Рішення

від 01.10.2019 по справі 910/8829/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 Справа № 910/8829/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сенді» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» , м. Львів

про стягнення 144 565 грн. 66 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Чопко К.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Процесуальні дії у справі:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сенді» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» про стягнення 144 565 грн. 66 коп. (з яких: 109 080 грн. 00 коп. - основного боргу, 28 949 грн. 83 коп. - інфляційних втрат та 6 535 грн. 83 коп. - 3% річних) за договором №02/17 оренди обладнання (тимчасового користування) від 31.03.2017 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 р. у справі №910/8829/19 матеріали позовної заяви передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Львівської області

Ухвалою суду від 28.08.2019 р. (після усунення позивачем недоліків позовної заяви згідно ухвали суду від 12.08.2019 р. про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 01.10.2019 р.; повідомлено учасників справи, що їх явка в судове засідання не є обов`язковою; встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

27.09.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла заява від 24.09.2019 р. про розгляд справи за відсутності позивача, в якій позивач посилаючись на ч. 4 ст. 202 ГПК України просить розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Також 27.09.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла заява (в порядку, встановленому ст. 169 ГПК України) від 24.09.2019 р., в якій представник позивача зазначив, що після пред`явлення позову до суду відповідач 16.07.2019 р. добровільно перерахував позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №02/17 оренди обладнання (тимчасового користування) від 31.03.2017 р. у сумі 109 080,00 грн., що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині за відсутністю предмета спору. Щодо позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних у сумі 35 485,66 грн., то у зв`язку з несвоєчасною сплатою боргу інфляційні витрати та 3% річних мають бути стягнуті з відповідача незважаючи на сплату основного боргу. Також у заяві зазначено, що відповідно до п. 5.2 договору про надання правничої допомоги №48 від 20.06.2019 р. позивач за надання правничої допомоги сплатив 6 750,00 грн., та на підставі п. 5.4, п. 5.5 договору позивач сплатив гонорар у сумі 10 908,00 грн. Таким чином позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 658,00 грн. та судовий збір у сумі 2 168,48 грн.

Позивач своїм правом на участь в судовому засіданні 01.10.2019 р. не скористався. Як вже вище зазначено, позивач подав на адресу суду заяву від 24.09.2019 р. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (ухвалою суду явка позивача в судове засідання не визнавалась обов`язковою).

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні 01.10.2019 р. не скористався, про дату, час та місце судового засідання був належно повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення(ухвалою суду явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою). Також відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, визначених ч.4 ст.252 ГПК України, а також беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання 01.10.2019 р. судом обов`язковою не визнавалася, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на виконання умов договору №02/17 оренди обладнання (тимчасового користування) від 31.03.2017 р. передав відповідачу 03.04.2017 р. за актом прийому-передачі майна в оренду у тимчасове платне користування визначене у додатку №1 до договору Специфікація та вартість оренди (тимчасового користування) майна, надання послуг обладнання, а саме: елементи сценічних модульних металоконструкцій, вартість орендної плати за яке складала 327 240,00 грн., що також підтверджується актом здачі-приймання, надання послуг (робіт) від 22.05.2017 р. Відповідач актом прийому-передачі (повернення) обладнання з оренди від 22.05.2017 р. повернув позивачу орендоване майно та оплатив позивачу 218 160,00 грн. Решта суми в розмірі 109 080,00 грн. залишилась неоплаченою, про що сторонами зафіксовано в акті звіряння розрахунків станом на 31.12.2018 р. Оскільки відповідач у визначений п. 4.5 договору строк решту грошових коштів не оплатив, у нього виникла заборгованість, строк оплати якої сплив 01.06.2017 р., в розмірі 109 080,00 грн. За неналежне виконання договірних зобов`язань та прострочення платежу позивач у відповідності до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 6 535,83 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28 949,83 грн., які просить стягнути.

Також слід зазначити, що позивач подав суду заяву з додатками, в якій зазначив, що після пред`явлення позову до суду відповідач добровільно оплатив позивачу основну суму боргу в розмірі 109 080,00 грн., що є підставою для закриття провадження в цій частині. В решті частині позовні вимоги просив задоволити, а також просив покласти на відповідача судовий збір в розмірі 2 168,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 658,00 грн.

Позиція відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча ухвалу суду від 28.08.2019 р. про відкриття провадження у справі (якою серед іншого було встановлено строк відповідачу у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов) відповідач отримав 05.09.2019 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (трек-номер 7901412682648).

Обставини встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сенді» (орендодавцем) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» (орендарем) 31.03.2017 р. року укладено договір №02/17 оренди обладнання (тимчасового користування), відповідно до умов якого: (п. 1.1) орендодавець (позивач) приймає на себе зобов`язання передати орендареві у тимчасове платне користування - елементи сценічних модульних металоконструкцій (надалі - обладнання, майно або об`єкт оренди), а орендар (відповідач) зобов`язується прийняти в користування об`єкт оренди і сплати орендодавцеві орендну плату на умовах договору; (п. 1.2 ) об`єктом оренди є рухоме майно, а саме: елементи сценічних конструкцій - комплект згідно Специфікації (Додаток №1, який є невід`ємною частиною договору); (п. 1.3) найменування, кількість, погодження істотних умов оренди, ціна та строки оренди обладнання зазначаються в додатках, які є невід`ємною частиною договору та які сторони зобов`язуються підписувати в кожному випадку передання в оренду обладнання за договором.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що термін оренди складає: з 03.04.2017 р. по 22.05.2017 р. Пунктом 2.4 договору встановлено, що майно, що орендується, вважається переданим орендареві з моменту підписання Акту приймання-передачі майна в оренду уповноваженими представниками обох сторін. Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що майно що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем 03 квітня 2017 р., та що, передача обладнання здійснюється на підставі Акта прийому-передачі обладнання в оренду, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом п. 4.1 договору сторони погодили, що вартість - розмір орендної плати за об`єкт оренди в комплекті згідно Специфікації (додатку №1 до договору) з урахуванням ПДВ складає 327 240,00 грн.

Додатком №1 до договору Специфікація та вартість оренди (тимчасового користування) майна, надання послуг від 31.03.2017 р. сторони погодили таке: термін оренди: 03.04.2017 р.-22.05.2017 р. - 50 діб; найменування обладнання - елементи сценічних модульних металоконструкцій в кількості 2722 одиниць (22 позиції); вартість за весь термін оренди, надання послуг (03.04.2017 р.-22.05.2017 р.) з ПДВ складає 327 240,00 грн.

На підтвердження належного виконання умов договору позивач долучив до позовної заяви підписаний та скріплений печатками сторін Акт приймання-передачі майна в оренду від 03.04.2017 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв комплект обладнання - елементи сценічних модульних металоконструкцій в кількості 2722 одиниць (22 позиції). Окрім цього п. 3 акту відповідач підтвердив, що на момент його підписання претензій у орендаря до стану орендованого майна немає.

Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується на підставі виставленого рахунку на наступних умовах: згідно п. 4.1 у розмірі не менше 80% від вартості орендної плати згідно Додатку №1 протягом 10-ти банківських днів з дати передачі обладнання в оренду - виставлення рахунку; решта грошових коштів до 22.05.2017 р., але не пізніше ніж 10 робочих днів з дати повернення обладнання з оренди. Пунктом 6.1 орендар зобов`язався своєчасно здійснювати всі платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 7.1 визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов`язків за цим договором по 31 травня 2017 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Позивач долучив до позовної заяви підписані та скріплені печатками сторін Акт приймання-передачі (повернення) майна від 22.05.2017 р., яким підтверджує, що відповідач повернув позивачу, отримане на підставі Додатку №1 до договору орендоване майно 22.05.2017 р., та Акт №1 здачі-приймання, надання послуг (робіт) від 22.05.2019 р., яким підтверджує, що послуги надані в повному обсязі та в зазначені терміни загальною вартістю 327 240,00 грн.

Також в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін Акт звіряння розрахунків за надані/отримані послуги по договору оренди №02/17 від 31.03.2017 р. станом на 31.12.2018 року, згідно якого заборгованість на користь ТзОВ Фірма Сенді становить 109 080,00 грн.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором по своєчасній оплаті орендованого майна, відтак позивач звернувся до господарського суду із вимогою стягнути з відповідача 109 080 грн. 00 коп. - основного боргу, 28 949 грн.83 коп. - інфляційних втрат та 6 535 грн. 83 коп. - 3% річних, а також судові витрати, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язання -це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач підписавши акт звіряння розрахунків за надані/отримані послуги по договору оренди №02/17 від 31.03.2017 р. підтвердив, що станом на 31.12.2018 року його заборгованість перед позивачем за договором оренди №02/17 становить 109 080,00 грн., що в свою чергу свідчить, що відповідачем прострочено орендну плату, яку згідно з п. 4.5 договору та з врахуванням Акту приймання-передачі (повернення) майна від 22.05.2017 р. він мав сплатити не пізніше 01.06.2017 р. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 109 080,00 грн. є обґрунтованою.

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем банківської виписки по рахунку №UA60 3510 0500 0002 6000 0375 1520 0, відповідачем 16.07.2019 р. погашено заборгованість за договором оренди №02/17 від 31.03.2017 р. на суму 109 080,00 грн., тобто після подання позову до суду (05.07.2019 р.) відповідачем основний борг погашено повністю. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 109 080 грн. 00 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГПК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку 3% річних від простроченої суми, здійсненого позивачем за період з 02.06.2017 р. по 31.05.2019 р. складають 6 535 грн. 83 коп., то перевіривши правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що дана сума розрахована відповідно до ст. 625 ЦК України, і позовна вимога про її стягнення є обґрунтованою.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, то як вбачається з наявного у справі розрахунку інфляційних збитків, інфляційні нарахування здійснено позивачем за період з червня 2017 р. по травень 2019 р. (включно)) та складають 28 949 грн. 83 коп. Проте перевіривши поданий розрахунок та здійснивши за допомогою системи «Ліга Закон» перерахунок інфляційних втрат(з врахуванням періоду їх нарахування позивачем), судом встановлено що сума інфляційних втрат, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню, складає 24 366 грн. 28 коп. Решта заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 4 583 грн. 55 коп. нараховані безпідставно, та вимоги про їх стягнення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 30 902 грн. 11 коп., з яких: 6 535 грн. 83 коп. - 3% річних, 24 366 грн. 28 коп. - інфляційних втрат. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 4 583 грн. 55 коп. суд відмовляє. В частинні стягнення основного боргу в розмірі 109 080 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає закриттю(відсутній предмет спору).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №127 від 21.06.2019 р. в розмірі 1 921,00 грн. та платіжного доручення №175 від 19.08.2019 р. в розмірі 247,48 грн. (зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписок суду від 24.06.2019 р. та від 20.08.2019 р.).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, на відповідача покладається судовий збір, що пропорційно до задоволених позовних вимог складає 463 грн. 53 коп. В частині позовних вимог в задоволенні яких відмовлено судовий збір покладається на позивача, що складає 68 грн. 75 коп.

Також, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 109 080 грн. 00 коп., з якої сума судового збору складає 1 636 грн. 20 коп., то у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» дана сума судового збору 1 636 грн. 20 коп. може бути повернута за клопотанням особи яка його сплатила ухвалою суду.

Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Представником позивача при поданні позову до суду подано попередній розрахунок судових витрат на суму 11 171,00 грн., та при поданні до суду заяви (в порядку встановленому ст. 169 ГПК України) від 24.09.2019 р. позивачем подано детальний опис робіт (наданих послуг) у справі №910/8829/19, в якому зазначено що вартість наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №48 від 20.06.2019 р. складає 17 658,00 грн.

Відповідно до частин 2,3,4 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження понесених витрат до матеріалів справи додано копію договору №48 про надання правничої допомоги від 20.06.2019 р., укладеного між Адвокатським об`єднанням Шенлі та ТзОВ Фірма Сенді ; Ордер серія КВ №796503 від 05.07.2019 р. та Ордер серії КВ №802764 від 24.09.2019 р., виписаний АО Шенлі на надання правової допомоги ТзОВ Фірма Сенді адвокатом Гудзера Т.С.; копію Свідоцтва КВ №000381 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 17.12.2018 р.; попередній розрахунок суми судових витрат, детальний опис робіт (наданих послуг), акт про надання послуг від 18.07.2019 р., банківські виписки по рахунку АО Шенлі з даними про проведену ТзОВ Фірма Сенді оплату за правничу допомогу 24.06.2019 р. в розмірі 6 750,00 грн. та 18.07.2019 р. в розмірі 10 908,00 грн.

За умовами договору №48 про надання правничої допомоги від 20.06.2019 р., Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову (правничу) допомогу, предметом якої є стягнення заборгованості з ТзОВ «Артмакс Інжиніринг» за договором №02/17 оренди обладнання (тимчасового користування), укладеним 31.03.2017 р. між ТзОВ Фірма Сенді та ТзОВ «Артмакс Інжиніринг» , а Клієнт зобов`язується оплатити послуги Адвокатського об`єднання (п. 1.1, 1.2); За підготовку до розгляду справи у суді (що включає вибір правової позиції, збір доказів, підготовка клопотань, позовної заяви) Клієнт зобов`язується сплатити передоплату у сумі еквівалентній 250 доларів США (п. 5.2).

Суд констатує, що представником позивача при поданні позову до суду подано попередній розрахунок судових витрат на суму 11 171,00 грн., з яких: 6 750,00 грн. - винагорода за підготовку і подання позовної заяви, 2 500,00 грн. - винагорода за представництво в суді (два судових засідання, по 1 250,00 грн. за кожне) та 1921,00 грн. - судовий збір. В попередньому розрахунку не зазначено витрат в сумі 10 908,00 грн.(10% від суми, згідно п.п.5.4., 5.5 договору про надання правничої допомоги), про які зазначено в детальному описі робіт (наданих послуг) від 24.09.2019 р.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України, визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи . У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в п. 5.4 договору про надання правової допомоги (на який посилається позивач) зазначено, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню винагороду за стягнення боргу розмірі 10% від суми коштів, що будуть фактично стягнуті з ТзОВ «Артмакс Інжиніринг» , та у п. 5.5 договору зазначено, що у разі досягнення домовленості між боржником та Клієнтом про позасудове врегулювання спору або затвердження мирової угоди Клієнт зобов`язується негайно сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар, визначений п. 5.4 договору у повному обсязі.

Однак, в даному випадку борг в сумі 109 080,00 грн. було сплачено відповідачем добровільно, що не охоплюється випадком зазначеним в п. 5.4 та п. 5.5 договору.

Таким чином оцінивши подані представником позивача документи, взявши до уваги, що судовий розгляд відбувся без участі адвоката в судовому засіданні, при цьому врахувавши характер спірних правовідносин, категорію складності та обсяг доказів, суд вважає що адекватною як в частині гонорару так і в частині винагороди за підготовку і подання позовної заяви буде сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 750,00 грн.

Виходячи з усього вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 207, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-241, 252, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» (79057, м. Львів, вул. Коновальця, буд. 103, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31526494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сенді» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 18-А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24095287) 24 366 грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 6 535 грн. 83 коп. - 3% річних, 463 грн. 53 коп. - судового збору та 6 750 грн. 00 коп. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 583 грн. 55 коп. інфляційних втрат - відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення 109 080 грн. 00 коп. основного боргу - провадження у справі закрити.

5. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 07.10.2019 р.

Суддя Морозюк А.Я.