Рішення

від 06.09.2019 по справі 160/6238/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Справа № 160/6238/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства ЕКСПРЕС-2001 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

04 липня 2019 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного підприємства ЕКСПРЕС-2001 , в якій позивач просить:

- стягнути з Приватного підприємства ЕКСПРЕС-2001 на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 136 867,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості трьох посад, що підтверджується звітом за формою 10-ПІ. У строк, визначений статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , відповідачем адміністративно-господарські санкції за три робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, самостійно не сплачені, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 136 867,14 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а також витребувано у Приватного підприємства ЕКСПРЕС-2001 завірені належним чином копії: звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів; книги обліку руху трудових книжок і вкладиші до них, наказів про прийняття та звільнення з роботи, довідок МСЕК; звітів 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , які подавались до центру зайнятості у 2018 році.

17 липня 2019 року до суду від Приватного підприємства ЕКСПРЕС-2001 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо наведених у позові обставин, оскільки в діях відповідача відсутній склад правопорушення. Так, протягом 2018 року для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем до центру зайнятості щомісячно надавались звіти про наявність вакансій та інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН. Відповідач вважає, що на нього покладено обов`язок створити робоче місце для особи з інвалідністю, надати держслужбі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування вказаних осіб, звітувати перед відповідачем про зайнятість та працевлаштування, які він виконав, однак, пошук та направлення до нього працівників - обов`язок центру зайнятості.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне підприємство ЕКСПРЕС-2001 зареєстроване як юридична особа та відповідно до вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

01 березня 2019 року відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт (вх. №03-07/6719) за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у 2018 році 84 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 3 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 3 832,28 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 45 622 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 грн.

Згідно з розрахунком позову, сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 136 867,14 грн., яка не була сплачена відповідачем у встановлені законом строки, а тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з таких мотивів та норм права.

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з пунктом 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Суд зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на роботодавця здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Викладені висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

Судом встановлено, що наказом Приватного підприємства ЕКСПРЕС-2001 №1-К/1 від 01.01.2015 року створено з 01.01.2015 року робоче місце інваліда - диспетчер автомобільного транспорту (4 одиниці).

Протягом 2018 року відповідач подавав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за період січень-грудень 2018 року, в якій заявлено 4 вакансії диспетчер автомобільного транспорту та у розділі ІІ вказано про необхідність працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Доказів того, що направлені до відповідача інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади, позивачем до суду не надано.

З наведеного слідує, що протягом 2018 року відповідачем вчинялись дії, спрямовані на працевлаштування інвалідів на вакантні посади.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підприємством вживались всі залежні від нього заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, які вимагає Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, як відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, у даному випадку відсутні.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Приватного підприємства ЕКСПРЕС-2001 (51931, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вул. Республіканська, буд. 9, код ЄДРПОУ 31329968) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева