Рішення

від 30.09.2019 по справі 320/6415/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року справа № 320/6415/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., з участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки та рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 11.07.2018 №0013201305, №0013211305, №0021211403, вимогу про сплату недоїмки № Ю-0016201305, рішення № 0016191305 від 17.09.2018 у повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 11.07.2018 № 0021231402 у частині зменшення від`ємного значення ПДВ на 20164,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що безпідставним є висновок відповідача про недоведеність використання в господарській діяльності товариства пального, списаного на власні та орендовані позивачем автомобілі та, відповідно, про віднесення вартості пального до складу витрат товариства у відповідних періодах.

Також зазначив, що висновок відповідача щодо застосування штрафу за нездійснення реєстрації прострочених боргових зобов`язань за кредитним договором№26312 від 31.03.2008 є протиправним, оскільки зміни до кредитного договору в частині строку погашення кредиту сторонами не вносилися, а відтак підстави для внесення змін до реєстраційного свідоцтва відсутні.

З огляду на наведене, вважає протиправними та такими, що порушують його права спірні податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з чим просить їх скасувати.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що в ході перевірки встановлено, що позивачем було здійснено списання паливно-мастильних матеріалів, які були використані по технічному обслуговуванню автотранспортних засобів, які не належать ТОВ Бучанський завод склотари .

Звернув увагу, що перевіркою не вдалось за можливе документально підтвердити фактичне списання пального в межах діяльності підприємства, оскільки надані до перевірки подорожні листи не відповідають встановленій законодавством формі, позаяк не містять інформації про результати роботи автомобіля, а саме: витрати пального за нормою та фактично, загальний пробіг автомобіля, час у наряді.

Також зазначив, що невиконання позивачем вимог законодавства щодо реєстрації боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів за кредитним договором №26312 від 31.03.2008, передбачених статтею 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства №734/99 від 27.06.1999,правомірно призвело до накладення відповідачем штрафних санкцій у вигляді штрафу.

Відтак, вважає, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Таким чином, відповідач вважає, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 відкрито провадження у справі №320/6415/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

02 квітня 2019 року уповноважений представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

08 квітня 2019 року уповноважений представник відповідача надав до суду клопотання, у якому зазначив, що проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечує.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи відсутність заперечень у представника відповідача та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2019, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари (ідентифікаційний код: 30530431, місцезнаходження: 08294, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84) з 05.08.1999 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2, а.с.32).

У період з 26.04.2018 по 04.06.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Бучанський завод склотари з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 08.06.2018 №471/10-36-14-02-13/30530431 (том 1, а.с. 19-97).

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ Бучанський завод склотари :

- підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 22324,213 грн. за 1 квартал 2017 року та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування в сумі 46453 грн. за 2017 рік;

- пункту 198.1, 198.2, 198.3, пункту 198.5 статті198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 29031 грн., у тому числі за: січень 2015 року на 912 грн., лютий 2015 року на 1113 грн., березень 2015 року на 1096 грн., квітень 2015 року на 942 грн., травень 2015 року на 795 грн., червень 2015 року на 819 грн., липень 2015 року на 1265 грн., серпень 2015 року на 1093 грн., вересень 2015 року на 962 грн., жовтень 2015 року на 1111 грн., листопад 2015 року на 1759 грн., грудень 2015 року на 1971 грн., січень 2016 року на 1426 грн., лютий 2016 року на 1149 грн., березень 2016 року на 368 грн., квітень 2016 року на 283 грн., травень 2016 року на 285 грн., червень 2016 року на 226 грн., липень 2016 року на 193 грн., серпень 2016 року на 355 грн., вересень 2016 року на 622 грн., жовтень 2016 року на 343 грн., листопад 2016 року на 304 грн., грудень 2016 року на 349 грн., січень 2017 року на 414 грн., лютий 2017 року на 516 грн., березень 2017 року на 604 грн., квітень 2017 року на 655 грн., травень 2017 року на 509 грн., червень 2017 року на 643 грн., липень 2017 року на 604 грн., серпень 2017 року на 1127 грн., вересень 2017 року на 914 грн., жовтень 2017 року на 845 грн., листопад 2017 року на 1201 грн., грудень 2017 року на 1259 грн.;

- статті 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27.06.1999 №734/99, зокрема не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по кредитному договору від 31.03.2008 №26312, що укладений з компанією International Finance Corporation в сумі 5132372,78 євро.

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки в розмірі 18505,30 грн.;

- частини 1 пункту 1 статті 7, пункту 1, пункту 2, пункту 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015-2017 роки в розмірі 22617,59 грн.;

- підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми військового збору за 2015-2017 роки, в розмірі 1542,10 грн.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено неутримання та неперерахування ТОВ Бучанський завод склотари податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 102807,25 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що позивачем віднесено до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2015-2017 роки, вартість придбаного бензину А-95, використаного по технічному обслуговуванню автотранспортних засобів, які фактично не належать ТОВ Бучанський завод склотари .

Крім того, контролюючий орган узагальнено зазначає, що списання фактично витрачених пально-мастильних матеріалів для транспортних засобів проводилося на підставі подорожніх листів, які не відповідають встановленій законодавством формі, що не дає можливості підтвердити фактичне списання пального в межах діяльності підприємства.

Викладені обставини стали підставою для висновку про завищення позивачем витрат на загальну суму 102807,25 грн., і як наслідок про заниження податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

В ході перевірки контролюючим органом також встановлено, що позивачем не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по кредитному договору №26312 від 31.03.2008 після закінчення строку кредиту, у зв`язку з чим відповідач вказує на порушення позивачем вимог статті 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27.06.1999 №734/99.

Таких висновків контролюючий орган дійшов, встановивши, що згідно кредитного договору №26312 від 31.03.2008 строк погашення кредиту становить 15.09.2015, проте станом на 16.09.2015 у ТОВ Бучанський завод склотари обліковувалася заборгованість у розмірі 5132372,78 євро, а граничний термін погашення коштів не продовжувався.

Не погоджуючись з висновками, які викладені в акті перевірки, відповідач подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки (том 2, а.с.40-48).

За результатами розгляду заперечень позивача Головним управлінням ДФС у Київській області було складено лист від 09.07.2018 №12104/10/10-36-14-02 (том 1, а.с.98-154), в якому відповідач дійшов про порушення позивачем наступних вимог чинного законодавства, зокрема:

- підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 85513 грн., в т.ч. за 1 квартал 2017 року на 85513 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2017 рік у сумі 46453 грн. (у т.ч. 4 квартал 2017 року у сумі 46453 грн.);

- пункту 198.1, 198.2, 198.3, пункту 198.5 статті 198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 29031 грн., у тому числі за: січень 2015 року на 912 грн., лютий 2015 року на 1113 грн., березень 2015 року на 1096 грн., квітень 2015 року на 942 грн., травень 2015 року на 795 грн., червень 2015 року на 819 грн., липень 2015 року на 1265 грн., серпень 2015 року на 1093 грн., вересень 2015 року на 962 грн., жовтень 2015 року на 1111 грн., листопад 2015 року на 1759 грн., грудень 2015 року на 1971 грн., січень 2016 року на 1426 грн., лютий 2016 року на 1149 грн., березень 2016 року на 368 грн., квітень 2016 року на 283 грн., травень 2016 року на 285 грн., червень 2016 року на 226 грн., липень 2016 року на 193 грн., серпень 2016 року на 355 грн., вересень 2016 року на 622 грн., жовтень 2016 року на 343 грн., листопад 2016 року на 304 грн., грудень 2016 року на 349 грн., січень 2017 року на 414 грн., лютий 2017 року на 516 грн., березень 2017 року на 604 грн., квітень 2017 року на 655 грн., травень 2017 року на 509 грн., червень 2017 року на 643 грн., липень 2017 року на 604 грн., серпень 2017 року на 1127 грн., вересень 2017 року на 914 грн., жовтень 2017 року на 845 грн., листопад 2017 року на 1201 грн., грудень 2017 року на 1259 грн.;

- статті 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27.06.1999 №734/99, зокрема не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по кредитному договору від 31.03.2008 №26312, що укладений з компанією International Finance Corporation в сумі 5132372,78 євро.

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки в розмірі 18505,30 грн.;

- частини 1 пункту 1 статті 7, пункту 1, пункту 2, пункту 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015-2017 роки в розмірі 22617,59 грн.;

- підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми військового збору за 2015-2017 роки, в розмірі 1542,10 грн.

На підставі висновків, зазначених у листі відповідача від 09.07.2018 №12104/10/10-36-14-02, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021211403, яким позивачу застосовано суму штрафних санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1278059,52 грн. (том 1 а.с.13);

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021231402, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29031,00 грн. (том 1, а.с.14);

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013201305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 23131,63 грн., з яких 18505,30 грн. за податковими зобов`язаннями та 4626,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.15);

- податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013211305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1927,63 грн., з яких 1542,10 грн. за податковими зобов`язаннями та 385,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.16);

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень контролюючого органу, 20.07.2018 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №47789/6, у якій просив їх скасувати (том 2, а.с.50-58).

За результатами розгляду вказаної скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 14.09.2018 №30004/З/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 11.07.2018 №021211403, №0021231402, №0013201305 та №0013211305 залишено без змін, а скаргу позивача у вказаній частині без задоволення (том 1, а.с.155-163).

На підставі вказаного рішення Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2018 №Ю-0016201305 з єдиного внеску у сумі 22617,59 грн. (том 1, а.с.17) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2018 №0016191305, яким позивачу нараховані штрафні санкції у сумі 2261,76 грн. (том 1, а.с.18).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до абзаців а та б підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:

- вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (абзац а );

- вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (абзац б ).

Додатково до винятків, передбачених підпунктом а цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлювальних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно з актом перевірки від 08.06.2018 №4711/10-36-14-02-13/30530431 висновок про те, що витрати на пальне не пов`язані з господарською діяльністю позивача був обґрунтований тим, що ТОВ Бучанський завод склотари протягом 2015-2017 років виділяло кошти в загальній сумі 102807,25 грн. на придбання пального для автомобілів, які фактично не належать товариству. Контролюючий орган не погодився з доводами позивача про те, що працівники використовували автомобілі для цілей, пов`язаних із господарською діяльністю товариства. Зазначив, що надані позивачем до перевірки подорожні листи не можуть вважатися документами для підтвердження податкового обліку і звітності, позаяк не відповідають встановленій законодавством формі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 2015-2017 років використовував пальне на загальну суму 100818 грн. для здійснення поїздок у службових цілях, користуючись автомобілями марки Skoda з реєстраційними №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що автомобілі Skoda Octavia Tour Combi, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; Skoda Octavia Tour, реєстраційний номерНОМЕР_1, на які в охоплений перевіркою період було списане пальне, є власністю ТОВ Бучанський завод склотари (том 1, а.с.164, 165).

З матеріалів справи також вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари (орендар) та Публічним акціонерним товариством Біо Мед Скло (орендодавець) був укладений договір оренди автомобіля від 01.01.2011 №Y1043/010111/R, за умовами якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування та розпорядження транспортний засіб: автомобіль марки SkodaOctavia 1,8 рік випуску 2005, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 для здійснення службових поїздок (том 1, а.с. 168-169).

Судом встановлено, що у період з 2015 по 2017 рік ТОВ Бучанський завод склотари на підставі подорожніх листів та звітів про використання пального працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснювало списання та віднесення до складу витрат товариства пального на загальну суму 100818,00 грн., що підтверджується звітами про витрати підприємства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, зокрема, звітом про витрати підприємства за 2015 рік підтверджуються витрати на паливо для автомашин у розмірі 31187,06 грн. (том 2, а.с.233), звітом про витрати підприємства за 2016 рік підтверджуються витрати на паливо у розмірі 23177,49 грн. (том 2, а.с.234), звітом про витрати підприємства за 2017 рік підтверджуються витрати на паливо у розмірі 46453,56 грн. (том 2, а.с.235), а також операціями по рахунку 8035 Паливо на автомобілі на загальну суму 100818,11 грн. (том 3, а.с.33).

На підтвердження операцій з придбання та використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності Товариства, останнім надано до суду звіти про використання коштів, виданих на відрядження, або під звіт, авансові звіти, фіскальні чеки про придбання паливно-мастильних матеріалів та рахунки/чеки, які містять усі обов`язкові реквізити, що дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції (в тому числі щодо кількості використаного пального та періоду його використання), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до подорожніх листів службового легкового автомобіля, що складались ТОВ Бучанський завод склотари у розрізі витрат палива кожним автомобілем, списане в охопленому перевіркою періоді пальне було використане для організації поїздок, метою яких були переважно зустрічі з контрагентами, здача податкових та інших звітів до державних органів, передача показників лічильників, закупівля ТМЦ, передача платіжних документів в обслуговуючі банки позивача.

Перевіряючи обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо відповідності подорожніх листів вимогам законодавства, суд враховує, що форму подорожнього листа службового легкового автомобіля було затверджено наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 №74. Разом з тим, зазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013 №95.

Поняття подорожнього листа було також виключене із Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 згідно з наказом Міністерства інфраструктури України 05.12.2013 № 983 Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні .

Посилаючись в акті перевірки від 08.06.2018 №4711/10-36-14-02-13/30530431 на необхідність складання подорожніх листів, Головне управління ДФС у Київській області не зазначило нормативно-правовий акт, чинний на час виникнення спірних правовідносин, який би зобов`язував позивача оформлювати такі документи, визначав їх форму і порядок заповнення.

Поряд з цим, суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що позивач з метою доведення правильності податкового обліку витрат на пальне, зобов`язаний був забезпечити складання документів, які б підтверджували його використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, при відсутності затвердженої форми первинного документа, документування може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків при наявності обов`язкових реквізитів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Згідно наданих позивачем пояснень встановлено, що оскільки законодавством України не визначено форму бланка подорожного листа як легкового так і вантажного автомобіля, тому ТОВ Бучанський завод склотари використовує довільну форму документа, який містить всі необхідні позивачу дані щодо обсягу та обліку господарських операцій відповідно до встановлених в Україні норм списання паливно-мастильних матеріалів.

Судом встановлено, що директором ТОВ Бучанський завод склотари від 05.01.2015 №1/2 прийнято наказ Про затвердження форми первинних документів для обліку використання палива на підприємстві , яким затверджено форму звіту обліку використання палива у вигляді подорожнього листа.

Як убачається із зазначеного наказу, обов`язковими до заповнення є наступні графи подорожнього листа: номер та дата подорожнього листа; місяць, за який заповнюється подорожній лист; автомобіль, на який складений подорожній лист; водій; марка пального; рух пального; підпис водія; особливі примітки (том 1 а.с. 171).

Для ведення обліку використання палива затверджено бланки подорожніх листів та маршрути на підприємстві, що є додатками до наказу.

У зв`язку з вказаним доводи відповідача щодо неналежного оформлення первинних документів обліку роботи автотранспортних засобів при відсутності законодавчо встановленого обов`язку та форми їх дотримання є необґрунтованими, а представлені для перевірки листи містили всі необхідні показники для обліку роботи автотранспортних засобів та відповідних витрат.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи подорожні листи та звіти про використання коштів, виданих на відрядження, або під звіт, суд вважає, що вони містять всі обов`язкові реквізити первинного документа та відомості, які підтверджували реальність використання власних та орендованих автомобілів та зв`язок мети їх використання з господарською діяльністю позивача. Зокрема, звіти містять такі реквізити, як назву документу, дату його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані, наведені у звітах та подорожніх листах містять інформацію про маршрути поїздки, які відповідають затвердженим підприємством маршрутам, та підтверджують відстань, яку проїхав автомобіль.

Судом були досліджені всі первинні документи та встановлено списання палива у товариства відповідно до норм, встановлених наказом директора № 1/2 від 05.01.2015, що відповідає цілям оподаткування та є дотриманням позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат на паливо, та як наслідок є доказом зв`язку понесених витрат із господарською діяльністю підприємства.

Встановивши під час судового розгляду, що пальне на загальну суму 100818 грн. було використане у межах господарської діяльності ТОВ Бучанський завод склотари , суд дійшов висновку, що його вартість правомірно включена до складу витрат товариства.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб з виплачених коштів в сумі 18505,30 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013201305.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон України №2464-VІ) платник єдиного внеску зобов`язаний вчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закон бази нарахування єдиного внеску.

У частинах 2 та 3 статті 9 Закону України №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Наведені норми свідчать, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є похідним від податку на доходи фізичних осіб.

Встановивши, що позивач правомірно відніс вартість списаного пального до складу витрату розмірі 100818 грн., суд дійшов висновку, що контролюючий орган необґрунтовано збільшив недоїмку ТОВ Бучанський завод склотари з єдиного внеску на 22617,59 грн. (102807,25 х 22%) та неправомірно визначив позивачеві штраф у розмірі 2261,76 грн. (22617,59 х 10%) .

З огляду на наведене, суд вбачає підстави вважати протиправною вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2018 №Ю-0016201305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2018 №0016191305.

Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 пункту 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 1.4 пункту 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.4 пункту 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Враховуючи те, що матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу щодо заниження суми податку на доходи фізичних осіб, суд вважає, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження ТОВ Бучанський завод склотари суми військового збору у розмірі 1542,10 грн. (102807,25х 1,5%) та застосував штрафні санкції у розмірі 385,53 грн.(1542,10х 25%).

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0013211305.

Щодо податкового повідомлення-рішення в частині, що стосується зменшення позивачеві суми від`ємного значення з ПДВ при використанні палива на 20164,00 грн. суд зазначає, що встановлення відповідачем порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та відсутність підтвердження використання в господарській діяльності за 2015-2017 роки паливно-мастильних матеріалів є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджено, що такі паливо-мастильні матеріали придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ Бучанський завод склотари та використані у такій господарській діяльності позивача, що позбавляє ТОВ Бучанський завод склотари обов`язку відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України нарахувати по них податкові зобов`язання.

Таким чином, суд вважає, що висновок фіскального органу про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 20164,00 грн. (100818,00 х 20%) є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021231402 в частині зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 20164,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення позивачем вимог законодавства щодо одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства (чинного на момент проведення перевірки) договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), підлягають реєстрації Національним банком України.

Порядок реєстрації таких запозичень визначений Постановою Національного банку України Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентами №270 від 17.06.2004 (далі - Положення №270).

Положенням №270 встановлено обов`язкову реєстрацію резидентами договорів про отримання кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, та порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 1.7 Положення №270 резидент-позичальник зобов`язаний зареєструвати договір у Національному банку до моменту фактичного одержання кредиту.

Тобто, Положенням №270 передбачено реєстрацію виключно договорів і не передбачена необхідність реєстрації боргового зобов`язання перед нерезидентом.

Санкції за недодержання законодавчих вимог щодо обов`язковості реєстрації одержаних резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів встановлені Указом Президента України від 27.06.1999 №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства .

Згідно з пунктом 2 зазначеного Указу у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов`язковою реєстрацією зазначених договорів.

Диспозиція цієї статті встановлює відповідальність за одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів.

Таким чином, застосування фінансової санкції - штрафу у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на день одержання кредиту, може здійснюватися лише за умови одержання коштів від нерезидента та лише у разі, коли договір, як підстава їх одержання, не був зареєстрований в НБУ.

Судом встановлено, що між позивачем та Міжнародною фінансовою корпорацією (International Finance Corporation) укладено кредитний договір від 31.03.2008 №26312,згідно з яким IFC погоджується надати, а позичальник погоджується отримати кредит в сумі 15 500 000,00 євро (том 2, а.с. 82-150).

Зазначений договір був зареєстрований в Головному управлінні Національного банку України по м. Києві і Київській області 23.07.2008, про що TOB Бучанський завод склотари видано реєстраційне свідоцтво № 9537 , та додатки до реєстраційного свідоцтва №1 від 16.04.2009, №2 від 22.07.2011 (том 1, а.с.198-199; 200; 201).

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію від 23.07.2008 №9537, строк погашення кредиту за договором від 31.03.2008 №26312становив 15.09.2015 .

З матеріалів справи слідує, що станом на 01.01.2015 заборгованість ТОВ Бучанський завод склотари становила 5632372,78 євро, що підтверджується довідкою АТ Універсал Банк від 23.01.2019 №950 (том 2, а.с.203).

Випискою з особового рахунку ТОВ Бучанський завод склотари за період з 01.01.2015 по 23.01.2019 підтверджується, що погашення заборгованості здійснювалося частинами: 23.07.2015 в сумі 149934,40 євро; 29.07.2015 в сумі 350065,60 євро; 23.09.2015 в сумі 44800,00 євро; 29.09.2015 в сумі 125200,00 євро (том 2, а.с.204-207; 210-212).

Тобто, станом на 16.09.2015 несплачений залишок по тілу кредиту становив 5132372,78 євро.

Зі змісту акту перевірки слідує, що порушення позивачем статті 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27.06.1999 №734/99 відповідач обґрунтовує тим, що позивач не здійснив реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів після закінчення строку кредиту по кредитному договору від 31.03.2008 №26312в сумі 5132372,78 євро.

Суд звертає увагу на те, що позивач не отримував незареєстрованих в НБУ кредитів чи позик від нерезидентів, а залишки заборгованості позивача по зареєстрованим в НБУ та вчасно не виконаним договору позики та додаткових угод до нього з нерезидентом не є договором про кредит чи позику, який потребує реєстрації.

Закінчення строку для виконання зобов`язання не є підставою припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Закон не передбачає такої обставини як підставу для припинення зобов`язання.

Зокрема, статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом; припинення договору на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, закінчення строку погашення заборгованості не є підставою для припинення визначених договором зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З матеріалів справи також вбачається, що Національний банк України на звернення ТОВ Бучанський завод склотари з питань виконання кредитних договорів від 13.08.2018 №39/1листом від 27.08.2018 №25-0007/46263 повідомив, що договір підлягає реєстрації в Національному банку до фактичного одержання резидентом-позичальником коштів за кредитом, за винятками, передбаченими пунктом 1.7 Положення №270.

Відповідно до пункту 1.18 Положення №270 реєстрація договору дійсна на весь час користування позикою, якщо протягом 180 календарних днів починаючи з наступного робочого дня після дня реєстрації договору резидент-позичальник отримав позику або її частку. Тобто, якщо резидент-позичальник отримав позику або її частку протягом 180 календарних днів після дня реєстрації договору, така реєстрація залишається чинною до повного виконання позичальником своїх зобов`язань, у тому числі у разі прострочення строку погашення позики .

Крім того, норми Положення №270 не вимагають внесення змін до реєстрації договору внаслідок прострочення резидентом-позичальником виконання зобов`язань за договором. Проте, якщо сторонами договору укладаються зміни до договору щодо зміни строку погашення, виконання за яким було прострочене, то такі зміни потребують реєстрації відповідно до абз.2 п.1 гл.2 розділу I Положення №270 (том 1, а.с.202-203).

Судом встановлено, що у розділі 7.04. кредитного договору від 31.03.2008 №23612 сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дати його укладання сторонами та зберігатиме чинність до моменту, поки не будуть повністю повернуті всі грошові кошти, що підлягають поверненню відповідно до його положень (том 2, а.с.145). Зміни до вказаного договору в частині строку погашення заборгованості не укладалися.

Таким чином, висновки, зроблені в акті перевірки та які стосуються порушення позивачем вимог законодавства щодо реєстрації кредитних договорів не відповідають вимогам закону, оскільки, позивач не отримував незареєстрованих в НБУ кредитів чи позик від нерезидентів, а залишки заборгованості позивача по зареєстрованому в НБУ та вчасно не виконаному договорі кредиту з нерезидентом не потребують реєстрації в НБУ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021211403.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у сумі 20222,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.11.2018 №2948 (том 1, а.с.2).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 20222,43 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2018 №0013201305, від 11.07.2018 №0013211305, від 11.07.2018 №0021211403, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2018 № Ю-0016201305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2018 №0016191305 у повному обсязі.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2018 № 0021231402 у частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на 20164,00 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари (ідентифікаційний код 30530431, місцезнаходження: 08294, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, буд.84) судовий збір у сумі 20222,75 грн. (двадцять тисяч двісті двадцять дві грн. 75 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення - 30.09.2019.

Суддя Кушнова А.О.