Рішення

від 30.09.2019 по справі 916/1984/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, проси. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1984/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/1984/19

За позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)

До відповідача : Споживчого товариства „ГРАНД ПАРК 24» (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, буд. 24; код 40775116)

про стягнення 6621,22 грн.

Представники:

від позивача: Пронюк В.Я., довіреність

від відповідача: не з`явився

Встановив : Позивач - Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого товариства „ГРАНД ПАРК 24» про стягнення 6621,22 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано неналежним виконанням з боку Споживчого товариства „ГРАНД ПАРК 24» прийнятих на себе зобов`язань за Договором №3990/1617-ТЕ-23 та направлено на стягнення пені у розмірі 4925,90 грн., 3% річних у розмірі 703,70 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 991,62 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 15.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено на 29 липня 2019р. о 11:50.

29.07.2019р. до господарського суду Одеської області представником позивача було надано клопотання про відкладення розгляду справи.

29.07.2019р. до господарського суду Одеської області від до Споживчого товариства „ГРАНД ПАРК 24» надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 13.03.2019р. (протокол №17-02/2019), у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи №916/1984/19, а саме: прийняття Вищою радою правосуддя рішення №1925/0/15-19 від 23.07.2019р. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку, з метою запобігання порушення строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, призначено повторний автоматичний розподіл даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019р. справу №916/1984/19 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2019р. прийнято справу №916/1984/19 до провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 вересня 2019р. о 12:20. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 02.09.2019р. о 12:00. Повідомлено учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем під час розгляду справу було подано заяву, відповідно до якої було зазначено суду, що Споживче товариство „ГРАНД ПАРК 24» визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача під час розгляду справи, суд встановив.

31 листопада 2016 року між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (Постачальник) та Споживчим товариством „ГРАНД ПАРК 24» (Споживач) було укладено Договір №399/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2017 року (включно) газ обсягом до 335 тис.куб.м., у тому числі за місяцями: жовтень - обсяг 35000, листопад - обсяг 60000, грудень - обсяг 60000, IV квартал 2016р. - обсяг 155000, січень - обсяг 60000, лютий - обсяг 60000, березень - обсяг 60000, І кв. 2017р. - обсяг 180000

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 2.1. цього Договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник передає Споживачу природний газ у його загальному потоці к разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з право власності на природний газ.

Умовами п. 3.4. Договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяця постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Споживача.

Відповідно до п. 5.1. Договору, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором визначається з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015р. №758.

Згідно до п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., кріт того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. (п. 5.5. Договору).

Умовами п. 6.1. Договору сторонами було визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно до п. 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних. але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Також, відповідно до п. 10.3. Договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суму з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання умов укладеного Договору №399/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 31.10.2016р. позивачем на користь Споживача було поставлено природний газ, що підтверджується атами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р., 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017р., 31.03.2017р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, в порушення договірних зобов`язань за умовами укладеного Договору №399/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 31.10.2016р., відповідач здійснював сплату вартості отриманого природного газу несвоєчасно та в порушення умов, що викладені у п. 6.1. укладеного між сторонами Договору, що підтверджується випискою заступника головного бухгалтера по операціям за Договором №399/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 31.10.2016р. Споживчого товариства „ГРАНД ПАРК 24» за період з 01.10.2016р. по 31.08.2018р.

У зв`язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного договору, що своєчасно сплати вартості отриманого природного газу, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 4925,90 грн. та 3% річних у розмірі 703,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 991,62 грн.

Позовні вимоги позивача у даній справі - Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного Договору №399/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 31.10.2016р. та направлено на стягнення пені у розмірі 4925,90 грн. та 3% річних у розмірі 703,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 991,62 грн., що загалом становить грошову суму у розмірі 6621,22 грн.

Відповідачем під час розгляду справу було подано заяву, відповідно до якої було зазначено суду, що Споживче товариство „ГРАНД ПАРК 24» визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» та Споживчим товариством „ГРАНД ПАРК 24» виникли на підставі укладеного між ними 31 листопада 2016 року Договору №399/1617-ТЕ-23 постачання природного газу.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Споживчим товариством „ГРАНД ПАРК 24» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №399/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 31 листопада 2016 року щодо своєчасно сплати вартості отриманого природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду справи відповідачем до господарського суду Одеської області було подано заяву про визнання позову, відповідно до якої було зазначено суду, що відповідач визнає заявлені позовні вимоги Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» в повному обсязі.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з несвоєчасним розрахунком з боку відповідача за фактично переданий газ, позивачем, з урахуванням п. 8.2. Договору, було здійснено нарахування пені.

Загальна сума пені, яка заявлена до стягнення з відповідача становить грошову суму у розмірі 4925,90 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 4925,90 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

У зв`язку з несвоєчасним розрахунком з боку відповідача за фактично переданий газ, позивачем, було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 703,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 991,62 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 703,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 991,92 грн., вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - правомірними.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного на відповідача покладаються судові витрати у розмірі 960,50грн.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Споживчого товариства „ГРАНД ПАРК 24» (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, буд. 24; код 40775116) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 4925 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 703 (сімсот три) грн. 70 коп., інфляційні витрати у розмірі 991 (дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко