селищної ради Київської області.

На підставі викладеного, керуючись підпунктів 4.15, 4.18 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, ст.16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 524, 529, 534, 548, 549 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 200, 206-207, 211, 263- 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Рокитнянського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності земельну ділянку площею 4.102 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3223755100:01:068:0003, розташованої на території Рокитнянської селищної ради Київської області.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили ____