Ухвала

від 07.10.2019 по справі 160/9686/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 жовтня 2019 р.Справа №160/9686/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс , в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 04.09.2019 року № ВП № 59824927 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною при примусовому виконанні виконавчого напису № 2650 від 31.07.2019 року виданого приватним нотаріусом БРНО Київської області Колейчик Н.В.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить зупинити дію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.09.2019 року ВП № 59824927 у виконавчому провадженні ВП № 59824927 з примусового виконання виконавчого напису № 2650 від 31.07.2019 року приватного нотаріуса БРНО Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості в розмірі 9 379,08 грн. до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості у розмірі 9 379,08 грн. є незаконним, оскільки у позивача жодних правових відносин з ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс немає. Зазначає, що необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови зумовлена тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та поновлення оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Зазначаючи про необхідність зупинення стягнення на заробітну плату у виконавчому провадженні № 59824927 від 04.09.2019 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про примусове виконання виконавчого напису № 2650 від 31.07.2019 року приватного нотаріуса БРНО Київської області Колейчик Н.В., позивач не надає суду доказів, що свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваної постанови чи ускладення виконання рішення суду у подальшому, а наведені у позовній заяві доводи позивача підлягають перевірці у ході судового розгляду справи по суті.

Суд вважає невмотивованими та безпідставними посилання позивача на неможливість подальшого відновлення його прав та інтересів без вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, про які йдеться у заяві, оскільки заявлена до стягнення сума не є значною, більш того, існує відповідна процедура щодо повернення коштів, сплачених (стягнутих) в разі скасування рішення, на підставі яких вони були сплачені, стягнуті.

Слід також зазначити, що подання адміністративного позову предметом якого є скасування рішення, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності такого рішення.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, визначених ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складений 07 жовтня 2019 року.

Суддя А. Ю. Рищенко