Рішення

від 04.10.2019 по справі 540/1766/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1766/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання неправомірними та скасування постанов,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №52401270 від 14.05.2019 року старшого державного виконавця Новокаховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Лугової К.В. відносно виконання виконавчого листа № 775/17416/15-ц виданого 30.10.2015 року Дніпровським районним судом міста Києва.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.09.2014 р. постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків в складі третейського судді Ярошовця В.М. було прийнято рішення по справі за позовом ПАТ Укрсоцбанк ( СТЯГУВАЧ ) до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з відповідачів на користь ПАТ Укрсоцбанк суму боргу в розмірі 313 362,63 грн. а також витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 3533, 62 грн.

На підставі вказаного вище рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/17416/15-ц від 30.10.2015 р. Виконавче провадження про стягнення з поручителя - ОСОБА_1 було відкрито у м. Нова Каховка, Херсонської області згідно постанови від 30.09.2016 (ВП №52401270) щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Укрсоцбанк заборгованості за кредитним договором в сумі 313 362 грн. 63 коп. У подальшому 14.09.2018 між ОСОБА_1 , АТ УКРСОЦБАНК та ОСОБА_2 було укладено договір про розірвання Договору поруки №013/530-п від 12.06.2008, за умовами якого було розірвано останній, а кредитор (АТ УКРСОЦБАНК ) підтвердив відсутність будь-яких претензій та зауважень щодо виконання обов`язків за вказаним договором поруки. В вересні 2018 року АТ Укрсоцбанк направлено до Новокаховського МВДВС ГТУЮ у Херсонській області заяву про повернення виконавчого листа № 755/17416/15-ц від 30.10.2015 року, виданого Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості по договору кредиту в сумі 313362,63 грн., третейського збору у сумі 3533,62 грн. та судовий витрат в сумі 243,60 грн. У кінці травня 2019 року на адвокатський запит представником позивача отримана відповідь від 14.05.2019 №9053, відповідно до якої були надані копії виконавчого листа, постанови про відкриття ВП №52401270 від 30.09.2016, постанови про повернення виконавчого документа стягувану у ВП №52401270 від 14.05.2019, постанови про зняття арешту з майна у ВП №52401270 від 14.05.2019. Однак, у день прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (14.05.2019) у ВП №52401270 за даними АСВП відносно ОСОБА_1 відкрито нові виконавчі провадження №59114371 та №59114431, де стягувачем вже є Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби, та винесено постанови про стягнення виконавчого збору у ВП № 52401270, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП № 52401270, про відкриття ВП № 59114371, про арешт майна боржника у ВП № 59114371, про відкриття ВП № 59114431, про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП 59114371. Позивач вважає зазначені вище постанови державного виконавця неправомірними та такими, що прийняті з істотним порушенням норм чинного законодавства, оскільки державний виконавець повернув виконавчий документ стягувану без фактичного його виконання, а також не вчинив виконавчих дій, спрямованих на примусове стягнення боргу, жодної копійки на адресу стягувана не стягнув, відтак відсутні правові підстави для стягнення суми виконавчого збору у розмірі 31336,26 грн.

Ухвалою від 30.08.2019 року суддею Гомельчуком С.В. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 16.09.2019 року, в зв`язку із перебуванням судді Гомельчука С.В. у додатковій відпустці, справу передано на розгляд судді Василяці Д.К.

24.09.2019 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнена позовна заява.

Ухвалою від 24.09.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та надано відповідачу строк на подання відзиву на адміністративну справу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Позивач до судового засідання не з`явився, проте був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, суд дійшов наступних висновків: 23.09.2014 р. постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків в складі третейського судді Ярошовця В.М. було прийнято рішення по справі за позовом ПАТ Укрсоцбанк ( СТЯГУВАЧ ) до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з відповідачів на користь ПАТ Укрсоцбанк суму боргу в розмірі 313 362,63 грн. а також витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 3533, 62 грн.

На підставі вказаного вище рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/17416/15-ц від 30.10.2015 р.

30.09.2016 року Новокаховським міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52401270 по виконанню виконавчого листа № 775/17416/15-ц виданого 30.10.2015 року.

14.09.2018 між ОСОБА_1 , АТ УКРСОЦБАНК та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання Договору поруки №013/530-п від 12.06.2008, за умовами якого було розірвано останній, а кредитор (АТ УКРСОЦБАНК ) підтвердив відсутність будь-яких претензій та зауважень щодо виконання обов`язків за вказаним договором поруки.

11.10.2018 року АТ Укрсоцбанк надіслав на адресу Новокаховського міського відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області заяву про повернення виконавчого листа № 755/17416/15-ц виданого 30.10.2015 року Дніпровським районним судом м.Києва без виконання та зняття арешту, накладеного на рухоме та нерухоме майно боржника.

14.05.2019 року Новокаховським міським відділом ДВС ГТУЮ у Херсонській області винесено постанову ВП № 52401270 про повернення виконавчого документу стягувачу та постанову від 14.05.2019 року ВП № 52401270 про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1

Окрім цих постанов державним виконавцем винесено постанови від 14.05.2019 року ВП № 52401270 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 313362,63 грн., ВП № 59114371 про арешт майна боржника ОСОБА_1 , ВП № 59114371 про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору в розмірі 31336,26 грн. та ВП № 59114431 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 250,00 грн. та постанову № 59114371 про об`єднання виконавчих проваджень № 59114371, № 59114431 у зведене виконавче провадження № 59115354.

Не погоджуючись з даними постановами, позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне: згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція № 512/5), указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

З 05.10.2016 набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ вказано порядок виконання та правового регулювання саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, так і Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Постанови від 14.05.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 31336,26 грн. (ВП №52401270) винесена відповідачем в період дії Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову повинен вчиняти таку дію відповідно до Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній на час винесення спірних рішень) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З матеріалів справи видно, що державний виконавець при винесені постанови від 14.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59114371 про стягнення виконавчого збору на суму 31336,26 грн., з боржника ОСОБА_1 , визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у наказі №775/17416/15-ц від 30.10.2015 року, а саме 313362,63 грн.

Відповідно ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, п.1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Аналіз норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець (на час спірних правовідносин) чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

З урахуванням досліджених письмових доказів, наданих позивачем встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №52401270) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у первісному виконавчому провадженні (опис і арешт майна, і т.і.) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу Дніпровського районного суду м.Києва.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року № 824/172/18-а (провадження № К/9901/6388/19).

Із системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для визнання протиправною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 14.05.2019 року № ВП 52401270 в сумі 31336,26 грн.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд зазначає, що відповідно до пункту 2, 3 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення: про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних рішень.

Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене є обґрунтованими, а тому такий позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул. Букіна, 6, код ЄДРПОУ 34933370) про визнання неправомірними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 52401270 від 14.05.2019 року старшого державного виконавця Новокаховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Лугової К.В. відносно виконання виконавчого листа № 775/17416/15-ц виданого 30.10.2015 р. Дніпровським районним судом міста Києва.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул. Букіна, 6, код ЄДРПОУ 34933370).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 105000000