Рішення

від 01.10.2019 по справі 908/1951/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 Справа № 908/1951/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л., при секретраі судових засідань Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/1951/19

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька логістична компанія» , 69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 6

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «СІМБІ ПЛЮС» , 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 13, кв. 32

про стягнення 54 831,30 грн.

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

02.08.19 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 01.08.19 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька логістична компанія» (надалі ТОВ «Запорізька логістична компанія» ) до товариства з обмеженою відповідальністю «СІМБІ ПЛЮС» (надалі ТОВ «СІМБІ ПЛЮС» ) про стягнення 54 831,30 грн. згідно договору поставки від 22.02.19 № 175, а саме: 50 031,49 грн. - основного боргу, 3 541,98 грн. - пені, 304,54 грн. - 3 % річних та 953,29 грн. - інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 22.02.19 № 175 щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за товар поставлений за видатковими накладними у період з 08.05.19 по 22.05.19. За порушення виконання грошового зобов`язання, позивачем на підставі ст.ст. 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст. ст. 2, 4, 162, 164 ГПК України, умов договору, окрім суми основного боргу у розмірі 50 031,49 грн., заявлено до стягнення з відповідача 3 541,98 грн. пені, 304,54 грн. 3 % річних та 953,29 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1951/19 між суддями, 02.08.19 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 07.08.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1951/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 04.09.19 о 10 год. 00 хв.

04.09.19 позивачем через канцелярію суду подано заяву від 03.09.19 вих. № 0309/19 у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, якою просить суд долучити до матеріалів справи зазначену заяву для подальшого вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами.

У судовому засіданні 04.09.19 вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 04.09.19 судом розгляд справи відкладено на 01.10.19 о 12 год. 00 хв.

01.10.19 ТОВ «СІМБІ ПЛЮС» , в особі директора Гавриленко Н.О., через канцелярію суду подано клопотання від 30.09.19 про закриття провадження у справі на підставі а. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору через оплату відповідачем заявленої позивачем до стягнення суми у справі № 908/1951/19.

01.10.19 до матеріалів справи від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у частині стягнення основної суми боргу в розмірі 50 031,49 грн. у зв`язку з її оплатою відповідачем після відкриття провадження у справі № 908/1951/19. В частині вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань позивач просить позовні вимоги задовольнити та покласти всі судові витрат на відповідача.

Також позивачем до суду 01.10.19 подано заяву про розгляд справи № 908/1951/19 без участі представника позивача на підставі наявних доказів.

Представники сторін у судове засідання призначене на 01.10.19 о 12 год. 00 хв. не з`явились.

Згідно з наявними у матеріалах справи № 908/1951/19 доказами, у т.ч. згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, розпискою, учасники справи належним повідомлені про дату, час та місце судового засідання призначеного на 01.10.19 о 12 год. 00 хв. у цій справі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частинами 1-2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України закріплено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про судове засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними матеріалами (доказами).

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.18 між товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька логістична компанія» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СІМБІ ПЛЮС» (Покупець) укладено договір поставки № 175, за умовами якого (п. 1.1., п. 1.2.) Постачальник зобов`язується впродовж терміну дії цього Договору передавати Покупцеві у власність оптові партії товару (далі Товар), а Покупець зобов`язуєтеся приймати Товар і оплачувати його в порядку визначеному цим Договором. Найменування Товару: продукти харчування в асортименті. Товар за цим Договором поставляється партіями, розмір яких визначається у кожному конкретному випадку відповідно до заявки Покупця.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що кількість, асортимент і ціна Товару узгоджуються додатково і вказуються в накладних на постачання Товару, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, зобов`язання Постачальника щодо постачання партії Товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару представникові Покупця. Передача Товару здійснюється за домовленістю сторін на складі Покупця, або на складі Постачальника.

Днем постачання партії Товару є день виконання Постачальником зобов`язань щодо постачання, визначений відповідно до п. 2.3. цього Договору і зафіксований в накладній на постачання Товару, один екземпляр якого підписаний Покупцем і завірений його печаткою, Покупець зобов`язується негайно повернути Постачальникові. Підписання накладної свідчить про прийом партії Товару в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в ній (п.2.4. договору).

Згідно з п. 2.7. договору, право власності на партію Товару переходить до Покупця з моменту виконання Постачальником зобов`язань щодо постачання партії Товару.

Передача товару від Постачальника до Покупця вважається здійсненою належним чином, якщо вона підтверджується документально (накладною, у тому числі транспортною, видатковою, актом приймання-передачі або іншим документом, який відображає вид, кількість і ціну товару) і цей документ містить підпис особи, яка приймає товар від імені Покупця, завірений печаткою або штампом, зразок відбитку якого міститься в цьому додатку до договору (абз. 1 п. 2.9. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що підставою для здійснення Покупцем оплати поставленого Товару є підписання ним накладної на кількість Товару, що поставляється, по кожній Партії Товару.

Згідно з п. 7.6. договору, цей договір набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

Додатковою угодою від 22.02.19 до договору від 22.02.19 № 175 сторонами визначено перелік матеріально-відповідальних осіб, які уповноважені приймати товар, з підписанням необхідних первинних документів (накладних, актів).

Зазначений договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотнього учасниками справи суду не надано.

Вбачається, що позивачем на виконання умов договору від 22.02.19 № 175 у період з 08.05.19 по 22.05.19 поставлено відповідачу товар на загальну суму 50 031,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за вказаний період, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та засвідчені печатками ТОВ «Запорізька логістична компанія» (постачальника) і ТОВ «СІМБІ ПЛЮС» (покупця).

Враховуючи, що відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за товар поставлений по договору від 22.02.19 № 175 у період з 08.05.19 по 22.05.19, ТОВ «Запорізька логістична компанія» звернулось до суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ «СІМБІ ПЛЮС» 50 031,49 грн. основного боргу, 3 541,98 грн. пені, 304,54 грн. 3 % річних та 953,29 грн. інфляційних нарахувань.

Норми права які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та висновки господарського суду за наслідками розгляду справи по суті спору.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 629 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори, які є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За умовами п. 4.3. договору, 100 % вартості, що залишилися (з урахуванням ПДВ) відповідної партії Товару Покупець сплачує впродовж 6 календарних днів з дня постачання.

Розрахунки за поставлений Товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Днем виконання грошового зобов`язання вказаного в цій статті є день зарахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.4. договору).

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм права та умов договору від 22.02.19 № 175, покупець (відповідач) мав розрахуватись за товар поставлений за:

- видатковою накладною від 08.05.19 № 805056 на суму 20173,73 грн. по 14.05.19;

- видатковою накладною від 14.05.19 № 1405057 на суму 6919,72 грн. по 20.05.19;

- видатковою накладною від 15.05.19 № 1505052 на суму 7510,22 грн. по 21.05.19;

- видатковою накладною від 17.05.19 № 1705067 на суму 2592,71 грн. по 23.05.19;

- видатковою накладною від 22.05.19 № 2205083 на суму 12 835,12 грн. по 28.05.19.

Проте, в порушення умов п. 4.3. договору від 22.02.19 № 175 відповідач лише частково здійснив оплату товару у сумі 0,01 грн. за видатковою накладною від 08.05.19 № 805056, у наслідок чого сума основного боргу склала 50 031,49 грн.

У ході розгляду справи сторонами до суду подано докази оплати відповідачем на користь позивача боргу за товар по договору від 22.09.19 № 175 на загальну суму 50 031,49 грн., а саме належним чином засвідчені копії платіжних доручень від 19.09.19 № 397 на суму 28000,00 грн., від 08.08.19 № 1668 на суму 5000,00 грн., від 21.08.19 №1713 на суму 5031,49 грн., від 28.08.19 № 1740 на суму 5000,00 грн., від 10.09.19 № 1794 на суму 2000,00 грн.. від 18.09.19 № 1845 на суму 5000,00 грн.

Отже, станом на 01.10.19 зобов`язання відповідача по оплаті на користь позивача 50031,49 грн. основного боргу по договору від 22.09.19 № 175 за спірними накладними є припиненим внаслідок його виконанням відповідачем після відкриття провадження у справі № 908/1951/19.

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у цій справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 50 031,49 грн. основного боргу за договором від 22.09.19 № 175 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 541,98 грн. пені за період з 908.05.19 по 26.07.19, 304,54 грн. 3 % річних за загальний період з 08.05.19 по 26.07.19 та 953,29 грн. інфляційних нарахувань за загальний період з квітня по червень 2019.

Щодо заваленої до стягнення суми 3 % річних та інфляційних.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р.).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 17.07.12 № 01-06/928/2012).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем коли відповідне зобов`язання мало бути виконане (п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 ).

З огляду на викладене, здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції за спірний період, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача:

1) інфляційних нарахувань у сумі 39,64 грн. за травень-червень 2019 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 20 173,00 грн. за видатковою накладною від 08.05.19 № 805056,

2) 3 % річних у сумі 275,77 грн ., з яких:

- 121,04 грн. 3 % річних за період з 15.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 20 173,00 грн. за видатковою накладною від 08.05.19 № 805056;

- 38,11 грн. 3 % річних за період з 21.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 6919 грн. за видатковою накладною від 14.05.19 № 1405057;

- 40,74 грн. 3 % річних за період з 22.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 7510 грн. за видатковою накладною від 14.05.19 № 1405057;

- 13,64 грн. 3 % річних за період з 24.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 2592 грн. за видатковою накладною від 17.05.19 № 1705067;

- 62,24 грн. 3 % річних за період з 29.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 12 835 грн. за видатковою накладною від 22.05.19 № 2205083.

В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань судом відхиляються через безпідставність з огляду на наступне.

Позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язань по спірним видатковим накладним. Крім того, позивачем безпідставно нараховано індекс інфляції за порушення грошового зобов`язання за спірними видатковими накладними за квітень 2019 р., оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання виникло лише у травні 2019 р. Також позивачем безпідставно нараховано індекс інфляції за травень 2019 р. за грошовими зобов`язаннями по видатковим накладним від 14.05.19 № 1405057, від 15.05.19 № 1505052, від 17.05.19 № 1705067, від 22.05.19 № 2205083, оскільки сума боргу по ним мала бути сплачена після 16 числа (дня) травня 2019 року, а отже розрахунок починається з наступного місяця - червня 2019 року. Згідно з базою даних ІПС Законодавство у червні 2019 року мала місце дефляція.

Щодо заваленої позивачем до стягнення суми пені.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення оплати Товару, що поставляється за цим договором (за винятком прострочення сплати суми авансу), Покупець виплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми не перерахованих або недоперерахованих грошових коштів за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача по пені вбачається, що його здійснено за загальний період з 08.05.19 по 26.07.19 на загальну суму 50 029,00 грн.

Тобто, позивачем проведено розрахунок не за кожною видатковою накладною окремо.

Як вже зазначалось вище позивачем нерівно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання за спірними видатковими накладними.

Враховуючи викладене, а також те, що початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання по спірним накладним є різним, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання (08.05.19 по 26.07.19), та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені (3541,98 грн.).

Згідно з розрахунком (перерахунком) суду, є такою, що відповідає вимогам закону та умовам договору поставки від 22.02.19 № 175 вимога позивача про стягнення з відповідача 3287,27 грн. пені, з якої:

- 1443,66 грн. пені за період з 15.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 20 173,71 грн. за видатковою накладною від 08.05.19 № 805056;

- 454,24 грн. пені за період з 21.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 6919,72 грн. за видатковою накладною від 14.05.19 № 1405057;

- 485,58 грн. пені за період з 22.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 7510,22 грн. за видатковою накладною від 14.05.19 № 1405057;

- 162,52 грн. пені за період з 24.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 2592,71 грн. за видатковою накладною від 17.05.19 № 1705067;

- 741,27 грн. пені за період з 29.05.19 по 26.07.19 за порушення грошового зобов`язання щодо оплати 12 835,12 грн. за видатковою накладною від 22.05.19 № 2205083.

Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 3287,27 грн. пені . В іншій частині вимоги про стягнення пені судом визнаються безпідставними та необґрунтованими.

З підстав викладених вище, судом задовольняється заява позивача та клопотання позивача (які подані до суду 01.10.19) в частині закриття провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 50 031,49 грн.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів сплати сум пені, 3 % річних та інфляційних заявлених позивачем до стягнення з відповідача за позовною заявою, судом відмовлено у задоволені клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в іншій частині позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачена сума судового збору в частині закриття провадження у цій справі може бути повернута позивачу з підстав та в порядку визначеному п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 126,22 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи заяву позивача від 03.09.19 вих. № 0309/19, а також відсутність станом на 01.10.19 у матеріалах справи доказів понесення позивачем інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом питання щодо розподілу між сторонами інших судових витрат не вирішувалось.

Судом роз`яснюється, що докази понесення позивачем судових витрат мають бути подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 202, п. 2. ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІМБІ ПЛЮС» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 13, кв. 32, код ЄДРПОУ 37408070) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька логістична компанія» (69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 6, код ЄДРПОУ 42508687) - 3 287 (три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 27 коп. пені, 275 (двісті сімдесят п`ять) грн. 77 коп. 3 % річних, 39 (тридцять дев`ять) грн. 64 коп. інфляційних нарахувань та 126 (одну тисячу вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 22 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька логістична компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «СІМБІ ПЛЮС» про стягнення 50 031 (п`ятдесят тисяч тридцять одну) грн. 49 коп. основного боргу припинити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.19.

Суддя В.Л. Корсун