Ухвала

від 07.10.2019 по справі 1.380.2019.000655

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

07 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8853/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Большакової О. О. суддів -Багрія В. М. Старунського Д. М.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.000655 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект Інвестбуд" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспект Інвестбуд" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018311402 від 02.11.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року повністю задоволено позов, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 02.11.2018 №0018311402.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900727396736 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 04 вересня 2019 року.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху. Зазначено, що вказані апелянтом підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними. Судом наголошувалось, що апелянт є суб`єктом владних повноважень та повинен слідкувати за своєчасністю оскарження рішення суду першої інстанції. Зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, так як він мав можливість виправити недоліки апеляційної скарги при первісному її поданні у встановлений законом строк, чого зроблено не було, що призвело до повернення апеляційної скарги. При цьому, в разі незгоди із ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги від 29 липня 2019 року, апелянт мав можливість оскаржити її в касаційному порядку. Зазначені обставини фактично не є такими, що об`єктивно перешкоджали суб`єкту владних повноважень своєчасно оскаржити судове рішення у встановленому законом порядку.

Отримавши ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 29 серпня 2019 року, відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зазначене клопотання також обґрунтоване тим, що апелянтом було подано апеляційну скаргу в межах процесуального строку, а ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 було повернуто її з підстав відсутності у матеріалах справи документу про сплату судового збору, проте станом на 13.08.2019 апелянтом вже було сплачено судовий збір, однак платіж органами казначейства проведено та в подальшому повернуто платіжне доручення з відповідною відміткою пізніше.

Зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд вважає неповажними з таких підстав.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Згідно матеріалів справи, апелянт, отримавши 15 липня 2019 року копію ухвали від 08 липня 2019 року про залишення його апеляційної скарги без руху, мав десять днів для усунення її недоліків.

Тобто, останнім днем для сплати судового збору був четвер 25 липня 2019 року.

Однак, суб`єкт владних повноважень, знаючи про свій обов`язок щодо виконання вимог ухвали апеляційного суду від 08 липня 2019 року, зволікав зі сплатою судового збору.

Платіжне доручення про сплату судового збору №1812 було оформлене 13 серпня 2019 року, а фактично проплачене 14 серпня 2019 року, що підтверджується штампом Державної казначейської служби України.

Тобто, Головне управління ДФС у Львівській області виконало вимоги ухвали про залишення її апеляційної скарги без руху вже після закінчення строків, передбачених процесуальним законодавством.

При цьому, суду не подано належних доказів наявності обставин, які б перешкоджали своєчасно виконати вимоги ухвали від 08 липня 2019 року про залишення її апеляційної скарги без руху.

Зазначене клопотання фактично обґрунтоване незгодою з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року про повернення апеляційної скарги. Однак, суд зазначає, що в разі незгоди з таким судовим рішенням, апелянт мав можливість оскаржити ухвалу в касаційному порядку, чого зроблено не було.

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору зобов`язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в ухвалі від 28 вересня 2015 року (справа № 21-5496а15).

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що строк апеляційного оскарження пропущений без поважних причин, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДФС у Львівській області строку апеляційного оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.000655 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект Інвестбуд" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач О. О. Большакова судді В. М. Багрій Д. М. Старунський