Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/10316/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/10316/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчин С.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аслан Груп"

про стягнення 5 000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аслан Груп" про стягнення 5 000,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 07/01 оренди майна від 01.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10316/19, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 05.082019, яка направлена на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аслан Груп" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" (далі - орендар) укладено договір оренди майна № 07/01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого на умовах, передбачених даним договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове сплатне користування (оренду) транспортні засоби для організації робіт з перевезення гірничої маси, перелік якої, кількість одиниць, марки, тип, моделі, реєстраційні номери, рік випуску, тощо зазначені в Специфікації (Додаток №1 ), яка є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору, відповідачем передано, а позивачем прийнято в оренду транспортні засоби у кількості 4 шт., що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.07.2017.

Відповідно до п. 1.2 договору, експлуатація орендованого майна відповідно до його цільового призначення протягом строку оренди здійснюється персоналом орендодавця на його ризик і за його рахунок.

Згідно з п. 4.2.2 договору, орендодавець зобов`язується забезпечити на свій ризик і за свій рахунок експлуатацію орендованого майна кваліфікованим персоналом (найманими працівниками) орендодавця, яким створити належні умови праці відповідно до актів чинного законодавства у сфері трудових відносин та охорони праці.

Забезпечити дотримання і виконання вказаними працівниками актів чинного законодавства, стандартів та інших обов`язкових вимог, включаючи локальні нормативні акти за місцем експлуатації і зберігання орендованого майна у сфері: 1 ) трудової та технологічної дисципліни, правил технічної експлуатації та технічного обслуговування орендованого майна; 2) охорони праці, техніки безпеки, санітарії, пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, поводження зі шкідливими та небезпечними речовинами та матеріалами та відходами; 3) пропускного та внутрішньооб`єктового режиму, ввезення/вивезення, внесення/винесення та переміщення матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1), у разі порушення з вини працівників (кваліфікованого персоналу), наданих орендодавцем, локальних нормативних актів за місцем використання орендованого майна у сфері, зазначеній у п. 4.2.2, п. 4.2 договору, орендодавець сплачує орендарю штраф, у розмірі 1000,00 грн. за кожне виявлене порушення, яке зафіксоване відповідним актом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що протягом періоду оренди транспортних засобів, надані відповідачем працівники допустили ряд порушень, що підтверджується наступними актами про порушення: № 1 від 08.09.2017, відповідно до якого нарахована сума штрафу у розмірі 2000,00 грн., № 2 від 10.10.2017, відповідно до якого нарахована сума штрафу у розмірі 2000,00 грн., № 3 від 17.10.2017, відповідно до якого нарахована сума штрафу у розмірі 1000,00 грн.

Допущені порушення призвели до накладення на відповідача штрафів у загальному розмірі 5000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.02.2018, у якій просив протягом семи днів з дня отримання претензії, сплатити позивачу штрафні санкції у сумі 5000,00 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом № 25 від 29.02.2018 визнав заборгованість перед позивачем зі сплати штрафних санкцій та зобов`язувався погасити заборгованість протягом 7 днів.

Оскільки відповідачем так і не було здійснено сплату штрафних санкцій, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. штрафних санкцій.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Спір у даній справі виник у зв`язку із нарахуванням позивачем на підставі пункту 5.3 договору оренди штрафних санкцій у сумі 5000,00 грн., внаслідок порушення персоналом відповідача п. 4.2.2 договору.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 Цивільного кодексу України).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частина 1 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частина 4 ст. 230 ГК України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов`язання - порушення локальних нормативних актів за місцем використання орендованого майна.

Так, сторони передбачили, що у разі порушення з вини працівників (кваліфікованого персоналу), наданих орендодавцем, локальних нормативних актів за місцем використання орендованого майна у сфері, зазначеній у п. 4.2.2, п. 4.2 договору, орендодавець сплачує орендарю штраф, у розмірі 1000,00 грн. за кожне виявлене порушення, яке зафіксоване відповідним актом.

В підтвердження доводів про допущення відповідачем відповідного порушення, позивачем долучені до матеріалів справи акти про порушення № 1 від 08.09.2017, № 2 від 10.10.2017, № 3 від 17.10.2017, які підписані зі сторони відповідача без зауважень та заперечень та скріплені печаткою підприємства.

Відповідно до вказаних актів, сума нарахованих штрафних санкцій становить 5000,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт допущення працівниками відповідача порушень, які зафіксовані у відповідних актах, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 5000,00 грн., суд встановив, що він є вірним.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аслан Груп" про стягнення 5 000,00 грн. штрафних санкцій.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аслан Груп" (04060, м. Київ, Ольжича, буд. 27/22, ідентифікаційний код 40984700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" (50055, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 165, ідентифікаційний код 38465370) 5000,00 грн. штрафних санкцій та 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2019.

Суддя С.О. Турчин