Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/10462/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/10462/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькрантранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні ресурси"

про стягнення 24991,97 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південькрантранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні ресурси" про стягнення 24991,97 грн. заборгованості за надані послуги автокрана згідно з рахунком від 22.08.2018 № 106, з яких: 22000 грн. основного боргу, 2395,92 грн. інфляційних втрат та 596,05 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, між ним та відповідачем досягнуто усної домовленості щодо надання послуг автокрана, на підставі чого сторонами складено та підписано акт надання послуг від 25.08.2018 № 8/18 та рахунок на оплату від 22.08.2018 № 106 на загальну суму 120000 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив на рахунок позивача 98000 грн. протягом 22.08.2018-26.10.2018 відповідно до банківської виписки з рахунку позивача.

У той же час, згідно з гарантійним листом від 23.08.2018 № 2308-01 відповідача останній гарантував здійснити доплату в розмірі 60000 грн. за рахунком-фактурою від 22.08.2018 № 106 до 27.08.2018 включно.

Оскільки відповідач залишок заборгованості не сплатив, позивач звертався до відповідача з вимогами від 17.09.2018 № 17/09-1 щодо сплати 30000 грн. та від 11.12.2018 № 11/12-1 щодо сплати 22000 грн., проте відповіді або грошових коштів від відповідача на вказану останню вимогу не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами укладений договір надання послуг у спрощений спосіб, за яким позивач виставив рахунок-фактуру на оплату товару та акт надання послуг на суму 120000 грн., а відповідач вказаний рахунок оплатив частково, на суму 98000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами строк виконання зобов`язання відповідачем з оплати наданих послуг не встановлено, в такому випадку застосуванню підлягають положення вищевказаної частини статті 530 ЦК України.

Відтак, суд вважає безпідставним відлік початку заборгованості відповідача з часу надання ним гарантійного листа, оскільки строк виконання зобов`язання розпочинається з дня пред`явлення позивачем вимоги.

Із матеріалів справи слідує, що відповідні вимоги позивача до відповідача датовані 17.09.2018 № 17/09-1 щодо сплати 30000 грн. та 11.12.2018 № 11/12-1 щодо сплати 22000 грн.

У той же час, докази пред`явлення (відправлення) відповідачу вимоги в матеріалах справи наявні лише щодо вимоги від 11.12.2018 № 11/12-1, яка вручена відповідачу 19.12.2018 року.

Таким чином, прострочення з оплати відповідачем послуг у розмірі 22000 грн., з урахуванням семиденного строку на оплату від дня пред`явлення вимоги, виникло з 27.12.2018 року.

Судом встановлено, що залишок суми основного боргу в розмірі 22000 грн. підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми та задоволення позову в цій частині.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 2395,92 грн. інфляційних втрат та 596,05 грн. трьох процентів річних.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За встановлених судом обставин щодо строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг та дати прострочення такої оплати, суд, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених позивачем компенсаційних виплат, дійшов висновку про стягнення з відповідача 448,44 грн. трьох процентів річних та 916,70 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд зазначає, що позивачем при подані позову сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством. Однак, за відсутності відповідного клопотання згідно положень статті 7 Закону України Про судовий збір , надлишок сплаченої суми судового збору в розмірі 86 грн. наразі поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькрантранс" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні ресурси" (01042, м. Київ, вул. Філатова, 10А, офіс 2/17; ідентифікаційний код 33598691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південькрантранс" (65069, м. Одеса, вул. Дунаєвського, 1; ідентифікаційний код 41657337) 22000 (двадцять дві тисячі) грн. основного боргу, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 44 коп. трьох процентів річних, 916 (дев`ятсот шістнадцять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1795 (одна тисяча сімсот дев`яносто п`ять) грн. 95 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова